Користувач:Yaremuch/Чернетка
Економічні блага (потреби) — це, здебільшого, те, що придумано людиною і в природі не зустрічається. Їх потрібно створювати, виробляти, а значить, витрачати час, докладати зусилля, тобто задіяти певні ресурси. Тому, щоб виправдати витрати, економічні блага продаються і купуються. Часто їх називають просто послугами і товарами, на які вводиться поняття ціни. Вона обмежує споживання в умовах дефіциту. У вартість включаються не тільки витрати, але і цінність, бажання володіти даним благом іншими людьми. Обмеженість економічних благ — це те, що змушує займатися їх розподілом, так як на всіх не вистачає. Потреби людей зростають дуже швидко, і виробництво благ не встигає за цим процесом. Люди хочуть володіти все більшими благами. Виникає проблема вибору. Кожна сім'я, окрема людина, підприємство, фірма та суспільство в цілому вирішують її по-своєму.
Економічне благо — це товари і послуги як результати діяльності людини. Розглянемо кожен з типів.
Матеріальні блага є результатом функціонування матеріального виробництва, наприклад галузей промисловості або сільського господарства, і виступають у формі різних товарів: продукти харчування, одяг, ліки, види транспорту та ін. Іноді до матеріальних благ відносять (наприклад, А . Маршалл) і відносини з привласнення матеріальних благ (патенти, авторські права, заставні). Тим самим в одну групу об'єднують різні за своїм характером блага, одні з яких задовольняють потреби, а інші є формою привласнення.
Нематеріальні блага існують, як правило, у формі послуг або певного виду діяльності. Нематеріальні блага - це блага, що впливають на розвиток здібностей людини, вони створюються у невиробничій сфері: охорона здоров'я, освіта, мистецтво, кіно, театр, музеї і т.д.
Існують варіанти підгруп нематеріальних благ, наприклад внутрішні і зовнішні блага. Внутрішні - блага, дані людині природою, які він розвиває в собі але власної волі: голос, декламація, музичний слух, здібності до науки та ін. Зовнішні - це ті, які дає зовнішній світ для задоволення потреб: репутація, ділові зв'язки, протекція і т.д.
У ринковій економіці блага виступають у формі товарів і послуг.
Довготривалі блага припускають багаторазове використання: наприклад, комп'ютери, мобільні телефони, транспорт. Часто такі блага ще іменують товарами тривалого користування. Недовгочасними блага, або одноразові товари, використовуються одноразово: їжа, одноразові шприци, квиток в кіно або театр та ін.
Взаємозамінні блага іменують ще як товари-субститути. До них відносяться різні але вигляду блага, які можуть задовольнити одну і ту ж потреба: наприклад, різні продукти харчування задовольняють потребу в їжі, напої - відчуття спраги та ін. Взаємодоповнюючі блага часто називають при економічному аналізі комплементарними товарами: наприклад, комплект спорядження дайвера або гірськолижника; елементи системного блоку стаціонарного комп'ютера; мобільний телефон і карта пам'яті та ін.)
До приватним благ відносяться блага, які споживає одна людина (наприклад, одяг, взуття, засоби особистої гігієни) або група осіб (офісне обладнання, комунальні послуги - світло, холодна і гаряча вода та ін.). В даному випадку перед споживанням покупець повинен відшкодувати витрати виробнику за створення даного блага.
Громадські блага знаходяться в загальному споживанні: наприклад, безкоштовні дороги, вуличне освітлення, охорона громадського порядку, захист прав споживача та ін.
Основні відмінні риси суспільних благ - неізбірателиюсть і неісключаемость їх із споживання. Невибірковим суспільного блага означає, що дані блага не можуть бути надані одному споживачеві: ними користуються всі (наприклад, дороги). Сенс неісключаемості полягає в тому, що такі блага неподільні (наприклад, ті ж дороги) і користуватися ними продовжують, навіть якщо не оплатили їх виробництво. Наприклад, несплата транспортного податку не позбавляє можливості користуватися автомагістралями. В даному випадку тільки держава може впливати на неплатників.
Прямі блага надходять в користування безпосередньо. Їх ще називають предметами споживання. Непрямі блага надходять в користування опосередковано - це засоби виробництва, які включають в себе засоби праці (машини, устаткування) і предмети праці (сировина, енергія).
Існують різні підходи і до оцінці економічних благ. Так, в класичній теорії переважала трудова теорія вартості К. Маркса, згідно з якою вартість (цінність) блага визначається витратами суспільно-необхідної праці. Категорія вартості відноситься до однієї з найбільш складних в економічному аналізі. В економічній літературі досі триває дискусія про співвідношення категорії "вартість" з категорією "ціпа": зокрема, під вартістю розуміються суспільні відносини з приводу благ, що представляють собою кількісну основу цін[1]. При неокласичному підході цінність блага залежить від його рідкості, інтенсивності та кількості споживання. Для виробництва будь-яких економічних благ необхідні ресурси.
Це такий процес, при якому людина здійснює певні дії, спрямовані на створення чого-небудь і задоволення потреб. При цьому використовуються продуктивні сили (корисні копалини, верстати, матеріали, машини, люди) і виробничі відносини. В основі всього цього лежить праця. І людина, як головна продуктивна сила. Ті ресурси, які беруть участь у створенні послуг і товарів, називають факторами виробництва. Головні з них — земля, капітал, підприємницька діяльність і праця. Виробництво поділяють на дві великі сфери: матеріальну і духовну. До першої належать товари і послуги матеріального характеру (меблі, одяг, тканини, верстати, транспорт, пошта). До другої — будь-яка інтелектуальна діяльність (винаходи, відкриття, картини, книги). З послуг — це культура, навчання і так далі. Як ми вже з'ясували в початку статті, економічне благо — це завжди якась обмеженість. В даному випадку вона стосується можливостей і ресурсів, необхідних для виробництва. Щоб хоч якось подолати цю проблему, економіці доводиться вирішувати відразу кілька питань. На які товари і послуги робити ставку, що виробляти, в якій кількості, для кого? Економічне благо - це що таке? Виробництво економічних благ В економіці багато циклічні процеси. Вони змінюють один одного, повторюються з певною періодичністю. Будь-який продукт проходить стадії власне виробництва, потім іде розподіл, обмін і кінцеве споживання. Після цього з'являється необхідність заміни або відтворення продукту. Так виникає відтворення економічних благ. Це цілий цикл, процес, при якому продукт послідовно проживає всі стадії, а після споживання створюється знову. Виділяють кілька видів відтворення: - просте (кількість виробленого продукту і споживає не змінюється); - звужене (зменшується); - розширене (збільшується).
- ↑ Гатаулин А. М., Свєтлов II. М. Вартість, рівновагу і витрати в сільському господарстві. М .: ФГТУ ВІО РГЛУ - МСХЛ ім. К.А. Тімірязєва, 2005. С. 244.