Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Пружани)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (біл. Касьцё́л Унебаўзя́цьця Найсьвяце́йшай Па́нны Мары́і) — культова споруда, римо-католицький храм у Пружанах Пінської єпархії, збудований в 1883 році. Пам'ятка архітектури неокласицизму.

Будівництво[ред. | ред. код]

У середині ХІХ століття було вирішено побудувати для католиків новий храм поруч зі старим дерев'яним, збудованим ще 1522 року. За його будівництво взявся місцевий шляхтич Валентин Швиковський, який з цією метою запросив з Варшави відомого архітектора Генрика Марконі. Однак після подій повстання 1863 року ще недобудований костел був відібраний та перебудований на православну церкву.

Оскільки старий храм згорів, віряни-католики домоглися того, щоб у Пружанах був хоча б один костел. Нарешті в 1877 році дозвіл був отриманий з умовою, що костел не буде вищим за інші будівлі в місті, а 21 грудня 1878 року був затверджений проект. Зведення храму знову спонсорував Валентин Швиковський; частину коштів (22 000 рублів) видали царські органи влади.

Храм будувався на землі, викупленій парафіянами у поміщика Біліни. Будівництво костелу закінчилося у 1883 році, 29 вересня він був переданий духовній владі. Біля костелу була побудована двоповерхова дзвіниця висотою майже 8 метрів, біля вівтаря якої розташовувалися образи Матері Божої Гостобрамської, Матері Божої з монастиря у Березі-Картуській, Матері Божої Руженцової, святого Антонія, святого Михаїла та інших.

8 вересня 1884 року костел був освячений ім'ям Внебоазяття Матері Божої, святої Ганни та святого Кароля Боромея. Церемонію провів священик Кароль Гринявицький.

1886 рокк поруч була збудована дерев'яна плебанія.

Історія[ред. | ред. код]

Храм зазнав значних ушкоджень під час Першої світової війни: постраждала будівля, була майже знищена органна частина.

У 1926—1928 роках вікарієм парафії був Фабіан Пачобут-Адляницький.

В 1929—1930 роках за матеріальної підтримки пружанських шляхтичів Дяконського та Марачевського були проведені ґрунтовні відново-будівельні роботи. Храм повністю відремонтували, замінили дах та вікна, провели електроосвітлення. Було відновлено органне приміщення. Перебудували і плебанію, при якій з'явилося нове приміщення для парафіян.

В 1939 році вікарієм був призначений Казимир Свйонтак. Після приходу влади СРСР він був заарештований, перебував у в'язниці. З приходом нацистів він був звільнений, повернувся до костелу та служив до 17 грудня 1944 року, коли знову був заарештований більшовиками. Через неповні 2 роки переїхав до Польщі парафії ксьондз Антоні Ройко, який боявся переслідувань з боку влади. Віряни продовжували збиратися у костелі для молитви без священика ще два роки, доки він не був опломбований 2 березня 1948 року.

19 квітня 1951 року райвиконком вирішив перебудувати будівлю під Будинок культури. Дерев'яні деталі органу використовувалися для його обігріву, металеві з'єднання використали як металолом; прикраси костелу та оздоблення використали для пошиття театральних костюмів. Частина речей була розпродана.

На початку 90-х минулого століття віряни стали домагатися повернення костелу. 4 серпня 1991 року в Пружани для проведення душпастирської діяльності відіслали ксьондза Едварда Лоєка, 2 грудня влада дозволила проведення богослужінь у приміщенні Будинку культури в неділю та святкові дні. Перше богослужіння відбулося вже 8 грудня 1991 року.

1 лютого костел був повернений католикам та освячений на честь Матері Божої. 6 лютого з цієї нагоди урочисту службу провів архієпископ Казимир Свйонтак.

Реставрація костелу тривала до 1998 року. Повну інвентаризацію і документацію по реконструкції зробив професор Інституту консервації пам'ятників Краківського політехнічного університету Віктор Зін. Довелося відновлювати чотири стовпи, які тримали склепіння та дах. Зруйновані печі та каміни, поставлені під час перебудови у підвал Будинку культури, замінено старий дах, вікнам надали їхнього попереднього вигляду, та інше.

14 серпня 1998 року відбулася урочиста реконструкція костелу. Акт про це білоруською та польською мовами зберігається у храмі. До 2005 року навколо костелу була збудована огорожа та впорядкована територія. На місці знищеного за комунізму пам'ятника Христа Збавителя встановлено ювілейний хрест до 2000-річчя християнства.

Архітектура[ред. | ред. код]

Пам'ятка архітектури неокласицизму.

Костел прямокутний у плані, накритий двохсхильним дахом. Головний фасад має строгу симетрично-осеву двоярусну композицію, його основна прямокутна площина закінчується високим щитом з трикутним фронтоном, поставленим на прямокутний аттик з боковими увігнутими валютами.

Головний вхід розташований у глибині лоджії, що закінчується циркульною аркою. Боковий фасад ритмічно розділений пілястрами та прямокутними віконними рамами на два яруси.

З тієї причини, що було домовлено, що костел не міг бути вищим за інші будівлі в місті, архітектор відмовився від зведення веж. Склепіння було піднесене майже до самого даху, щоб максимально використати відведений простір.

Священики[ред. | ред. код]

  • Кароль Гринявицький
  • Зигмунд Цасельський (1889—1892)
  • Броніслав Келбас (1929—1930)
  • Андрій Ніва (1931—1939)
  • Станіслав Лазар (1937—1938)
  • Казимир Свйонтак (1939—1944)
  • Антоні Ройка (Роек; 1946)
  • Едвард Лоєк (1994—2006)

Література[ред. | ред. код]

  • Архітэктурныя помнікі Пружаншчыны // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Пружан. р-на / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал. І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш.; Маст. А. М. Хількевіч. — Мн. : БелЭн, 1992. — С. 39. — ISBN 5-85700-094-7. (біл.)
  • Кулагін А. М. Каталіцкія храмы на Беларусі: Энцыкл. даведнік / А. М. Кулагін; маст. І. І. Бокі. — 2-е выд. — Мн. : БелЭн, 2001. — 216 с.: іл. — ISBN 985-11-0199-0. (біл.)
  • Пракаповіч Н. Шматпакутны лёс касцёла // «Раённыя будні». — 21 сьнежня 2011. — № 100 (9443). — С. 1, 5. (біл.)
  • Iskrzycki R. CM. Krótka historia kościoła Prużańskiego // Echa Polesia. Biuletyn Filaretów z Polesia. — 15 marca 2011 r. — № 2 (30). — S. 25—26. (пол.)
  • XXII. Пружаны. 1527. Михайловский костёл // Свод памятников истории и культуры Белоруссии. Брестская область / Редкол.: С. В. Марцелев (гл. ред.) и др. — Мн. : БелСЭ, 1990. — 424 с. — 25 000 ас. — ISBN 5-85700-017-3. (рос.)