Користувач:AnnaKravchuk29/Чернетка
"На шляхах до вбогого театру" ("Ku teatrowi ubogiemu") - текст Єжи Ґротовського, опублікований ним 1965 року, який вважається одним із найважливіших театральних маніфестів XX століття. Ґротовський мріяв про актора, здатного подолати роздвоєність тіла й духу і грати всім своїм єством, досягаючи спонтанності, повноти й цілісності. Останні тридцять років життя режисер, відійшовши від публічної театральної роботи, досліджував прадавні ритуали, провадив тілесні й духовні практики самопізнання. На українську мову переклав Іван Денисюк.
Концепція про створення театру після відкидання у ньому всього непотрібного. Таким чином у театрі залишаються лише актор та глядач, без зайвих прикрас чи реквізиту, а також без поділу на сценічний простір та публіку. Таким чином приходимо, до театру вбогого, який, на відміну від театру багатого, не буде колажем різних видів мистецтва, таких як музика, література, живопис, серед яких людина є лише одним із елементів постановки, але буде становити інтегральну цілість, в якій все зосереджується на акторі.[1]
У межах формальної техніки актор(к)и вбогого театру прагнуть не нагромадити знаки (як це відбувається в Орієнтальному театрі), а дистилювати знаки людських природних імпульсів, очищаючи їх від усього, що є нашаруванням повсякденної поведінки, і так досягаються чисті імпульси.
«Театр повинен врешті осягнути власні межі. Оскільки він не може перевершити кіно багатством, нехай вибере бідність; оскільки йому бракує розмаху й обсягу телебачення, хай стане аскетичним, а оскільки механіка, яку він має, позбавлена привабливості, нехай зовсім відмовиться від механізмів». (Єжи Ґротовський)
Пошуки, які Єжи Ґротовський вів останні чотирнадцять років свого життя (1985–1999), мали назву «Мистецтво Ритуалу» і проходили в Італії біля міста Понтедери, розташованого за двадцять кілометрів від Флоренції. Усе, що там відбувалося, не було виставами і не передбачало присутності глядача. Пітер Брук вважає, що ці пошуки Ґротовського наснажують публічні виступи живого театру.[2] Однак головною метою діяльності «Осередку Ґротовського» в Понтедерах були не тільки пошуки акторських можливостей. Через спів, танець, ритм, структуровані елементи рухів, фізичну дію, давні тексти та їх мотиви Ґротовський разом із молодими акторами з різних країн шукав у природі їхнього акторського єства те, що спільне для всіх людей, що існувало до того, як виникли різні культури і мови – єдине психологічне поле людини, її праджерело, шукав те, що було, за його словами, до Вавилонської вежі, шукав Спільне, а не Відмінне.[3]
Закритий для широкої громадськості, Центр був осередком пізнання й дослідження ритуальних мистецтв. Ритуал — це дія або акція, яка щодень вдосконалюється й видозмінюється. За словами Ґротовського, «вироджений ритуал є виставою. Перформер є людиною дії, а не людиною, яка грає іншу. Він є танцівником, священиком, воїном». Ґротовський називав себе вчителем Перформера. У перші роки діяльності Центру майже 200 професіоналів з різних країн світу стажувалися в Ґротовського. У роботу учасників семінару він майже не втручався, контактуючи із лідерами груп.
Ґротовський погоджується з Сартром, який каже, що "будь-яка техніка веде до метафізики". У виставах Єжи Ґротовського все народжується спонтанно з внутрішньої структури ремесла, відкриваючи нове поле бачення.
Як дійти до джерел?
- конфронтувати міф, а не ідентифікувати себе з ним - спробувати на основі власного досвіду втілитися в міт, натягуючи на себе його шкіру
- за допомогою фізичних пошуків організму
- ↑ Ґротовський, Єжи (2008). Театр. Ритуал. Перформер (українська) . Львів: Літопис. с. 186.
- ↑ Фруктова, Т. С. (2009). АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПОВОРОТ ІГРОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ ТЕАТРУ ЄЖИ ҐРОТОВСЬКОГО: ЕСТЕТИКА НОВОЇ ЧУТТЄВОСТІ (PDF) (українська) . Процитовано 24.03.2020.
- ↑ Олійник, Ліза (08.10.2012). Єжи Ґротовський: з глибин (українська) . Процитовано 24.03.2020.