Користувач:Sergio121
"Моє місто"
08 квітня о 17 год. 20 хв. на пункт зв’язку частини ДПРЧ-5 м. Кременець надійшло повідомлення про пожежу, яка виникла на відрізку автодороги Кременець-Тернопіль, в с. Горинка.
Горів вантажний автомобіль «VOLVO-SH12» навантажений туалетним папером та серветками. До гасіння пожежі залучили шість чоловік особового складу та два автомобілі спеціальної техніки: черговий підрозділ державної пожежної частини м.Кременець, та пожежно-сторожової охорони місцевого агропідприємства.
Ймовірно, пожежа виникла через технічну несправність автомобіля.
Керував роботою рятувальників начальник Кременецького районного відділу Управління ДСНС України в області Георгій Галькевич, який відзначив, що ліквідовувати такі пожежі складно через те, що спресований папір тліє і полум’я проникає глибоко всередину. Тому пожежникам довелось розвантажувати весь вміст фури та проливати його водою. Загальна вага паперу сягала 6,5 тон – площа пожежі 31 м.кв.
Дозаправку автомобілів водою здійснювали із водоймища, що на відстані 1км. від місця пожежі. Загалом для гасіння використали більше 22 тисяч літрів води. Повністю ліквідували пожежу о 19 год. 26 хв.
«Сучасний Кременець такий, яким він був сто літ назад. Він мов застиг нерухомо, і форми сучасного життя торкнулись його дуже злегка. Залізниця притулилася далеко за горою, і свист локомотивів не будить ідилічного сну стародавнього міста.»
Дмитро Дорошенко 1913 р.
Історія Кременця – колись потужного освітнього та культурного осередку Волині - досліджена ще далеко не повністю, а окремих тем зовсім не торкалися історики й краєзнавці. Серед таких, зокрема, – історія розвитку залізниці в краї.
Перші плани побудови залізниці до міста з’явилися в 1886 році, коли під горою Куличівка, поблизу Кременця, почали досліджвувати родовище бурого вугілля. Група капіталістів тоді отримала дозвіл влади на розробку родовища і будівництво залізниці від станції Верба Радивилівської гілки Києво-Брестської залізниці до Кременця. Проте змінилося законодавство й іноземцям заборонили видобувати корисні копалини на території Російської імперії. Підприємці, що вклали величезні кошти в дослідження родовища та підготовку видобутку, зазнали великих збитків зі зміною законів. Тому місто залишилося без залізниці.
Врешті-решт за побудову залізничної гілки до повітового Кременця взялося Товариство Південно-Західної залізниці. На той час між станціями Кам`яниця та Кеннеберг (нині Смига) вже існувала приватна залізниця, збудована на початку 1890–х років графом Бергом для транспортування деревини та дубових клепок для бочок, виготовлених в його майстернях. Проект Кременецької гілки розробив у 1894 році інженер Перцов. Він передбачав придбання в графа Берга гілки приватного користування, пристосування цього шляху до загального користування та продовження до міста Кременця.
В той час Російська імперія одержавлювала залізниці і до 1 січня 1895 року всі магістралі на її території в товариств та приватних власників викупили. Після переходу Південно-Західної залізниці у державну власність будівництво Кременецької гілки фінансувалося з казни і обійшлася в 381 485 руб. 58 к. Довжина кременецької гілки становила 31 версту. Мости і всі цивільні споруди на лінії були дерев`яними. Водопостачання на станції Кременець влаштували з джерел самотоком, без спорудження водонапірної башти. 21 січня 1896 року на ділянці Кам`яниця - Кременець було відкрито рух поїздів.