Користувач:Юлія Козлюк/Чернетка

Луїджі Лодовіко Пазінетті (італ. італ. Luigi Lodovico Pasinetti, 12 вересня, 1930 року, Цаніка, Італія) - італійський економіст , автор теореми Пазінетті

Біографія

Пазінетті народився 12 вересня 1930 р в Заніці, яка поблизу Бергамо, що знаходиться на півночі Італіії. Свій перший вчений ступінь він отримав в Католицькому університеті Святого Серця в Мілані в 1954 році. а докторську ступінь - в Кембріджському університеті в 1962 р.Будучи геніальним студентом, він здобув декілька стипендій для аспірантури, що й посприяло доступу до Кембриджиського університету (1956-1958 рр.),а згодом і до Гарвардського (1957 р.) та Окфордського (1959 р.) університетів.

Вступивши до аспіратунри Кінгз-коледжу (Кембридж https://en.wikipedia.org/wiki/King%27s_College,_Cambridge) у 1961 р. , він став його прямим співробітником, тому залишився там працювати аж до 1976 р. Саме тут Луїджі отримує ступінь доктора, захистивши дисертацію на тему "Мульти-секторальна модель економічного зростання". На основі цього, в 1981 р. вийшла одна з найповніших його книг під назваю "Структурні зміни та економічнй ріст". Згодом, у 1971 і в 1975 рр. він, в якості запрошеного професора займався дослідницькою роботою в Колумбійському університеті, в Індійському інституті статистики (Калькутта) і Делійський школі економіки. У 1977 р Пазінетті повернувся в Італію і зайняв пост професора економіки в своїй alma mater - Католицькому університеті Святого Серця в Мілані.

Ще в його альма матер , Католицькому університеті Святого Серця, він був призначений головою економічного факультету з 1980 по 1983 рік, директором кафедри економіки (1983–1986 рр.) і згодом директором спільної докторської програми з економіки (що включає три міланські університети: Католицький університет , Університет Бокконі та Міланський університет ).

У 1986-1989 рр. Пазінетті був президентом Італійської спілки економістів, в 1992-93 рр. - президентом Конфедерації європейських економічних асоціацій, а з 1995 р він отримав посаду президента Європейського товариства істориків економічної думки. В даний час Пазінетті також є почесним президентом: Міжнародної економічної асоціації Міжнародної економічної асоціації, Європейської асоціації еволюційної політичної економії та Італійської асоціації історії економічної думки.

Нагороди

Список академічних відзнак, які він отримує і дотепер , є заслужено довгим:

• премія Сент-Вінсента з економіки (1979 р.) ;
• президент Società Italiana degli Economisti (1986–1989 рр.);
• президент Європейського товариства історії економічної думки (1995–1997 рр.);
• член виконавчої влади Комітету Міжнародної економічної асоціації ;
• член Академії національного мистецтва Лінсей ;
• премія економіки Інверніззі (1997 р.).

Також він надав надзвичайно цінні внески у кілька економічних журналів, на правах консультанта редакції:

• Кембриджський журнал економіки (з 1977 р.);
• Журнал посткейнсіанської економіки (з моменту заснування у 1978 р.);
• Kyklos (1981 р.);
• «Структурні та економічні зміни» ;
• PSL Quarterly Review (2009 р.).

Вклад в науку

Луїджі Пазінетті розпочав свою наукову діяльність, опублікувавши математичну постановку теоретичної системи Рікардо, слідкуючи за інтерпретацією, яку дав П'єро Сраффа у своєму критичному виданні творів Рікардо.

Ім’я Луїджі Пазінетті пізніше було пов’язане з двома відомими дебатами, що відбувалися в економічній теорії в шістдесяті роки:

1. «Посткейнсіанський» позов (який отримав назву «теорема Пазінетті»), згідно з яким ставка прибутку та розподіл доходу висять від схильності заощадження «капіталістів», але не залежать від схильності заощаджень "робітників".

1. 2) Дебати про теорію капіталу, що виникла із виклику Самуельсона та Левхарі до аналізу Шраффи щодо можливості "повернення методик". (Пасінетті першим, за взаємним визнанням, продемонстрував помилковість «теореми про невключення» Самуельсона-Левхарі).

Ці внески дали йому можливість посісти місце серед критиків традиційної маргіналістичної економіки.

З іншого боку,Луїджі Пазінетті провів широке дослідження фундаментальної динаміки промислових компаній. В ході посткейнсіанських ліній, запропонованих Харродом, Домаром, Джоан Робінсоном та Кальдором, він провів дослідження динаміки сучасних економічних систем, які характеризуються непропорційним зростанням та структурною динамікою, через нерівномірні зміни підвищення продуктивності праці , від сектора до сектору; а також завдяки ієрархічній структурі споживчих потреб ("закон Енгеля").

Це дослідження призвело його до розробки нових аналітичних інструментів (таких як аналіз вертикально інтегрованих секторів проти аналізу "введення-виведення") та до пропозиції інновацій у тій же економічній методології, особливо стосовно базового відокремлення відносин, характерних для промислових компаній, від тих специфічних відносин, які замість цього стосуються інституційних аспектів. Завдяки цьому аналізу багато емпіричних закономірностей та ряд теоретичних внесків, які раніше було важко засвоїти традиційній теорії, знаходять більш природне і набагато більш задовільне теоретичне пояснення.

Бібліографія

• Пазінетті, Л. [1960], "Математична постановка Рікардійської системи", в "Огляді економічних досліджень" , 1959–60рр.
• Пазінетті Л. [1962], "Темпи прибутку та розподілу доходів у співвідношенні до темпів економічного зростання", Огляд економічних досліджень , XXIX (4).
• Пасінетті, Л. [1966], "Нові результати в старих рамках: коментар Самуельсона та Модільяні", в "Огляд економічних досліджень" .
• Пасінетті, Л. [1966], "Зміни швидкості прибутку та перемикань методів" (провідна стаття "Парадокси в теорії капіталу: симпозіум"), у щоквартальному журналі економіки , т. 80, с. 503– 517.
• Пасінетті, Л. [1969], "Перемикання техніки і" коефіцієнт прибутковості "в теорії капіталу", в Економічному журналі , т. 79, с. 508–531.
• Пасінетті, Л. [1973], "Поняття вертикальної інтеграції в економічному аналізі", в: Metroeconomica , т. 25, с. 1–29. Передруковано у: Л. Пасінетті (ред.), Нариси теорії спільного виробництва , Лондон: Макміллан; та New York: Columbia University Press, 1980, стор. 16–43.
• Pasinetti, L. [1974], Рост і розподіл доходів - нариси економічної теорії , Кембридж: Кембриджський університетський прес. Переклади: італійська: Sviluppo Economico e Distribuzione del Reddito , Болонья: Il Mulino, 1977; Іспанська: Crecimiento económico y distribución de la renta - Ensayos de teoría económica , Мадрид: Редакція Alianza, 1978; Португальська: Ріо-де-Жанейро, 1979 р .; Японська: Токіо, 1985.
• Пасінетті, Л. [1977], "Про незаміщення" у виробничих моделях ", в Кембриджському журналі економіки , т. 1, с. 389–394.
• Пасінетті, Л. [1993], Структурна економічна динаміка - теорія економічних наслідків навчання людини , Кембридж: Cambridge University Press. Італійська версія: Dinamica Economica strutturale. - Un'indagine teorica sulle conseguenze economiche dell'apprendimento umano , Болонья: Il Mulino, 1993; Переклад з японської: Токіо, 1998.
• Пасінетті, Л. [1998], "Міф (або глупота) про маастрихтський параметр" Маастрихт "з дефіцитом ВВП 3%", у Кембриджському журналі економіки , т. 22, с. 103-116.
• Пасінетті, Л. [2003], Лист до редактора, у: "Коментар - Кембриджські капітальні суперечки", в Journal of Economic Perspectives , Fall 2003, vol. 17, н. 4, с. 227–8. (Коментар до "Суперечностей теорії капіталу Кембриджського капіталу" Аві Дж. Коена та Джеффрі Харкора в " Журналі економічної перспективи" , зима 2003, т. 17, п. 1, с. 199–214).
• Pasinetti, L. [2007], Кейнс та Кембриджські кейнсіанці: "Революція в економіці", яку слід здійснити , Кембриджський університетський прес. Італійська версія: Keynes ei Keynesiani di Cambridge. Una 'rivoluzione in economyia' da portare a compumento , Laterza, 2010.