Користувач:Дух Росії версія 2

Дух Росії (публіцистичний нарис)

"Дух Росії" (в оригіналі Der Geist Russlands) – публіцистичний нарис визначного ідеолога українського інтегрального (чинного) націоналізму Дмитра Донцова. Написаний 1961 року німецькою мовою. Книга належить до циклу текстів Донцова, в яких він намагався з'ясувати походження та сутність російської імперської ідеї. Є важливим джерелом для вивчення пізнього етапу ідеологічного світогляду Дмитра Донцова.

Структура книги

Есей складається з чотирьох розділів:

1. Сили Антихриста
2. Російське месіанство
3. Дух російського варварства
4. Апокаліптичний дракон і Захід

При цьому третій розділ нарису – це скорочений переклад частини іншого тексту Донцова, другого розділу праці "Підстави нашої політики" (1921).

Наріжні ідеї

Книга написана 1961 року – в розпал Холодної війни. Ця обставина важлива, оскільки одна з наріжних ідей книги (як і всієї філософії Донцова) – ідея протистояння між Заходом (Європою) та Сходом (росією). Основну мету цієї міжцивілізаційної боротьби для росії Донцов виразив в метафоричному образі, згідно з яким російський народ це "орда, яка на руїнах вільного світу прагне підняти сатанинський прапор згуди, терору та рабства". При цьому Європу Донцов уявляє не так в географічному сенсі, а передусім – в культурному та цивілізаційному. У цьому контексті також стає зрозумілим символічне використання автором образу росії (в уявленні Донцова = СРСР) як Антихриста. На думку Донцова, перетворення російського народу на Антихриста почалось задовго до більшовицького перевороту 1917 року, ще в період існування Московського царства. На думку автора, це перевтілення росії в Антихриста пройшло кілька етапів. На першому відбулось "заперечення буття Бога (і навернення до диявола)". Відтак наступним кроком стало обожнювання людини. Зрештою, на підсумковому етапі цієї трансформації

"у поняттях та ідеях росіянина виникає диявольська суміш, плутанина із "за" і "проти" з "так" і "ні", з "дозволеного" і "забороненого" – з усіх розбіжностей між правдою і брехне, добром і злом, красою і ненавистю – заперечення будь-якої дисципліни; це відбувається як у моралі, так і в політиці, а також у соціальному житті".

Донцов відзначався глибокою обізнаністю з російською літературою, філософією, історією. Саме аналіз російської філософської думки та прикладів з художньої літератури дає Донцову можливість окреслити риси російського світобачення: примат колективного над індивідуальним, потреба в “сильній руці”, яка згуртовує маси. Звідки – тривкість деспотичної форми правління в різні історичні періоди російської історії. Сюди ж Донцов зараховує ідею винятковості російської спільноти, яка лежить в основі імперському характері росії. Цю ідею Донцов означує як “російське месіанство”. На його думку, це месіанство було успадковане більшовиками від російської імперії:

“Хтось мріяв про “Москву – Третій Рим”, інші – про Москву – столицю Третього Інтернаціоналу”.

Водночас Донцов зараховує росію до “примітивних спільнот”. Слід відзначити, що мислитель уявляє російську націю як щось гомогенне. Як слушно відзначив дослідник ідеології Донцова Олександр Зайцев,

"Донцов поділяв думку романтичного націоналізму ХІХ століття, що кожна нація є носієм певного "колективного ідеалу", або "національної ідеї".

Для таких спільнот типовими є:

“невпевненість і пасивність окремої людини, брак правового способу думок, цілковита відсутність незалежної моралі, яка тут заміняється наказами і ударами палиці”.

Донцов протиставляє примітивну росію прогресивному Заходу саме з цивілізаційної точки зору: “selfgoverment” у найширшому сенсі слова на Заході і хаос і деспотизм на Сході”. В підсумковій частині Донцов торкається питань історії, і зокрема, зачіпає тему військових перемог і поразок росії. Він зауважує, що російський міф “непереможності”, який покладений в основу імперської ідеології росії, не відображає реальність. Насправді, протягом своєї історії росія неодноразово опинялась на грані краху. Але в останній момент Захід (в широкому сенсі) йшов на компроміс з росією, і не знищував російське зло до кінця. Як слушно відзначив Донцов,

“потрібно відмовитися від легенди – надзвичайно приємної для росіян – про неможливість перемоги над Росією… Можна вести мову про відсутність на Заході волі задля повалення московітського чудовиська. Проте аж ніяк – про неможливість реалізації цього наміру”.

Переклади

Невдовзі після публікації оригіналу книги "Дух Росії" з'явився її переклад англійською мовою під назвою "The spirit of Russia", вміщений у збірку текстів провідних ідеологів українського націоналізму. Автор перекладу не встановлений. Також вже в часи Незалежної України з'явилось два переклади українською мовою: переклад Валентина Стецюка та переклад Володимира Вишинського та Івана Зимомрі.

Джерела та література

1. Doncov D. Der Geist Russlands. Munchen-Lochhausen. Schild-Verlag, 1961. 96 s.
2. Donzow D. The spirit of Russia // The Real Face of Russia. Essays and Articles. / ed. by V. Bohdaniuk. London: Ukrainian Information Service, 1967. 272 p.
3. Донцов Д. Дух Росії / перекл. з нім. В. Вишинського та І. Зимомрі. Київ: Українська видавнича спідка ім. Ю. Липи, 2011. 135 c.
4. Зайцев О. Націоналіст у добі фашизму. Львівський період Дмитра Донцова. 1922-1939 роки.