Антихрист

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пророцтво про прихід Антихриста. Апокаліптичний рукопис XV сторіччя

Анти́христ — персонаж християнської есхатології, біблійних, церковних й інших пророцтв про останні дні світу. Згідно з ними, він буде людиною надзвичайних здібностей, знань і вмінь, котра буде мати всю силу сатани (не бувши одержимим) і діятиме зовсім вільно супроти Церкви, християн і всього людства, і котрого більшість людей прийме за месію, і він стане всесвітнім державним правителем. Саме слово «антихрист» з грецької означає «супротивник Христа», або «той, хто проти Христа». Однак частина «анти», окрім «проти», означає також і «замість». Таким чином це людина під владою диявола, яка бажатиме замінити собою Христа.

У широкому сенсі антихристами називають усіх, хто противиться Христу або стверджує, що є месією (спасителем людства) чи продовжувачем справи Христа. Антихристами називали імператора Нерона[1], завойовника Тамерлана[2], царя Петра І, імператора Наполеона[1], вождів Великої французької революції, російських більшовиків і мексиканських революціонерів[1]. Тобто, тих, хто використовував насильство держави у віросповідній сфері, зокрема, у боротьбі з християнством.

Також часто таким терміном користувалися в політичній і міжконфесійній боротьбі з метою очорнення своїх опонентів.

У суто філософському розумінні антихрист це найвищий прояв людського себелюбства[3].

Поняття антихриста в християнстві[ред. | ред. код]

Поняття антихриста переважно пов'язують із християнським вченням про кінець світу: найбільше думок про його природу, діяльність і суть було висловлено християнськими святими, церковними діячами. Саме вони дозволяють уявити суть цього явища.

Прихід антихриста[ред. | ред. код]

За свідченнями святих Белярміна і Свареза антихрист не буде якимось товариством, але означеною особою, буде мати всю силу сатани[4], але не буде сатаною, тільки людиною[5] Він також не буде втіленим дияволом, а справжньою людиною, отже, він не буде одночасно і дияволом, і людиною[6].

Антихрист повинен прийти наприкінці світу. Про це говорив Пророк Єзекіїл, натякаючи на антихриста (Ґоґа) і його боротьбу проти наверненого єврейського народу у Палестині: «В останніх днях прийде твій час»[7]. Свята Хільдегарда пише, що «Син погибелі прийде тоді, коли вже закінчуватиметься день і заходитиме сонце, тобто, коли наближаться останні часи й коли світ почне хитатися в своїх основах»[8].

Про скорий прихід антихриста говорили в усі епохи: з самого початку існування цього поняття, від самих витоків християнства. Зокрема Бертина Букіййон, яка жила у першій половині 19 століття, зазначає: «Кінець світу наближається, й антихрист не забариться прийти. Ми його не побачимо, ані також ті, що за нами прийдуть. Але ті, що по них прийдуть, потраплять під його владу. В час його приходу ніщо не зміниться в домі. Все йтиме своїм звичайним ладом. Духовні вправи, праця в лічницях і все інше, до чого ми звикли, відбуватимуться як звичайно. Аж тут сестри усвідомлять собі, що паном становища став антихрист»[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
  2. Всемирная история. СОЦЭКГИЗ, М, 1959, т. 3, с. 584
  3. Мацейна А. Тайна беззакония СПг, 1999, с. 64
  4. святий Іван Золотустий
  5. «Scivias», св. Гільґельгарда.
  6. св. Іван Дамаскин
  7. Єз. 38:16; порівн. Об. 20:7-9
  8. Schmelzeis, Hl. Hildegard, стор. 377
  9. Curicgue, Voix prophetigue 1872, том І, стор. 427

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]