Користувач:Halyna Kukhar/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Концерт для фортепіано — твір Василя Барвінського, написаний для фортепіано та симфонічного оркестру. Був створений протягом 1917 - 1937 рр., інструментований автором у 1938 р. та вперше виконаний 1939 р. Романом Савицьким.

Виявляється, що автор теж писав його (Концерт - О. Н.) з думкою про репертуар своїх учнів, тому, що з піаністичної точки зору він дуже вдячний, а разом з тим вимагає доброї технічної підготовки[1]

Історія виконання[ред. | ред. код]

5-го березня 1939 р. відбулося прем'єрне виконання Концерту у залі "Атлантік" (тепер Театр ім. М. Заньковецької). Соліст - Роман Савицький, диригент - Микола Колесса.

1939-1941 рр. - близько 20 разів Концерт виконується в різних містах України під керівництвом багатьох диригентів. Соліст - Роман Савицький.

1994 р. - виконання Концерту під редакцією Яреми Якуб'яка у Львівській філармонії. Солістка - Марія Крушельницька.

22 лютого 2019 р. - виконання Концерту під редакцією і оновленою версією оркестрування Богдани Фроляк. Солістка - Оксана Рапіта.

Структура твору[ред. | ред. код]

Концерт фа-мінор одночастинний, за формою — Сонатне Allegro.

Існували припущення, що композитор хотів дописати ще дві частини і створити цикл. Проте, більшість дослідників вважає, що Концерт має переконливу завершену форму.

Історія пошуку втрачених нот[ред. | ред. код]

В. Барвінський подарував В. Кисілевській в 1939 р. копію нот Концерту - сольної партії та фортепіанний витяг оркестрової партитури (клавір)

В. Кисілевська за проханням Северина Сапруна-старшого позичила йому ноти 1946 р. Після смерті в Парижі Северина Сапруна-старшого 1950 р., його архів, де й був клавір Концерту, передається в спадок Северину Сапруну-молодшому.

Партитура, яка належала самому В. Барвінському була знищена після його арешту за наказом НКВД в 1948 р.

Єдиний екземпляр нот зберігався в архіві С. Сапруна.

В 1950-х роках С. Сапрун-молодший переїжджає до Буенос-Айресу (Аргентина) і забирає з собою архів батька. Згодом він переїжджає до Америки, але архів залишається в Аргентині.

В лютому 1993 року Р. Савицький-молодший публікує оголошення в американській газеті "Свобода" з проханням допомогти знайти архів С. Сапруна.

Навесні 1993 року Р. Савицький-молодший отримує лист від Ю. Середяка - науковця з Аргентини - про те, що архів Сапрунів зберігає італійсько-українська родина Гедіні-Сікорського.

9-го червня 1993 року Р. Савицький-молодший отримує лист, в якому Ю. Середяк пише про те, що в аріхіві зберігаються і рукописи Концерту.

16-го липня 1993 року Р. Савицький отримав від Ю. Середяка ксерокопію всіх 59 сторінок Концерту. Це була сольна партія фортепіано та клавір Концерту, а також частина оркестрових голосів.

У вересні 1993 року Р. Савицький привозить ці матеріали до Львова.

Я. Якуб'як звів фортепіанну партію з оркестровою, створивши повноцінну партитуру Концерту і, вже у вересні 1994 року концерт звучав у Львівській Філармонії у виконанні Марії Крушельницької.

2018 року до Б. Фроляк звернувся В. Сивохіп з проханням переглянути партитуру Концерту через певну перевантаженість оркестру, тобто проблему, про яку згадують при кожному виконанні цього твору.

2019 року з'явилося нове оркестрування Концерту, яке створила Б. Фроляк. В результаті редагування було виправлено певні гармонічні помилки, які виникли, скоріше за все, при переписуванні або зведенні голосів та усунуто проблему перевантаженості оркестру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кияновська, Любов (2000). Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ - ХХ ст (Укр.) . Тернопіль: АСТОН. с. С. 196. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Василь Барвінський у дослідженнях та матеріалах (Укр.). Дрогобич: Посвіт 2008. Редактор-упорядник Володимир Грабовський[1]




  1. Грабовський, Володимир (2008). Василь Барвінський у дослідженнях та матеріалах (Укр.) . Дрогобич: Посвіт. с. ст. 56- 63.