Користувач:Olenamatasova/Міжнародна Громадська Служба (Service Civil International)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лого

Web : www.sciint.org

Міжнародна Громадська Служба (SCI) - інтернаціональна неурядова волонтерська організація, мирний рух з 43 філіями та групами по всьому світі. Організацію було засновано у 1920 році швейцарським інженером Pierre Cérésole. цю організацію знають як Інтернаціональна Волонтерська Служба.

Цілі[ред. | ред. код]

Cleaning a market in Cambodia
  • Волонтерство - сенс дій полягає в особистій ініціативі, без отримання матеріальної нагороди та на користь суспільству 
  • Без насильства – головний принцип та метод
  • Людські права – повага до людей, як це зазначено в Загальній декларації прав людини
  • Солідарність - міжнародна солідарність для більш справедливого світу та солідарність між людьми на всіх рівнях
  • Повага до навколишнього середовища - та до екосистеми, частиною якої ми є і від якої ми залежимо
  • Відкритість - бути відкритим для всіх осіб, які поділяють цілі та завдання руху, незалежно від статі, раси, кольору шкіри, релігії, національності, соціального статусу чи політичних поглядів та будь-яких інших можливих підстав для дискримінації
  • Надання повноважень - надати людям можливість розуміти та діяти, щоб трансформувати соціальні, культурні та економічні структури, які впливають на їхнє життя на всіх рівнях
  • Співпраця - з місцевими громадами, а також іншими місцевими, національними та міжнародними зацікавленими сторонами для зміцнення позитивного потенціалу в рамках громадянського суспільства в цілому.

SCI вірить що всі люди здатні жити разом із взаємоповагою та без будь-якої форми насильства для вирішення конфліктів. Організовуючи інтернаціональні волонтерські проекти по всьому світі, організатори впевнені, що мир може бути тільки якщо люди з різними упередженнями та культурами навчаться об'єднуватись та працювати разом.

Історія[ред. | ред. код]

SCI народився від пристрасного пошуку миру, відразу після Першої світової війни. Беручи участь у першій Міжнародній конференції Примирення в 1920 році в Білтховені, паризький радикальний пацифіст П'єр Кересол ініціював мирний проект у Франції разом з волонтерами з різних країн.

Від примирення до надзвичайної допомоги (1920)[ред. | ред. код]

Pierre Cérésole у Вердені  

Перший інтернаціональний ворк-кемп відбувся на колишньому полі бою Вердену (Франція) у 1920 році з метою реконструкції зруйнованого війною села Эсне-ан-Аргонн і стати символом примирення між Францією та Німеччиною. Серед невеликої групи міжнародних добровольців були також троє німецьких волонтерів. Вони побудували тимчасові будинки для селян і очищали сільськогосподарські угіддя.

У 1924 році Керсол організував другий міжнародний ворк-кемп у Ліс Ормонтс (Швейцарія), який допоміг очистити сміття після лавини. Ця послуга була пропагована як типова служба для осіб, які відмовляються від військової служби з політичних чи релігійно-етичних мотивів, щоб підтримати політичну кампанію щодо впровадження альтернативної громадянської служби (особливий вид трудової діяльності в інтересах суспільства і держави, що здійснюється громадянами замість військової служби). У наступні роки було організовано більше служб допомоги. Найбільше було  в Ліхтенштейні в 1928 році, де взяли участь понад 700 добровольців з 28 країн, які очистили долину Рейну після важкої повені в 1927 році.

Розвиток соціальної відповідальності (1931)[ред. | ред. код]

Pierre Cérésole поміж дітей у Брінмаврі

У першому десятилітті SCI ворк-кемпи використовувались для допомоги регіонів, що постраждали від стихійних лих. У 1931 році ідея SCI розвивалася, а концепція ворккемпів з міжнародними добровольцями застосовувалася і в інших сферах соціальної відповідальності:

  • Розвиток громади: протягом економічної кризи вуглевидобувної промисловості Уельсу було організовано ворк-кемп, щоб відновити впевненість у нещасному мікрорайоні Брінмаур (Уельс, Великобританія). Добровольці та безробітні чоловіки побудували плавальний басейн і схему громадського парку.
  • Розвиток допомоги : у 1931 році Керісол познайомився з Ганді, який запросив його привезти SCI до Індії. У 1934 році він поїхав до Індії, щоб організувати ворк-кемпи для регіону постраждалого від землетрусу Непалу-Біхар 1934 року. Цей проект був повторений у 1935 та 1936 роках. Подальшого розвиток допомоги був після Другої світової війни.
  • Гуманітарна допомога: у 1937 році група допомоги надала гуманітарну допомогу дітям-біженцям під час Громадянської війни в Іспанії (1936-1939 рр.). Служби евакуації та розподілу продуктів харчування та одягу були проведені у частині Іспанської Республіки. Через двадцять років гуманітарна допомога була надана сиротам війни в Тунісі під час Алжирської війни (1958-1962). Крім цих двох проектів, гуманітарна допомога ніколи не мала жодного подальшого значення в SCI.

Інтернаціональна організація (1948)[ред. | ред. код]

Починаючи з 1920, SCI організовувала ворк-кемпи та активності з не офіційною структурою у Франції, Швейцарії, Великій Британії, Індії та інших країнах. Інтернаціональна асоціація SCI бранчів з інтернаціональним секретаріатом була заснована у Парижі після Другої Світової Війни. Так ідея ворк-кемпів була поширена до інших країн. Організація обміну волонтерів та ворк-кемпів була покращена (було введено страхування волонтерів). Кількість ворк-кемпів та волонтерів значно зросла:

  • 1947: 46 ворк-кемпів у 9 країнах
  • 1968: 298 ворк-кемпів у 24 країнах.

Кількість бранців також зросла. У 60-х були створені координаційні структури для Африки, Азії та Европи.

Північ-Південь та Розвиток Допомоги (1950)[ред. | ред. код]

У 1950 SCI було запрошено нещодавно ставшою незалежною Індією для здійснення будівництва будинків для біженців у Фарідабаді (Індія). Невелика група міжнародних волонтерів змогла набрати багато місцевих волонтерів. Конфлікт між Індією та Пакистаном надихнув їх організувати ворк-кемпи в Пакистані з 1951 року. Як наслідок, в Азії було створено кілька місцевих осередків та груп SCI.

Зіткнувшись із величезною бідністю в неблагополучних регіонах Європи, Азії та Африки, SCI розпочала розробку програми допомоги у сфері розвитку та набору кваліфікованих добровольців. Найбільша програма розвитку була в провінції Тлемсен, Західний Алжир, після Алжирської війни (1954-1962). Симоне Таннер Чамет працювала в Алжирі в якості SCI волонтерів . З 1962 по 1968 рр. SCI перебудувала село Бені Хаму, створила медичне обслуговування та розвиток громади такий як початкове навчання для району Себдоу.

Захід-Схід (1955)[ред. | ред. код]

Незважаючи на "Холодну війну", SCI шукав для обміну "Східний блок". Будучи некоммуністичною організацією, волонтери SCI взяли участь у 5-му Всеукраїнському молодіжному фестивалі у Варшаві (Польща) у 1955 році. З того часу ворк-кемпи були організовані спільно з соціалістичною волонтерською організацією в Польщі (1955), Німеччині (1956 р.), СРСР (1958 р.), Угорщини (1964 р.), Чехословакії (1964 р.) та Болгарії (1981 р.). Ці контакти були посилені в 70-ті роки. 1972 року SCI створила комісію Схід-Захід, щоб полегшити обмін добровольцями та покращити співпрацю з партнерськими організаціями в соціалістичних країнах. З політичними змінами у Східній Європі нові ініціативи SCI почалися з 1990 року.

Переорієнтація (1969)[ред. | ред. код]

Під час семінарів, ворк-шопів та зустрічей, проведених з 1969 р., було розглянуто політичні наслідки SCI у суспільстві. Як наслідок, SCI відмовляється від підходу до розвитку, як однієї з головних цілей ворк-кемпів. Підвищення соціальної та політичної свідомості за допомогою міжнародних добровольців та їх участі в більшості заходів SCI. Зокрема Північ-Південь переорієнтується на концепцію розвитку освіти та солідарності. Приклади декількох міжнародних кампаній (1985-1992 роки) за незалежність Намібії були організовані, після чого відбулася міжнародна кампанія з біженців (1994-1997).

Переорієнтація призвела до подальшої стандартизації міжнародного обміну волонтерів. Наприкінці 1970-х років була впроваджена децентралізована система волонтерів для ворк-кемпів, а обмін на Північ-Південь та Схід-Захід був централізований європейською та міжнародною координацією SCI.

Інтернаціональні робочі групи(1997)[ред. | ред. код]

З переорієнтацією у 1970 році, SCI перетворив свою структуру з міжнародними та регіональними секретаріатами на міжнародну координаційну діяльність з робочими групами, орієнтуючись на певний регіон або регіон інтересів. У 1997 році основні конституційні зміни ввели статус робочих груп, які сьогодні схвалюються щороку. Регіональні робочі групи існують для Африки, Азії та Латинської Америки (Аба Яла) та Південно-Східної Європи (САВА). Інші робочі групи зосередили увагу на наступних темах:

  • Імміграція та біженці (з 1970 року), наприклад, Європейський центр імміграції 
  • обмін Схід-Захід (з 1972 р.), такий як "Група дій у Європі" (GATE) 
  • Гендерна проблема (з 1983 р.), така як WIN 
  • Сумлінне заперечення (1984-1990) 
  • Молодь та безробіття (з 1985 року) ЮНР 
  • Північно-Південна біржа (з 1987 року): така як SEED 
  • Довгострокове волонтерство (з 1989 року): такі, як LTRC 
  • Екологічні проблеми (з 1998 року) 
  • Права людини (з 1998 року)

Список SCI бранчів та груп[ред. | ред. код]

SCI поділяється на повних членів з статусом філій та  членів з статусом групи. Міжнародний комітет SCI приймає рішення про статус на основі національної конституції, організації та інфраструктури її членів. Національні підрозділи можуть мати свої власні назви, в яких вони вказують "галузь SCI" у своїх документах. У наступних таблицях наведено огляд усіх галузей та груп SCI. Початок діяльності часто називається першим ворк-кемпом, організованим спільно з SCI або у співпраці з ним.

Мережа[ред. | ред. код]

Екологічні роботи у Швеції

Організація має консультативний статус при Раді Європи, оперативні відносини з ЮНЕСКО та є членом:

  • CCIVS (Coordinating Committee of International Voluntary Service Organisations)
  • YFJ (Youth Forum Jeunesse)
  • UNITED for Intercultural Action - європейська мережа проти націоналізму, расизму, фашизму

У 1987 році SCI отримала звання "Посланник миру", наданий Організацією Об'єднаних Націй, у визнанні його зусиль, спрямованих на сприяння миру та порозуміння.

Повний склад членів Європейського молодіжного форуму (YFJ), який діє в рамках Ради Європи та Європейського Союзу, тісно співпрацює з цими органами.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Ethelwyn Best, Bernhard Pike: International Voluntary Service for Peace 1920-1946, George Allen and Unwin, London, 1948
  • Arthur Gillette : One million volunteers: the story of volunteer youth service, Penguin Books, Harmondsworth, A pelican original, 1968, 258 p. on-line
  • Hélène Monastier, Alice Brügger: Paix, pelle et pioche, Histoire du Service Civil International, Editions du Service civil international, Switzerland, 1966
  • SCI : Service Civil International 1920-1990 - 70 years of Voluntary Service for Peace and Reconciliation, Verdun, 1990

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

[[Категорія:Міжнародні недержавні організації]]