Користувач:Zamriy Nataliya/Антична архітектура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Месопотамська архітектура


Колони з глиняної мозаїки з міста Урук, що знаходилось у південній частині Месопотамії (Пергамський музей, Німеччина),3600-3200 р до н.е


Зиккурат в Урі, 21 століття до н. е, Тел Ель-Мукайяр (Провінція Ді-Кар, Ірак)

Реконструкція воріт Іштар (Вавилон) 605-539 рр до н. е.; глазурована цегла (Пергамський музей, Берлін, Німеччина)


Месопотамія є найбільш відомою своїм будівництвом з глиняної цегли та зикуратами., які займають значне місце у кожному місті і складаються із штучних курганів, до яких потрібно добиратися сходами, увінчаними храмом.

Безсумнівно, курган мав підняти храм до значного становища, який до цього був річковою долиною.У великому місті Урук було чимало релігійних святинь, значно більших та грандіозніших ніж у будь-якому іншому місті.Слово зікурат є англінізованим з аккадинського слова ziqqurratum , що означало «великі сходинкові вежі, вироблені з глиняних цегл». Воно походило від дієслова zaqaru (бути високим). Ці вежі символізували «гори, які об’єднують Небо та Землю».Зікурат в Урі був розкопаний Леонардом Вулеєм, мав розміри 64 на 64 метрів в основі та 12 метрів в висоту, мав 3 поверхи. Він був побудований за часів Ір Наму і перебудований за часів Набоніда (555-539 р до н.е) і мав 7 поверхів.


Стародавній Єгипет

Архітектура Стародавнього Єгипту та Єгипетські храми


Піраміда Джосера, Сакара, Єгипет 2667-2648 р до н.е. Імхотеп


Велика піраміда Гіза, Гіза, Єгипет 2589-2566 р до н.е Хеміуну


Гіпостильний зал Комплексу храму Карнак, Єгипет, Луксор, приблизно 1294-1213 рр до н.е

Великий храм Абу Сімбелю, Єгипет, приблизно 1264 р до н.е.



Кіоск Траяна, Філе, Єгипет, раннє 2 століття


Сучасні уявлення про Стародавній Єгипет перебувають під сильним впливом монументальної архітектури . Багато формальних стилів та мотивів започаткувалися на розквіті фараонського правління, близько 3800 р до н. е. Найбільш вражаючими будівлями Стародавнього Єгипту є піраміди, побудовані протягом Старого та Середнього Царств (приблизно 2600-1800р до н. е.), як гробівниці для фараонів. До сьогодні теж зберігся приклад одного з вражаючих храмів- Комплекс Храму Карнак.

Стародавні Єгиптяни вірили у «життя після смерті». Вони також вірили. Що для того, щоб їхні душі жили вічно їхні тіла повинні залишатись недоторканими навічно. Тому їм потрібно було придумати спосіб захистити їхні тіла від пошкоджень та грабіжників гробниць.Так народилася мастаба. Це були глинобитні конструкції конструкції з плоскими дахами, що мали підземні приміщення для трун, у глибину 30м.

Імхотеп, стародавній єгипетський священник та архітектор, був зобов’язаний створити дизайн гробівниці для фараона Джосера. Для цього він розмістив 5 мастаб, одну над іншою, таким чином утворилася перша єгипетська піраміда, Піраміда Джосера у Саккарі (приблизно 2667-2648 рр до н.е.) вона була сходовою пірамідою.Перша «гладка» піраміда була збудована фараоном Снеферу, що правив між 2613-2589 р до н.е. Найбільш вражаючою пірамідою є Велика піраміда Гіза, зроблена сином Снеферу: Хуфу (2589-2566р до н.е), що є одним із Чуд Стародавнього Світу і є найбільшою пірамідою у Єгипті. Кам’яні блоки, які використовували для будівництва пірамід, були скріплені розчином і вся конструкція була покрита білим вапняком , а вершечок оздобленим золотом.

Те, що ми бачимо зараз є лише основною конструкцією піраміди. Всередині ж – вузькі коридори, котрі ведуть до царських покоїв. Стародавні єгиптяни були не єдиним народом, котрий будував піраміди, їх будували й інші цивілізації, до прикладу цивілізація Майя. Через брак ресурсів і посилення влади в бік жрецтва, стародавні єгиптяни відійшли від пірамід, а центром культового будівництва стали храми. Подібно до пірамід, храми Стародавніх єгиптян були також монументальними та вражаючими. Вони перетворилися з маленьких святинь зі швидкопсувних матеріалів на великі комплекси, а до Нового царства (приблизно 1550-1070р до н. е.) вони стали масивними кам’яними спорудами, що складалися зі залів і храмів. Храм являв собою своєрідний «космос у камені», копію оригінального кургану , на якому бог зміг омолодити себе і світ. Він складався з двох воріт (пілонів), що символізували пагорби горизонту. Всередині були колонні зали , які символізували первинні паростки папірусу. Пізніше за ними йшов ряд коридорів, що зменшувалися аж до святині, де розташовувалася статуя культового бога. Раніше храми розписували яскравими фарбами, переважно червоними, голубими, жовтими, зеленими та оранжевими. Через пустельний клімат в Єгипті, деякі частини цих розфарбованих поверхонь добре збереглися. Архітектурним елементом , що є специйічним для Староданього Єгипту є cavetto cornice (увігнута ліпнина), котра була введена наприкінці Стародавнього Царства. Її використовували для акцентування верхівки кожної офційної будівлі фараонів. Через те, що цей елемент широко використовували, пізніше він з’явиться в Єгипетському Відродженні.

Хараппанська архітектура

Руїни Хараппи (Пенджаб, сучасний Пакінстан), приблизно 2550 р до н.е.


Руїни Мохеджо-Даро (Сінд), приблизно 1700 до н.е.


Перша міська цивілізація в Індійському собконтиненті (започаткована з цивілізації Долини Інду), здебільшого розміщувалася у Мохеджаро і Хараппі, зараз це сучасний Пакистан, а також у західних штатах Республіки Індія. Найперші поселення були протягом неоліту у Мерхгарзі, Белуджистані. Міста-цивілізації були відомі своїм міським плануванням з будівлями з обпаленої цегли, складними дренажними та водопровідними системами, а також ремеслами(виробами з сердоліку, різьбленням на печатках).Ця цивілізація перейшла з періоду неоліту до енеоліту та далі завдяки своїй металургійній діяльності (мідь, бронза, свинець і олово). Їхні міські центри, можливо, виросли до 60, 000 осіб, і сама цивілізація містила близько 5 000 000 осіб.


Грецька архітектура


Храм Гефеста на пагорбі Агорайос, Афіни, Греція , близько 449 р до н.е, невідомий архітектор


Ерехтейон, Афіни, з іонічними колонами та ґанком, 421-405 р до н.е, невідомий архітектор


Парфенон, Афіни, Греція, 447-432р до н.е., Іктіном, Калікратом та Фідій


Античний Театр в Епідаврі, Епідавр, Греція, 3 століття до н.е., невідомий архітектор


Вежа Вітрів, Афіни, 1 століття до н.е., невідомий архітектор


Ілюстрація Доричного, Іонічного та Коринфського колон.



Безсумнівно, архітектура Давньої Греції та Риму є одні з найбільш впливових стилів протягом всіх часів з початку Класичної епохи в Афінах, у 5 столітті до н. е., класичний спосіб будівництва глибоко вкорінився в Західне розуміння архітектури, і власне самої цивілізації. Приблизно з 850 р до н.е. до приблизно 300 р н.е., культура Античної Греції процвітала на Грецькому острові, на Пелопонесі та на Егейських островах. П’ять з Чудес Світу були грецькими : Храм Артеміди в Ефесі, статуя Зевса в Олімпі, Мавзолей у Галікарнассі, Колос Годоський та Александрійський Маяк. Однак, архітектура Стародавньої Греції добре відома своїми храмами, багато з яких знаходяться по всьому регіону і Парфенон є яскравим прикладом цього. Пізніше вони послужать натхненням для неокласичних архітекторів кінця 18-го та 19-го століття . Найвідомішими храмами є Парфенон і Еректейон, обидва на Афінському Акрополі. Іншим типом важливих будівель Античної Греції були театри. І храми, і театри використовували суміш оптичних ілюзій і збалансованих пропорцій. Храми Давньої Греції зазвичай складалися з основи з безпереривними сходами з декількома сходинками на кроаях (відомі як крепідома), цегли (наос) з культовою статуєю всередині; колон, ентаблементу і двох фронтонів, одни спереду, а другий позаду. До 4 століття до н. е. грецькі архітектори і каменярі розробили систему правил для всіх будівель відомі як ордери. Доричний, Іонічний та Коринфський. Їх легко визначити за їхніми колонами, особливо верхівками. Доричний ордер є простим та міцним; Іонічний є елегантнішим і має чотири завитки (волюти) по кутах верхівки; Коринфський ордер є схожим до Іонічного, проте є найбільш вишуканим. Окрім колон, храми були прикрашені скульптурами у вході: на фризах метопами і тригліфами. Орнаменти , що використовувались архітекторами і скульторами у Стародавній Греції, включають пальмети, рослинний або хвилеподібні сувої, левові маскарони , (переважно на бічних карнизах), зубці, листя аконта, букранії, фестони, намистини, мандри, на кутах фронтонів акротери , тощо. Дивлячись на археологічні залишки стародавніх та середньовічних будівель можна легко сприйняти їх як нудні будівлі з вапняку в сіро-коричневих тонах і зробити припущення, що античні будівлі були однотонними. Однак архітектура була поліхромною в більшій частині стародавнього та середньовічного світу. Одна з найвизначніших будівель Античної Греції є Парфенон (447-432 р до н.е) у Афінах, має розфарбовані саме верхівку та колони. Практика розфарбовування будівель запатентувалася під час ранньої епохи Ренесансу. Це все тому, що Леонардо да Вінчі та інші художники Ренесансу, включаючи, Мікеланжело, просували кольорову палітру, на яку їх надихнули греко-римські руїни, які через недбалість та постійний занепад у Середньовіччі стали білими, незважаючи на те, що спочатку вони були кольоровими. Пігменти , що використовувалися в стародавньому світі були делікатними і дуже чутливими до погодніх умов. Без належеного догляду, кольори, які піддавалися впливу дощу, снігу, бруду та інших факторів з часом зникали і таким чином стародавні будівлі та твори мистецтва стали більшими, як сьогодні, так і в епоху Відродження.


Римська архітектура

Колізей(Рим), 70-80 р до н.е.


Понт-дю-Гар(Вер-дю-Гар, Гар, Франція) Римський акведук, 40-60р н.е.


Мейсон Карі(Нім, Франція) 2 століття


Пантеон (Рим) приблизно 114-123р


Бібліотека Цельсія (Ефес, Туреччина) 112-120



Арка Костянтина (Рим) 316р

Архітектура Стародавнього Риму була однією з найбільш впливових у світі. Її спадщина помітна протягом Середньовіччя і раннього модернізму, а Римські будівлі продовжують використовуватися в сучасній епосі в Новій класичній архітектурі та Постмодернізму. На це особливо вплинули Грецький та Етруський стилі. Протягом республіканських років (509-27 до н.е.) було розроблено низку храмів, котрі змінилися на основі грецьких та етруських прототипів.

Скрізь, де була римська армія , вони засновували села та міста, поширюючи свою імперію та просуваючи свої архітектурні та інженерні досягнення. У той час , коли найважливіші роботи можна було знайти в Італії, римські будівельники також знаходили творчі варіанти в західних та східних провінціях, з яких найкраще збереглися в сучасній Північній Африці, Туреччимі, Сирії та Йорданії. З’явилися екстравагантні проекти, як от Арка Септімія Севера в Лептіс-Мана (сучасна Лівія, 216 р н.е) з розбитими фронтонами з усіх боків, Арка Каракалія в Тебесті (сучасний Алжир, збудована в приблизно 214р н.е), з парними колонами ; з усіх боків виступають антаблементи та медальйони з божественними бюстами. Через те, що імперія була сформована з багатьох націй та культур, деякі будівлі були творенням поєднання римського та місцевого стилів. Прикладом є Пальмірська Арка (сучасна Сирія, побудована в приблизно 212-220р н.е.).Перевершивши більшість цивілізацій свого часу, римляни розвинули нові інженерні навички, архітектурні техніки та матеріали. Серед багатьох римських архітектурних досягнень були куполи(які створювались для храмів), лазні, вілли, палаців та гробниць. Найвідомішим прикладом є Пантеон у Римі, яким є найбільшим збереженим римським куполом, що має великий окулус у центрі; ще одна важлива інновація –округла кам’яна арка, яка використовувалася в аркадаж, акведуках та інших спорудах. Крім грецьких ордерів, римляни винайшли ще два.

Між 30 і 15 роками до н.е архітектор та інженер Марк Вітрувій Полліон опублікував великий трактат «Про архітектуру», який протягом століття впливав на архітекторів у всьому світі. Будучи єдиним трактатом, який зберігся з часів античності, він вважається першою книжкою з теорії архітектури, а також основним джерелом канону класичної архітектури з часів Відродження.

Як і греки, римляни будували амфітеатри. Найбільшим амфітеатром, який коли-небудь будували, є Колізей у Римі, який міг містити близько 50 000 глядачів. Ще одна знакова римська споруда, яка демонструє їхню точність і технологічний процес – Пон-дю-Гар на півдні Франції, Найперший римський акведук, що зберігся до наших часів.

Антична Архітектура в Україні

Архітектурна традиція на теренах України пройшла довгий історичний шлях розвитку. Найдавніші пам'ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях походять із побережжя Чорного моря — з колишніх грецьких колоній, які сягають VIII — VII ст. до н. е. До таких більших міст належали Тіра над лиманом Дністра, Ольвія над лиманом Південного Буга, Херсонес коло сучасного Севастополя, Феодосія, Пантікапей (сучасна Керч), Фанагорія напроти Керчі, Тамань, Танаїс й багато інших. Рештки архітектурного комплексу Більського городища (VII–III ст. до н. е.) вчені ідентифікують з прадавнім містом Гелон, описаним Геродотом.

Найбільшим осередком старо - християнського будівництва був Херсонес.

Яких великих розмірів воно досягало, свідчать збережені рештки фундаментів і частин стін 27 церков і каплиць. Найстарші церкви були центричного типу — у формі рівнораменного так званого «грецького хреста», що вказує на східні впливи, далі базиліки VII — IX ст. римського типу, що у свій час були поширені на цілому Сході, округлі будови (ротонди) V — VI ст., хрестильні каплички й середній між базилікою та хрещатою будовою тип будов.

Поблизу міста Керч, з вершини гори Мітрідат добре видно два сірих пагорба. Це знамениті Мелек-Чесменський і Царський курган. Всередині них – кам’яні склепи, німі свідки колишньої слави Пантікапея. Обидві пам’ятки побудовані, ймовірно, в другій половині IV століття до н.е.

Джерела:[ред. | ред. код]

  1. van Lemmen, Hans (2013). 5000 Years of Tiles. The British Museum Press. p. 16. ISBN 978-0-7141-5099-4.
  2. Weston, Richard (2011). 100 Ideas That Changed Architecture. Laurence King. p. 21. ISBN 978-1-78627-567-7.
  3. Fortenberry 2017, p. 6
  4. "Gods and Goddesses". Mesopotamia.co.uk. Retrieved 9 November 2015.
  5. Jones 2014, p. 28.
  6. Jones 2014, p. 25.
  7. Jones 2014, p. 27.
  8. Hodge 2019, p. 12.
  9. Jones 2014, p. 30.
  10. 1000 de Minuni Arhitecturale (in Romanian). Editura Aquila. 2009. p. 247. ISBN 978-973-714-450-8.
  11. Jones 2014, p. 24, 25, 26.
  12. Wright 2009, pp. 115–125
  13. Dyson 2018, p. 29.
  14. McIntosh 2008, p. 187.
  15. Hodge 2019, p. 14
  16. Rogers, Gumuchdjian & Jones 2014, p. 32.
  17. Hodge 2019, p. 57.
  18. Rogers, Gumuchdjian & Jones 2014, p. 35.
  19. Rogers, Gumuchdjian & Jones 2014, p. 40.
  20. 1000 de Minuni Arhitecturale (in Romanian). Editura Aquila. 2009. p. 226. ISBN 978-973-714-450-8.
  21. Hopkins 2014, p. 6.
  22. Zukowsky, John (2019). A Chronology of Architecture. Thames & Hudson. p. 23. ISBN 978-0-500-34356-2.
  23. Vinzenz Brinkmann, Renée Dreyfus and Ulrike Koch-Brinkmanny (2017). Gods in Color - polychromy in the ancient world. p. 13. ISBN 978-3-7913-5707-2.
  24. Jones 2014, p. 48.
  25. Hodge 2019, p. 16
  26. Hodge 2019, p. 60.
  27. Jones 2014, p. 52.
  28. Irving 2019, p. 36
  29. Kruft, Hanno-Walter. A History of Architectural Theory from Vitruvius to the Present (New York, Princeton Architectural Press: 1994).
  30. Jones 2014, p. 46, 73, 76, 77.
  31. https://sites.google.com/view/magdalinovka/%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8