Користувач:DenysLypka/Чернетка
Вірші Липки Дениса, м. Апостолове
КАБАК
Йду по вулиці, гуляю –
Бачу, п'яний хтось лежить:
То «іде» вже із «кабаку»
Незнайомець, що «спішить».
Хтось фінгалом біля мене
Вже дорогу підсвітив,
І ту пляшку раз десятий
Хтось на щастя розгатив.
В рот цигарки вже не влазять,
У дівчат летять банти,
Хлопець знов, отой, що скраю,
Всіх дістав – йому кранти.
Гучна музика, гуляєм,
В матах радощі знайшли,
Зуб летить і юшка ллється –
У кабак гулять прийшли!
14.10.2013
НЕ ВБИВАЙ ІСТОТУ
Не вбивай істоту, чуєш, не вбивай,
Пожалій, будь ласка, навіть не чіпай:
Це жива істота – то червона кров,
Ти її на волю відпусти з добром.
Жука на картоплі ядом потрави,
І ногой «вонючку» також розчави,
Мошки на черешні ти з листками рви,
Потім у каструлі їх усіх звари.
Вже без крил метелик падає униз,
З равлика без панцира ллється рідкий слиз,
Світлячки у кучі сушаться, стоять,
Павуки без лапок стогнуть та кричать,
В рибок смертовбивство – здохли всі разом:
Їх порожнє місце з мокрим тільки дном.
Суть оцього вірша ти не забувай:
Не вбивай істоту, чуєш, не вбивай!
14.10.2013
ПРОХАННЯ
Поцілуй, обійми, ніжно руку тримавши,
Щоб під шепіт на вушко спітніла вона,
По веснушці травинкою ніжно ласкавши,
Охопила твій подих моя сторона.
І безслівно дала ти себе зрозуміти,
Огортаючи барвами наче весна,
Захотіла омріяно в очі дивитись,
Щоб манила фігура, як рання сосна.
Та від щастя цей дотик мені залишала,
Хай комфорт у серцях знов утворить красу!
На вечірню романтику ти спокушала…
Сльози радості наші перейдуть в росу.
Залишаючи спогади серця з собою,
Закипівши від радості наших розмов,
Наша доля тримає цю щирість з тобою –
Нехай тане наш айсберг холодних обмов.
13.05.2017
ЯК ЖИТИ ДАЛІ?
Як жити далі, я не знаю,
Без тебе дихати не зміг,
Холодний вітер – замерзаю,
А в серці випав мокрий сніг.
Душа моя тебе шукає,
Для неї ти була чудна,
І в день, і в ніч вона гукає,
Бо ти в житті була одна.
На землю впав, стікаю кров’ю,
Не зміг тебе я зупинить,
Пробач мені, що я любов’ю
Забув зігріти хоч на мить.
Лежу та дивлюся угору,
Як не умру, то втоплюсь,
Із літака впаду в море,
І більш сюди не повернусь…
МІЙ СВІТ
Мій світ – цінуючи природу,
На захід сонця милуватись,
Від шуму гучного народу –
Пташиним співом перейматись.
Лежати на пшеничнім полі,
Лисиць і зайців помічати,
На водосховищі, як в морі,
Та незадумливо кричати.
Навкруг картини споглядати:
Веселка вийшла погулять,
Мурашки – хатки будувати,
Метелики кудись летять…
Повітря свіжого вдихнути,
Квітуча радує земля,
В дрібниці радості пірнути –
У цьому сенс всього життя.
29.03.2018
МОРЕ
Шум моря і чайки навколо літають,
Ракушку у морі невпинно плескав,
Проміння від сонечка вже обіймають,
Та крабик на ніжці приємно ласкав.
Дельфіни збирались в таночок грайливо,
Кораблику штиль паруси не здійняв,
Лежав на пісочку, чекаючи дива,
В хмарки над собою очима стріляв.
06.04.2018
* * *
У тебе із нею не б'ється серденько,
Та також і радості не відчува,
Думки твої вже не підтрима частенько,
Каблук вже стоїть, голову висува.
Чи були мурашки, коли ви торкались?
Коли безупинно ти знов обіймав,
Тремтяче стискав і за руки хапались,
Не як тренажер ти її цілував.
Як тобі хотілось разом прокидатись?
Для неї години втрачати свої,
Бо з'являться діти – не зможеш змотатись,
Твій мозок пилятимуть примхи її.
Можливо, задуматись тобі потрібно?
І зважити все, що із нею ти мав,
Усе, що даєш, їй здавалося дрібно,
Хіба ради цього її ти кохав?
02.04.2018
* * *
Як боляче робити боляче,
Коли, здавалось, вибору нема!
Лиш перед Богом стоячи,
Ми істину знаходим зокрема.
Без болю існувати ми не можем,
Цей дар дає сильнішими ставати.
Хтось тихо розмовляє з серця дрожем…
Одним лиш словом можемо вбивати…
І щоб образи звільнити страждання,
Нам треба припинити існувати,
У безсердечнім світі виживання
У створену ілюзію стріляти.
Перетворити розум у машини,
Себе на механізми замінять,
Дивитись на статистику людини,
На скільки прибавлять і відбавлять…
08.04.2018