Користувач:AnatoliyUkrainian/Спеціальна:Моя стоірнка/"Рекордні роки" або шведське економічне диво
"Рекордні роки" (швед. rekordåren) - історичний етап розвитку економіки Швеції, умовна шведська версія "економічного дива", під час якого було зафіксовано рекордні темпи економічного зростання. Почався в другій половині 1940-х років (після завершення Другої світової війни) та тривав до нафтової кризи 1973 р.
Економічні успіхи Швеції в цей період пов'язують із діяльністю шведських соціал-демократів зокрема прем'єр-міністрів Швеції Таге Ерландера та Улофа Пальме.
Протягом першої та другої світових воєн Шведське Королівство намагалося зберігати нейтралітет, а тому не зазнало руйнувань внаслідок бойових дій. В повоєнний період країна приєдналась до Плану Маршалла (1948 р.), що дозволило їй залучити інвестиції для активізації економічного зростання. З кінця 1930-х до другої половини 1970-х в Швеції майже безперервно домінувала Соціал-демократична робітнича партія Швеції (СДРПШ), яка обрала курс на реалізацію широких соціальних програм зокрема в частині підтримки робітників. Здійснювалась ефективна бюджетна політика, організована представниками СДРПШ Ернстом Вігфорсом і Гуннаром Стренгом орієнтована на збалансованість бюджету, ретельне зважування видатків та доходів. Центральним банком (Ригсбанк) було введено низку заходів для забезпечення стабільності національної валюти, шведська крона була прив'язана до курсу долара США за фіксованим обмінним курсом. Водночас Швеція стала однією із країн куди були спрямовані потоки трудової міграції, що дозволило країні залучити додаткові трудові ресурси із інших країн Європи. Сприятливими були і зовнішні умови: лібералізація світової економіки та відмова урядів розвинених країн від протекціонізму дозволило Швеції пожвавити зовнішньоторговельні зв'язки та здійснювати трансфер технологій зокрема із США (чия технологічна перевага над країнами Європи була дуже суттєвою). Повоєнне відновлення Європи, створення нових інституцій на континенті (як-от Європейського економічного співтовариства) обумовило безперервне зростання економіки географічно близьких до Скандинавії країн, що позитивно вплинуло і на шведську економіку. Стрімкому зростанню Швеції сприяли також низка конкурентних переваг - природні ресурси зокрема наявність покладів залізної руди, можливості розвитку лісового господарства та гідроенергетики, рибні запаси.
Зростання Шведської економіки в цей період було співставне із результатами "економічного дива" у Європі в аналогічний період ("Німецьке економічне диво", "Італійське економічне диво" і т. д.). Тільки в період із 1961 року до 1971 року ВВП Швеції зросло з 17.21 до 41.57 млрд. дол. США, темпи розвитку економіки в середньому становило більш ніж 5% ВВП на рік. За аналогічний період ВВП на душу населення зросло з 2289 до 5133 дол. США (дані Світового банку)[1].
Початок світової енергетичної кризи безпосередньо вплинув на Швецію. В період з 1973 по 1980 ціна одного бареля нафти виросла з 1,5 до 37 доларів США. Залежна від імпорту нафти та інших енергоносіїв шведська промисловість зіткнулась із значними випробуваннями. Наслідком цього стало уповільнення зростання економіки, а за підсумками 1977 року Шведська економіка вперше за чверть століття зазнала спаду.
Magnusson, Lars. An economic history of Sweden (Routledge, 2002)