Користувач:Bookinist 77
Сервіси Web 2.0 в освіті та навчанні
Сучасну глобальну мережу навряд чи вже можна уявити без блогів, соціальних мереж, хмари сервісів будь-якої пошукової системи (Яндекс, Google і т. д.), Вікіпедії, і подібних їй ресурсів. Технології Web 2.0 міцно закріпилися в нашому повсякденному житті, як засобу комунікації (соціальні мережі: Facebook, Twitter, Вконтакте), швидкого пошуку потрібної інформації, засоби «колективного авторства» (Wiki, блоги). Здавалося б, як ще можна застосовувати можливості технології Web 2.0, причому з метою педагогічної практики? На це питання є ряд відповідей:
- Використання мережевих спільнот для вільного розповсюдження навчальних матеріалів. У результаті поширення соціальних сервісів в мережевому доступі виявляється величезна кількість матеріалів, які можна використовувати в навчальних цілях.
- Самостійне створення мережевих навчальних матеріалів. Тепер кожен може не тільки отримати доступ до цифрових колекцій, а й взяти участь у формуванні власного мережевого змісту.
- Участь у нових формах діяльності без спеціальних знань і навичок у галузі інформатики. Нові форми діяльності пов'язані як з пошуком в мережі інформації, так і зі створенням і редагуванням власних цифрових об'єктів.
- Спостереження за діяльністю учасників спільноти. Спілкування між людьми все частіше відбувається не у формі прямого обміну висловлюваннями, а у формі взаємного спостереження за мережевою діяльністю.
- Основна зміна навчального процесу пов'язане з активною участю учнів у створенні власних матеріалів. У всіх сферах технології Web 2.0, найбільше значення для навчання має спільна творча діяльність.
Під електронною освітою зазвичай розуміють учбові методи, в яких в якості навчального посередника виступає комп'ютер. Це — цілеспрямована навчальна діяльність, яка включає в себе одночасно навчання і вивчення, а для спілкування з аудиторією використовує, головним чином, IT-технології. Європейська Комісія та План Дій щодо Електронної освіти (2001) визначають його як «використання нових мультимедійних технологій та інтернету для покращення якості навчання шляхом спрощення доступу до ресурсів та сервісів, а також за рахунок віддаленого обміну та співпраці.»
Однією з підвалин електронної освіти став процес адаптації традиційних методів дистанційного навчання до комп'ютерного середовища. Дистанційна освіта з часу свого виникнення являла собою піхід, альтернативний традиційним формам освіти, а відтак мала боротися за визнання і виробила відповідні процедури для демонстрації своєї якості. Конвергенція традиційних та комп'ютер-орієнтованих методів розвивалася органічно завдяки паралельній еволюції примітивного онлайн-світу до так званого веб 2.0, надавши життя концепції електронної освіти — eLearning 2.0. Такі терміни як «вікі», «блоґ», «соціальна мережа», «подкаст» та «потік» сьогодні відомі мільйонам інтернет-користувачів, які тепер самі створюють, використовують, розподіляють та мікшують контент, змінюючи свою колишню пасивну роль на нову — гіперактивну.
В останні роки інтернет змінився докорінно, і разом з собою змінив середнього користувача. Демократизація онлайн-світу відкрила користувачам культурне середовище, в якому вони, незалежно від їх зацікавлень, можуть знайти місця для спілкування з товаришами за інтересами з усього світу. Вони взяли на себе творчу роль, що раніше належала професорам університетів та розробникам, які вже протягом десятиріч мали можливість спілкування один з одним у схожий спосіб. Ці зміни можна трактувати не стільки як технологічну революцію, а скоріше як соціальну.
Розподілення файлів, відкрите та вільне програмне забезпечення, ліцензії Creative Commons для контенту вже розглядаються не тільки як необхідні, але й як невід'ємні умови для створення і розвитку існуючих та майбутніх освітніх мереж. Такі відомі навчальні заклади як MIT (Масачусетський Технологічний Інститут) зробили величезні кроки в цьому напрямку, надаючи доступ до навчальних матеріалів через «Відкритий Проект Навчальних Програм» (Open Courseware Project, який, доречі, використовує ліцензії Creative Commons). Цей проект являє собою мережеве сховище матеріалів чи не кожного з курсів усіх факультетів MIT, відриваючи шлях до відкритого обміну учбовими матеріалами з викладачами, студентами та самоуками з усього світу.
У порівнянні з традиційною, електронна освіта надає істотні переваги та деякі унікальні можливості, як-то переміщення занять в просторі і часі, гнучкий розклад, ширший доступ до матеріалів та більше їх різномаїття, удосконалене спілкування та значно швидший зворотній зв'язок. З іншого боку, повне вилучення з процессу навчання суспільного елементу, який вважається фундаментальним, напевно, є найбільшою небезпекою індивідуальної електронної освіти.
Оскільки ми є суспільними істотами, людська участь має завжди залишатись фундаментальним фактором учбової практики. Тому ключовим словом тут має стати «змішування». Вся сила — в суміші, в тому, аби взяти найкраще з обох світів, знайти необхідний баланс між потребами студентів спілкуватися з іншими студентами та викладачами не тільки за допомогою нових технологій web 2.0, але й у старому-доброму реальному світі. Якщо говорити окремо про вивчення мов за допомогою електронної освіти, то тут було винайдено чимало моделей «змішування».
Так, доволі цікавий підхід було запропоновано Даніелою Мунка (Daniela Munca), яка розглядала задачу створення тест-орієнтованих методик вивчення граматики за допомогою технологій Wiki. Вона слідувала ідеї Шапель (Chapelle), вважаючи, що вивчення мов шляхом виконання вправ має насамперед давати можливості для підсвідомого сприйняття, а не для свідомого запам'ятовування. Таким чином вона комбінує синтаксичні та семантичні методи, аби отримати необхідний учневі лексичний результат шляхом вирішення задач, що виникають у нього при щоденному спілкуванні. Наприклад, вона радить учням обмінюватися коментарями в режимі обговорення, що існує в Wiki. Оскільки всі коментарі, які стосуються якоїсь граматичної проблеми, розміщуються на тій самій сторінці, кожний учень класу має доступ до робіт всієї групи — цим створюється відмінна атмосфера співпраці, зворотнього зв'язку та інтерактивності.
Після цієї стадії Даніела Мунка пропонує студентам «цілі» з різним методичним ефектом, які відрізняються від початкової стадії тим, що учні можуть вивчати надану мультимедійну інформацію, використовуючи кожний wiki-елемент як підґрунтя для пошуку додаткових ресурсів для більш детального ознайомлення з предметом. Кінцева стадія розглядається Мунка як «процедура», завдяки якій учні по-справжньому і використовують отримані знання, — вона потребує використання декількох навичок одразу, підсилюючи навчальний ефект шляхом закріплення тільки-но отриманих знань.
Як можна бачити, доволі примітивна методика — найпростіше навчальне програмне забезпечення, яке мало чим відрізняється від дошки та крейди, — заміщується механізмом створення контенту, де народжується сам процесс навчання: замість того, аби читати навчальні матеріали, заздалегідь підготовлені розробниками курсів, учні самі створюють їх.
Як забезпечити якість електронної освіти — це інше велике питання, яке пов'язане в тому числі з фільтруванням надлишка інформації та поганої якості матеріалів. Елерс (Ehlers) вважає, що з усіх вимірів та аспектів електронної освіти найважливішою є безпосередньо фігура тієї людини, яка навчається. Освіта відрізняється від інших послуг тим, що навчання — це не той продукт, який споживач купує, «навчанняя скоріше є тим процесом, який учні мають вести власноруч.»
2. На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web), Web 2.0 (the wildly read-write Web) дозволяє користувачам: Web- сайти "пристосовуються до користувачів (пошукові системи співвідносять закладки користувачів з матеріалом в мережі Інтернет) Налагоджувати інтерфейс Web- сторінок відповідно до власних уподобань Створювати та публікувати в мережі відео-файли, публікації, особисті матеріали Спільно діяти — обмінюватися інформацією Редагувати вміст сайтів Одночасно працювати над одним документом Зберігати мультимедійні документи 3. Сервіси Web 2.0 — технології безперервної освіти . 4. Джерело навчальних матеріалів (публікації, презентації, відеофільми) Платформи для організації спіль-ної навчальної діяльності студ. (Wiki) Сховища посилань на додаткові навчальні ресурси (Bobr Dobr) Засіб для структурування знань студентів з певної тематики Можливість обміну інформацією в режимі реального часу Демонстрація результатів виконаної роботи студентів (Блоги) Переваги використання сервісів Web 2.0 в навчанні. Blogger Wiki Google Docs Bobr Dobr Slide Share Gmail 5. пошукова система онлайн-сервіс для роботи з документами, таблицями та презентаціями (документи Google) сервіс для публікації фото в Інтернеті (Picasa) сервіс для створення повноцінних Web -сторінок сервіс аналізу активності відвідувачів на сайтах (Google Analytics) перекладач, який дозволяє перекладати різну інформацію на мови багатьох країн поштова служба Gmail блог-сервіс (Blogger) онлайн календар 6. Створення єдиної платформи для надання енциклопедичних відомостей з певної галузі знань Активізація використання та створення освітніх веб — ресурсів Глибше вивчення потрібної галузі знань Скорочення часу навчання і підвищення ефективності рівня підготовки студентів . Вікі-енциклопедія http://uk.wikipedia.org «Вікі Освіта» — мережеве об'єднання учасників навчально-виховного процесу www.eduwiki.uran.net.ua 7. Можливість публікувати навчальні матеріали в Інтернеті, отримувати коментарі на них, спілкуватися в режимі реального часу Моментальна доступ- ність в Інтернеті до опублікованої інформації Оперативність доступу до публікацій, мультиме- дійних файлів інших користувачів Простота створення власного веб — сайту 8. Джерело навчальних матеріалів — система дозволяє оперативно знайти необхідний матеріал — система збереження закладок передбачає взаємодію користувачів Оперативність обміну « ссылками» з друзями і з найомими Створення груп (однодумців) по темам Сховище " ссылок " на учбові матеріали Спільна навчальна діяльність Карти знань 9. 1 Необхідність «живої» консультації викладачів перед заліками та екзаменами (відсутність можливості «живого» спілкування під час проходження електронного навчального курсу). 2 Складний матеріал простіше засвоювати при його поясненні у реальному часі — є можливість ставити уточнюючі запитання викладачу. 3 Семінарські заняття потребують обговорення проблемних запитань — це забезпечує інтерактивність при обговоренні, навчає студентів самостійно ставити проблемні запитання. 4 Необхідність навчання студентів самооцінюванню результатів роботи. 5 Створення умов, як технічних так і методичних для забезпечення спільної групової роботи студентів. 10. Наявність технічних знань щодо розгортання такої діяльності в конкретних умовах навчального середовища Переорієнтація навчання на потреби студента Недостатність інформації щодо шляхів використання сервісів Web 2.0 Навчання студентів критичному оцінюванню інформації та правил безпечної і коректної поведінки у мережі Навчання користувачів грамотно розміщувати інформацію в мережі Відсутність широкої інформації щодо ефективності використання сервісів Web 2.0 у навчальному процесі 11. Співпраця всіх учасників навчального середовища Простота у спілкуванні за допомогою мережевих технологій Зручне середовище обміну знаннями Особистісно-орієнтоване спрямування навчального процесу Докорінна зміна ролі викладача з основного джерела отримання знань до фасилітатора навчального процесу. 12. Технології Web 2.0 містять великий потенціал підвищення ефективності навчального процесу. Тепер перед нами стоїть завдання поєднання класичних педагогічних технологій з інформаційними технологіями навчання.