Користувач:V.V.M.

ПІДГІРНИЙ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

Випускник історичного факультету (1986 р.);

природничого факультету (2007 р.).

Народився 23 лютого 1964 року в селі Шустівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в сім'ї медичних працівників. У зв'язку з переїздом родини (1967 р.) до с. Оринин, подальша доля Володимира Михайловича пов'язана саме з цим куточком Подільського краю.

Першого вересня 1971 року для маленького Володі пролунав Перший дзвоник. Тоді він переступив поріг першого класу середньої школи. Той дзвоник надзвонив Володимиру складний, але успішний, тернистий, але почесний, клопіт-кий, але гуманний життєвий шлях — освітянський шлях.

Юнак мав відкриту душу, якій притаманні ласка, турбота, любов, доброта — все те, що необхідно для спілкування з дітьми. Тому в 1981 році після закінчення школи із золотою медаллю В.Підгірний вирішує пов'язати свою долю із вчительською нивою, тож подає документи до Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім. В. П. Затонського на історичний факультет. Протягом п'яти років навчання секрети пошукової та педагогічної праці студент Підгірний черпав у досвідчених педагогів — наставників — ректора А. О. Копилова, професорів Л. А. Коваленка, П. Ф. Щербини, І. С. Винокура, доцентів О. М. Завальнюка, В. С. Степанкова, Л. В. Баженова та ін. У 1986 році Володимир Підгірний отримує диплом за спеціальністю «Історія», спеціалізація «Правознавство». З того часу за направленням Міністерства освіти України працює вчителем Орининської середньої школи Кам'янець-Подільського району. З грудня 1986 по червень 1988 року проходив службу у Збройних Силах СРСР. У 2007 році без відриву від виробництва здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Географія. Організація туристично — краєзнавчої роботи». За роки педагогічної праці Володимир Михайлович зарекомендував себе як спеціаліст, як педагог, як висококваліфікований професіонал.

Підгірний В. М. відмінно володіє фактичним матеріалом і методикою викла-дання. Він старанно і ґрунтовно готується до кожного уроку і проводить їх на ви-сокому рівні. Його уроки відзначаються високою моральністю та естетичністю, ефективно забезпечують якість знань учнів. Вчитель завжди намагається і вміє знайти підхід до кожної дитини, заглянути в дитячу душу, підібрати до неї її єдиний неповторний «золотий ключик».

Також велике значення для дітей має особистість вчителя, його зовнішній вигляд, поводження в класі і поза класом, стосунки з учнями і з колегами-вчителями, з рядовими технічними працівниками. Слід відмітити, що учні у всіх випадках, у всіх життєвих ситуаціях бачать в особі Володимира Михайловича приємну людину, яка є взірцем міжлюдських стосунків, що в свою чергу зумовлює і сприяє закладенню в дитячій свідомості фундаменту людяності, так необхідної сьогодні.

Одним із головних завдань вчителя, на думку Володимира Михайловича, є добитись, щоб дитина постійно працювала, щоб не нудьгувала, щоб не споку-шалась на фальшиві цінності. Важливо майбутню людину з дитинства при-вчити трудитись на свою користь і на користь людей, які її оточують.

Серед вихованців Володимира Михайловича дуже багато прекрасних людей: кандидатів наук і інженерів, медиків і вчителів, взагалі добрих і порядних людей, які є гідними громадянами України.

Протягом всього періоду педагогічної діяльності Володимир Михайлович є керівником історико — краєзнавчого гуртка Орининської загальноосвітньої школи І — ІІІ ступенів, який працює за напрямком « З попелу забуття» в рамках Все-української туристично — краєзнавчої експедиції «Краса і біль України». Учнями школи — гуртківцями досліджено історію становлення та розвитку шкільної освіти в Оринині, ведеться літопис історії школи, поглиблено та систематизовано мате-ріал про історію створення лікарні в селі Оринин, про людей праці (медичних працівників — ветеранів війни і праці) — матеріал « З турботою про людину», « У боях і в праці»; з родинних джерел підібрано фотографії та матеріал про життя колишнього вчителя фізики школи, ветерана Великої Вітчизняної війни, офіцера — розвідника Радянської Армії Сірика М. І.(«Життя людини»); зібрано та досліджено матеріали про російського письменника Віктора Петровича Астаф'єва, який у роки війни воював у 17-й артилерійській дивізії прориву 7-го армійського корпусу, котра в кінці березня — початку квітня 1944 р. вела бої за Оринин («Визволитель Оринина»); матеріали про уродженця села Оринин героя — танкіста Качура І. О.(повоєнного керівника республіканського УТОСу), поповнені матеріали про Героя Радянського Союзу Никольчука М. Л.; поповнено матеріали про діяльність на території Оринина партизанського загону імені Боженка (заступником командира, командиром якого був С. М. Березовський — у повоєнні роки вчитель історії, директор школи); також цікавою є тема дослідження про трагічні події під містечком Базар на Житомирщині (тепер це село в Народницькому районі), що стались 22 — 23 листопада 1921 року. Тоді під Базаром загинуло 360 патріотів — українців(віком від 20 до 38 років). У 1991 році київське видавництво надрукувало збірник документів Державного архіву СБУ «Рейд у вічність». У списку тих, хто загинув, ми знайшли імена уродженців нашого села.

Активною і плідною є співпраця Володимира Михайловича і з науковцями Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам'янець — Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, він є членом Національної спілки краєзнавців України. Краєзнавчі матеріали Володимира Михайловича неодноразово публікувались на сторінках обласних та районних періодичних видань.

Праця Підгірного В. М. відзначена Почесною Грамотою Хмельницького обласного Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді.

Одружений. Разом з дружиною — випускницею філологічного факультету виховують двох чудових дітей: син — студент фізико — математичного факультету КПНУ ім. І.Огієнка, донька — учениця загальноосвітньої школи.

Історик, краєзнавець, освітянин, педагог — до цього неповного списку досягнень по праву можна додати — письменник. 2008 року побачив світ його історико-краєзнавчий нарис «Оринин», у якому подається ілюстрована історія села з найдавніших часів до сьогодення, з новітніх засад історичної науки доповнено і переосмислено відомий нарис про Оринин («Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область» К.,1971), розкрито так звані «білі плями» в історії села. Того ж 2008 року вийшла друком брошура «Шляхами століть»(текст оглядової екскурсії стежками села Оринин).

«Треба добре знати свій край, бо рідна земля все одно, що велика сім'я, а земляки — все одно, що родичі» — цим переконанням Володимир Михайлович керується сам і прищеплює його своїм учням та наступникам.

Оринин — село, яке подарувало державі не одну яскраву і самобутню особистість, це село, яке манить і приваблює своєю чарівністю та оригінальністю, яке дає силу та наснагу для творчої праці і розвитку. Неповторно казкова природа цього чарівного куточка Поділля надихнула Володимира Михайловича на створення таких поетичних рядків:

Ранкова зоря на cвітанку

Вінчає святу благодать.

Всміхається сонечко зранку,

Симфонію Товтри шумлять.

Оринин — село мальовниче,

Оринин — подільська краса.

Оринин — солдат у граніті,

І матір в скорботі — застигла сльоза.

Село моє рідне, з тобою

Минуле у пам'ятнім дні,

Красу твою звемо святою

На нашій подільській землі.

Хоч буду я в краї далекім,

Сюди я повернуся знов.

До гнізд повертають лелеки,

В селі моїм ріднім — любов.

Оринин — село мальовниче,

Оринин — подільська краса.

Оринин — солдат у граніті,

І матір в скорботі — застигла сльоза.