Користувач:Vlada Melnychuk/Чернетка
Джейн Галлоп (англ. Jane Gallop, нар. 4 травня 1952 року, Дулут, Міннесота, США) – американська професорка, феміністська теоретикиня, гендерна дослідниця та психоаналітикиня.
Джейн Галлоп отримала ступінь бакалавра в 1972 році та ступінь доктора філософії з французької літератури в 1976 році в Університеті Корнелла. Її дисертація була присвячена роботам Маркіза де Сада, чиї твори включають в себе графічні сексуальні описи зґвалтувань і тортур.
Далі свою діяльність вона продовжила як викладачка. З 1992 року та до сьогодні вона є видатним професором англійської та компаративістської літератури в університеті Вісконсина-Мілуоки. Разом з цим Джейн Галлоп була викладачкою французької мови в Університеті Маямі:
- 1977-1981 Асистентка професора французької мови, Університет Маямі.
- 1981-1985 Доцентка французької мови, Університет Маямі.
Вона працювала 5 років в Університеті Райса (1985-1990) як професорка гуманітарних наук та була головою департаменту французької та італійської мов.
Також Джейн Галлоп була запрошеною викладачкою в такі навчальні заклади як Геттісбергський коледж (1976), університет Еморі (1984-1985), університет Міннесота (2987), Дартмутський коледж (1991), університет Джона Хопкінса (2006) та Чиказький психоаналітичний центр (2011).
На сьогодні вже вийшло 10 книг, 53 статті та 35 книжкових розділів під авторством Джейн Галлоп. Це ще не закінчений список її наукових робіт. Джейн Галлоп писала на такі тема як психоаналіз, фемінізм, педагогіка, сексуальні домагання та інше.
Вона стверджує, що її писання можна зрозуміти, як «послідовне застосування методу уважного читання до теоретичних текстів.» Цей метод вона застосовує протягом 35 років свого викладання. Джейн має позицію щодо викладання матеріалу для своїх студентів. Вона вважає, що за три десятиліття навчання, був і буде один найкращий спосіб дисциплінувати учнів – потрібно змушувати їх базувати всі свої висловлювання на певній літературі. Це попередить їх практики необгрунтованих узагальнень щодо того чи іншого предмету дискусії.
Також вона відчуває, що збільшення ідеї Нового Історицизму, особливо після деконструкції, може загрожувати поверненням до старої, більш авторитарної системи, що несе в собі модель передачі заздалегідь оброблених знать. Це не є корисним для навчального процесу. «Найкращим антидотом» є уважне читання, правильне розуміння та формування своєї думки.
Працюючи в університеті Вісконсина-Мілуоки, Джей Галлоп була звинувачена в сексуальному домаганні до студента, коли була помічена після публічного поцілунку в барі повного людей. Професорка використала цей інцидент, щоб зібрати конференцію аби обговорити тему сексуальних домагань та тему стосунків між професорами та студентами. Вона вважає, що можливість відносин професор-студент це добре. Також вона зазначає, що «можливо, це не розумно, що 19-річні мають зустрічатись з кимось на 2-15 років старшими чим вони, але інколи це працює.»
Також пізніше виходить книга «Феміністки, звинувачувані в сексуальних домаганнях», де вона описує ці звинувачення, які були висунуті проти неї, та досліджує чутливу тему кордонів між професорами та студентами.
Життя з його камерою (Living with His Camera. Видавництво Duke University Press, 2003). Авторка фокусується на відношеннях між фотографією як мистецтвом та фотографією як сімейною історією. В книзі досліджується як фотографія її давнього партнера, Діка Блау, який був професором кіно в Університеті Вісконсина-Мілуоки, має хроніку їх відношень та відношень між ними та їх дітьми, Максом та Рубі. Блау регулярно робив чорно-білі фотографії, шукаючи ідеальну картинку в повсякденному середовищі. Він мав хист до цього. Галлоп була зацікавлена в тому, як стати обєктом фотографії. Кожен розділ присвячений книгам про фотографії. Проводиться аналогія з фотографіями Блау. Галлоп проводить аналіз, фокусуючись на відносинах між чоловіком та жінкою, а також на тому, як камера фокусує та змінює ці моменти. Висновок з цієї роботи заключається в тому, що камера стала «третім обличчям» в її відносинах з Блау, створюючи трикутник – фотограф, камера та обєкт. Крім цього, камера здатна показувати нові ракурси, ідеї, недоліки та чудеса, які люди не можуть помітити самі, без особливої якості камери для фіксації і кадрування моментів та переживань в часі.
Смерть автора: читання та письмо в часі (The Deaths of the Author: Reading and Writing in Time. Видавництво Duke University Press, 2011). У книзі Галлоп повертається до концепції літературної критики, так званої «смерті» автора, та розглядає не тільки абстрактну теоретичну ідею смерті автора, а й буквальну смерть письменника. Уважно читаючи таких літературних теоретиків як Роланд Барт, Жак Деррід, Єва Кософскі Седжвік, Гаятрі Співак, авторка показує, що смерть автора розуміється як відношення до темпоральності як для читача, так і для письменника. Вона додає нової конотації до концепції, поєднуючи теоретичну, буквальну і метафоричну смерть автора. Ян Бетен, оглядаючи цю роботу, підкреслює її значні стилістичні та демонстративні якості. Також він відзначає Джейн Галлоп як одну з найкращих свого покоління. Стиль її письма є різким, ритмічним, витонченим, при цьому чітким з самого початку до останнього речення.
Мислення через тіло (Thinking Through the Body. Видавництво Columbia University Press, 1988) повязана з її дисертацією, яка була захищена 1976 року. Галлоп згадує, що тексти Маркіза де Сада "підштовхнули мене до мастурбації".
Феміністки, звинувачувані в сексуальних домаганнях (Feminist Accused of Sexual Harassment. Видавництво Duke University Press, 2011). Ця книга є автобіографічною та присвяченою темі сексуальних домагань. Джейн документує свій досвід сексуальних звинувачень в свій бік на робочому місці та формулює феміністичну відповідь на це. Власна історія автора є відправною точкою для формування критичних заключень та створення «більш літературної теорії». Мислення авторки залежить від психоаналітичних теорій Жака Лакана і Зигмунда Фрейда. Галлоп вважає, що проблема сексуальних домагань вийшла з ладу, коли сталось, що феміністка може бути звинуваченою в цьому просто тому, що привнесла свою сексуальність у викладання. Вона зазначає, що, що сама ідея цього стилю викладання виникла з феміністської думки. "Дослідження показало, що я фактично не поважаю кордон між сексуальним і інтелектуальним, між професійним і особистим", - пише вона у своїй книзі. В книзі вона також згадує про те, як вона вперше займалася сексом з жінкою, як спала з двома професорами-чоловіками з її дисертаційного комітету і як вона вперше почала спати зі своїми студентами, коли стала доценткою.
- Sexuality, Disability, and Aging: Queer Temporalities of the Phallus. Duke University Press, 2019.
- The Deaths of the Author: Reading and Writing in Time. Durham: Duke University Press, 2011.
- Living With His Camera. Durham: Duke University Press, 2003.
- Anecdotal Theory. Durham: Duke University Press, 2002.
- Feminist Accused of Sexual Harassment. Durham: Duke University Press, 1997. Chinese Translation: Working Papers in Gender/Sexuality Studies, 5&6 (1999).
- Around 1981: Academic Feminist Literary Theory. New York: Routledge, 1991.
- Thinking Through the Body. New York: Columbia University Press, 1988. Paperback, 1990. Chinese Translation: Jiangsu People’s Publishing House, 2004.
- Reading Lacan. Ithaca: Cornell University Press, 1985. Honorable Mention, James Russell Lowell Prize, 1986. Paperback, 1987. Japanese Translation: Iwanami Shoten, 1990. Portuguese Translation: Imago Editora, 1992.
- The Daughter's Seduction: Feminism and Psychoanalysis. London: Macmillan Press; and Ithaca: Cornell University Press, 1982. Paperback, 1984. Japanese Translation: Keiso Shobo, 2000.
- Intersections: A Reading of Sade with Bataille, Blanchot, and Klossowski. Lincoln: University of Nebraska Press, 1981. (Dissertation)
- The Limits of Literary Historicism. Редактори Allen Dunn, Thomas Haddox
- Professors Accused of Sexual Harassment Speak Out
- Key Feminist Scholar Recounts Facing Charges of Sex Harassment By Courtney Leatherman
- The Deaths of the Author: Reading and Writing in Time by Jane Gallop. Reviewed by Jan Baeten