Користувач:Sabina P.

Коректор

Слово коректор – латинського походження (corrector – той, хто виправляє друкарські помилки при підготовці видання). Окрім видавництва посада коректора віддавна «прописалася» також у друкарні. Солідне поліграфічне підприємство, яке дбає про свою високу репутацію серед постійних і нових замовників, прагне мати у себе цього представника редакторських професій аби уникнути можливих помилок на завершальному етапі виготовлення видавничого продукту. У видавництві коректор працює під керівництвом головного редактора.

Функціональні обов’язки

• Зчитування як зрівняння видавничого оригіналу з авторським після внесення редакторських правок;
• Вичитування як усунення орфографічних, пунктуаційних помилок, буквенних неточностей та технічних огріхів верстки;
• Дотримання принципу одності (уникнення принципу різночитань елементів тексту, що повторюються) в подачі прізвищ та ініціалів, бібліографічних посилань, географічних та історичних назв, мір ваги, скорочень;
• Виявлення смислових, логічних, стилістичних та фактичних помилок;
• Звіряння цитат і використаних текстів за першоджерелами;
• Читання з подвоєною увагою специфічних елементів тексту (висновки і визначення термінів, дати, числа, імена);
• Спеціальна звірка з оригіналом прізвищ , оскільки комп’ютерні програми нерідко довільно замінюють зовсім невідоме прізвище на подібне, введене до їх словників (для прикладу, Вілінська на Віленська, Сальський на Сільський);
• Перевірка правильності побудови таблиць, рисунків, креслень;
• Перевірка вихідних відомостей в останній підписній верстці;
• Звіряння сторінок сигнального примірника з наростанням пагінації сторінок та методом «прив’язування» змісту за перехідними сторінками;
• Звіряння ідентичності назв розділів, параграфів, підпараграфів, «ліхтариків» у «Змісті» та за текстом видання;
• Стеження за правильною, лагічно вмотивованою, розбивкою тексту на абзаци, особливо в останній верстці, коли зробити таку розбивку може «допомогти» комп’ютер;
• «Прив’язування» у змістовний контекст слів, у яких при комп’ютерній заміні букви змінюється смисл речення (шкода – на школа, лише – на дише).

Найпоширеніші помилки з якими стикається коректор

• Відсутність проміжку в ініціалах. Це порушення є масовим, особливо характерне для періодичних видань. Винятком є газета «Сільські вісті»;
• «Дірявий набір» і «Коридори», які розсіюють увагу читача, швидко втомлюють;
• Переноси не можуть повторюватися на сторінці більше 4 разів підряд, залишання на попередньому рядку однолітерного займенника, сполучника, перенос розділових знаків;
• Відокремлення цифр, ініціалів від прізвищ, назв сайтів, скорочень, одиниць вимірювання;
• Непослідовне дотримання величини абзаційного відступу;
• Логічні помилки: сплутування часових і видових понять, неправильне обґрунтування мотивації дії, наявність речень, які виключають одне одного;
• Фактичні помилки: історичного факту, друкарського характеру, цифрового характеру;
• «Висячі рядки»;
• Виділення знаків пунктуації курсивом, чи напівжирним після слів, в яких виконане таке шрифтове виділення;
• Порушення смислових домінант у кілька рядкових заголовках заголовках;

Види редагування

Доцільно розглядати два найголовніші блоки редагування. Перший - універсальне редагування. Передбачає цілісну роботу над оригіналом, яка забезпечує його довершеність за змістом, формою, зручністю для користування читачем. Другий – спеціальне редагування. Його можна поділити на підвиди: літературне, наукове, художньо-технічне.
Літературне – аналіз, оцінка виправлення мовностилістичної структури
Наукове – аналіз, оцінка, виправлення неточностей з наукового погляду
Художньо-технічне – замовлення художнього оформлення видання, оцінка ескізів і пробних відбитків.
Технічне – детальне втілення в матеріалі художнього, графічного задуму видання

Литература

1. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: Наша культура і наука, 2005
2. Крайнікова Т. С. Коректура в сучасній журналістиці і книговиданні // Друкарство. ― травень-червень 2003