Користувач:Legnaangel
«Московіада» Юрія Андруховича: Ю.Андрухович – це поет, прозаїк, перекладач, есеїст. У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації», «Московіада», «Перверзія». Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, чеською мовами й есперанто. Роман написаний у першій половині дев’яностих. І події описані в ньому це приблизно 1991 «Московіада» на мою думку це не просто роман, а щось на зразок, душевного крику, автор ділиться своїм враженням від перебуванні у Москві, яка ніби знищує його всередині, своєю буденністю і оточенням. Автор навіть використовує нецензурну лексику, легко переходить з літературної мови на мову сучасну, повсякденну. Він наголошує на тому, що це Москва, позбавила українців власної культури і думки, змусила виховуватися на цінностях інших культур: « Але нема на це ради - вірші твої, певно, лишилися в атмосферних полях України, московські ж поля виявилися надто щільними для їхнього солов’їного проникнення». Твір написаний за межами України, у місті Фельдафінг, 1992році, але це не єдиний доробок автора, написаний закордоном, що свідчить про його ще не зовсім зрозумілий інтерес до написання творів поза межами Батьківщини. Складається враження, що саме за кордоном, до Ю.Андруховича приходить муза, творити сучасну українську літературу. Лейтмотивом роману, написаного в затишному центральноєвропейському містечку, є прихована, але запекла туга за Європою, яка виходить назовні аж в останніх абзацах роману: „Іноді нам сниться Європа... Щось таке пригадується: теплі моря, мармурові брами, гарячі камені, виткі рослини півдня, самотні вежі. Але довго це не триває.” Він ніби закликає нас бути схожими на Європу, заглибитись у її життя, природу. Автор досить вільно використовує в романі лайку і вульгарні виказування, особливо не задумуючись над етичними нормами. Герой роману ззовні спокійний і врівноважений, але внутрішня його сутність вибухає все яскравішим променем лютої ненависті, не зрозуміло от тільки до чого, чи то до самого себе, від своєї алкогольної залежності, чи до тієї ж самої «Вашої Милості»: «Бо я сьогодні не втікаю, а повертаюся. Злий, порожній, до того ж із кулею в черепі».
Він вже ніби сам знищив сою сутність, своє я, залишилась єдина надія… «Дотягнути до станції Київ. І не злетіти к бісовій матері з цієї полиці, на якій завершую спою невдалу довколасвітню подорож».
Взагалі моє враження від прочитаного неоднозначне. З одного боку, щось невідоме і не зовсім зрозуміле, з іншого, це реальне відображення життя людини, яка ображена на життя, зі своєї ж власної вини. Протягом всього роману, складається враження, що автор занадто багато поганого, пише про ту саму Імперію, в якій герою - алкоголіку погано живеться. Але твір цікавий, досить незвичайний і для непідготовленого читача - не зовсім освіченої людини, може здатись якоюсь ахінеєю і повним безглуздям. Ось чому, вперше цей роман потрібно читати разом з підручником історії і психології, не забуваючи перед цим ознайомитись з біографією автора.