Користувач:666Funny666/Чернетка
Соціально-педагогічна робота - різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об’єкт впливу; засіб реалізації соціальної політики, як соціальний локатор, який визначає наслідки соціальної політики, і як діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки людині, сім'ї чи спільноті у складних життєвих ситуаціях.
- Соціальна робота — як наука про закономірності та принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, їх динаміку під цілеспрямованим впливом організаційних, психолого-педагогічних та управлінських чинників у захисті громадянських прав і свобод особи в суспільстві. Основними поняттями соціальної роботи є соціальний захист, соціальна політика, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальний патронаж, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальний супровід.
Соціально-педагогічна робота поєднує в собі кілька аспектів, котрі характеризують її як єдність таких складників:
- надання допомоги окремій людині чи групі людей, які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг;
- актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації;
- цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціальної політики на всіх рівнях — від загальнодержавних до місцевих — з метою забезпечення соціально здорового середовища життєпобуту та життєдіяльності людини, створення системи підтримки людей, які опинилися у складній життєвій ситуації.
Перші два рівні представляють мікрорівень, третій — макрорівень соціально-педагогічної роботи.
Соціальні технології – це спосіб реалізації конкретного складного процесу шляхом розчленовування його на систему послідовних взаємозалежних процедур і операцій, що виконуються однозначно; стандартний комплекс методично описаних і практично впроваджених дій і/чи процедур, які об'єднанні у певній послідовності або сполученні і дають вимірюваний або інший відчутний соціальний результат у соціальній сфері.
Педагогічна технологія – це система, у якій цілеспрямоване використання комплексно чи окремо способів навчання підвищує ефективність освітнього процесу.
Соціально-педагогічні технології, як вважають науковці, – це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної й операційної культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого стану, спонуки до доброчесності внутрішніми потребами та переконаннями.
Технології, які застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:
- знань (наука);
- знань та умінь (навчання);
- знань, умінь, досвіду і практики (діяльність). [1]
Розрізняють технології:
- глобальні – пов’язані з вирішенням загальнолюдських проблем. Ґрунтуються на знаннях, методах, засобах, які сприяють розв’язанню не лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності ( наприклад, проблема збереження миру);
- інноваційні технології являють собою такі методи і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад, професійне навчання безробітних);
- рутинні технології виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день соціально-педагогічного впливу і мало стимулюють соціальний об’єкт, соціальну систему до змін;
- регіональні технології: спрямовані на вивчення і реалізацію закономірностей соціально-педагогічних аспектів устрою даної території, а також їх планомірні зміни;
- однією із різновидів універсальних технологій є технологія глобального моделювання;
- інтелектуальні технології спрямовані на розвиток і стимулювання мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей;
- історичні технології передбачають осмислення історичного досвіду на основі політичного, економічного, духовного і соціального діагностування (наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за прикладом українських сільських сімей ХVІІ – ХІХ ст.);
- демографічні технології націлені на вивчення механізму відтворення населення і розроблення способів зміни його чисельності, складу, розміщення і т.д.;
- технології згоди полягають у застосуванні шляхів і методів досягнення згоди більшості населення у вирішенні найбільш актуальних питань громадського життя, його взаємодії;
- технології розв’язання конфліктів;
- адміністративно-управлінські технології – методи безпосереднього оперативного впливу на об’єкт управління;
- психологічні технології – способи впливу на психологічні процеси, явища та відносини, методи впливу на установки, характер, реакції, волю особистості, міжособистісну взаємодію;
- психофізіологічні технології – спрямовані на зміну параметрів тих процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при наданні медично-соціальних послуг. [2]
Форми соціально-педагогічної діяльності - це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта. Класифікація форм організації соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати:
- 3а специфічними ознаками: - функціональність, яка вказує на таку форму, яка забезпечить реалізацію окремих функцій соціально-педагогічної діяльності (наприклад, здійснення профілактики окремих соціальних ситуацій вимагає одних форм, а реабілітаційна робота - інших); - структурність, характеризується специфічними правилами побудови окремих організаційних форм; - інтегративність передбачає об'єднання різних форм соціально-педагогічної діяльності.
- За напрямками соціально педагогічної діяльності: - пізнавально-розвивальні; - художньо-естетичні; - спортивні; - трудові.
- За кількісним складом учасників:
- індивідуальні (робота з окремою людиною);
- групові (робота з малою групою, сім'єю);
- масові (робота з великою кількістю людей - громадою);
4. За домінуючим засобом виховного впливу: словесні, практичні, наочні.
5. За складністю побудови: прості, складні, комплексні.
6. За характером змістового наповнення: інформаційні, практичні, інформаційно-практичні.
7. За напрямами соціально-педагогічної діяльності: превентивні, реабілітаційні, захисні та ін.[1]
Методи соціально-педагогічної роботи - це сукупність прийомів і способів, які використовуються для стимулювання і розвитку потенційних мож-ливостей особистості, конструктивної діяльності щодо зміни нес-приятливої життєвої ситуації чи розв'язання проблем клієнтів та досягнення різноманітних професійних завдань соціального педагога.
Метод у соціально-педагогічній роботі виконує подвійну роль, оскільки, з одного боку, він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з другого, як конкретна дія, що сприяє якісній зміні об'єкта (суб’єкта).
- Педагогічні методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад) Методи організації діяльності (тренування, створення виховуючих ситуацій, прогнозування, формування громадської думки) Методи стимулювання діяльності (гра, змагання, заохочення, схвалення) Методи самовиховання (самоаналіз, самоосуд, самонаказ, самонавіювання)
- Психологічні методи психодіагностики (тести інтелекту та здібностей, малюнкові та проективні тести, особистісні опитувальники, соціометрія) Психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, психосоціальна терапія, сімейна психотерапія, поведінкова терапія)
- Психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія, соціально-психологічний тренінг) Психологічне консультування
- Соціологічні Спостереження
- Методи опитування (інтерв’ювання, анкетування, фокус-група)
- Методи аналізудокументів (традиційний аналіз, контент-аналіз)
- Біографічний метод
- Експертна оцінка [2]
Інформаційні ресурси соціально-педагогічної роботи - це окремі документи та масиви документів, результати інтелектуальної, творчої та інформаційної діяльності, бази та банки даних, всі види архівів, бібліотечні, музейні фонди та інші, що містять відомості і знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації.
Деталізуючи ці види інформаційних ресурсів, виокремлюють такі:
- різноманітні документи (закони, звіти, накази, постанови);
- спеціальну літературу;
- інформацію засобів масової інформації;
- інформаційну мережу Інтернет (інформаційно-пошукові сервери, сайти урядових, громадських організацій, організацій донорів);
- рекламно-інформаційну продукцію різноманітних соціальних служб та неурядових організацій;
- усну інформацію спеціалістів та волонтерів. [3]
- ↑ Липский, И. А. (2004). Технологический потенциал социально – педагогической деятельности.
- ↑ Лютий, В. П (2003). Технологія соціальної роботи : конспект лекцій. К.: Академія праці та соціальних відносин ФПУ.
- ↑ Безпалько, Ольга Володимирівна (2009). Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] К.: Центр учбової літератури.