Користувач:Maks s Shelldar

Дистиїзм- від грец. δυσ- dys-, "поганий" і θεός- theos-, "бог"). Дистиїзм — це погляд, що бог існує, але є недбалим, безчуттєвим або несправедливим. Дистиїсти вірять, що бог створив світ, але не займається його управлінням або долею людей. Дистиїзм відрізняється від теїзму, який вважає, що бог є люблячим, мудрим і справедливим, а також від деїзму, який вважає, що бог не втручається в світ, але може бути об’єктом шанування. Дистиїзм може мати різні причини та форми. Деякі дистиїсти можуть бути розчаровані в бозі через зло, страждання або несправедливість у світі. Деякі дистиїсти можуть вважати, що бог є слабким, некомпетентним або залежним від інших сил. Деякі дистиїсти можуть вважати, що бог є жорстоким, егоїстичним або зневажливим до своїх творінь. Деякі дистиїсти можуть вважати, що бог є байдужим, віддаленим або недоступним для людей. Дистиїзм може мати різні наслідки для людського життя. Деякі дистиїсти можуть відмовитися від молитви, обрядів або релігійної спільноти, вважаючи їх марними або небезпечними. Деякі дистиїсти можуть шукати альтернативні джерела сенсу, цінностей або натхнення, такі як природа, мистецтво, наука або людина. Деякі дистиїсти можуть боротися з богом, вимагаючи від нього рахунків, змін або примирення. Деякі дистиїсти можуть сподіватися на краще майбутнє, в якому бог стане більш добрим, активним або комунікативним. Дистиїзм може зустрічатися в різних релігіях, філософіях або літературних творах. Деякі приклади дистиїзму можна знайти в іудаїзмі, християнстві, ісламі, буддизмі, грецькій міфології, екзистенціалізмі, психоаналізі, трагедії, сатирі або дистопії.

Дистеїсти в історії

Існувало багато відомих дистиїстів або авторів, які висловлювали дистиїстичні ідеї. Але серед найбільш відомих , можна зустріти таких людей, як Вольтер, Марк Твен, Фрідріх Ніцше, Альбер Камю, Сігмунд Фройд, Жорж Орвелл, Річард Докінз, Стівен Кінг, Філіп Пулман та інші.

Історія поняття

Цей термін був запропонований американським філософом і письменником Максом Штірнером у 1845 році у своїй книзі "Єдиний і його власність". Штірнер використовував цей термін для позначення свого погляду на християнського бога, якого він вважав тираном і ворогом людини. Штірнер також називав себе атеїстом, але відрізнявся від традиційних атеїстів тим, що не заперечував існування бога, а ненавидів його.