Кружилівське газоконденсатне родовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кружилівське газоконденсатне родовище
Країна  Україна

Кружилівське газоконденсатне родовище (Україна)
Кружилівське газоконденсатне родовище

Кружилівське газоконденсатне родовище — одне з родовищ вуглеводнів Луганської області України.

Знаходиться у Сорокинському районі (колишній Краснодонський), за 24 км на північ від районного центру. Належить до Красноріцького газоносного району Східного нафтогазоносного регіону України.[1]

Відкрите у 1999-му, наступного року введене в розробку ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ДК «Укргазвидобування».[2] У 2012 році зазначене підприємство отримало право на експлуатацію родовища до 2032-го.[3]

Станом на 2015 рік накопичений видобуток становив 0,395 млрд.м3. Залишкові запаси за категоріями А+В+С1 оцінювались у 0,157 млрд.м3, за категорією С2 — у 0,986 млрд.м3.[4]

Видобута продукція постачається газопроводом діаметром 159 мм та завдовжки 7 км до установки комплексної підготовки газу сусіднього Марківського родовища.

У 2014 році опинилось на території непідконтрольної українським військам частини Луганської області.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Скачать материал на тему «Геологічна будова і перспективи нафтогазоносності району зчленування Воронезького кристалічного масиву та Донецької складчастої споруди». 8800.org.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 19 січня 2017.
  2. Інформаційно-аналітична довідка щодо стану виробничої діяльності підприємств НАК ìНафтогаз Україниî за 2000 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2017.
  3. Перелік спеціальних дозволів на користування надрами Дата видачі документа 18-05-2015 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11-12-2017.
  4. ГЕОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БАГАТОПЛАСТОВИХ РОДОВИЩ ВУГЛЕВОДНІВ ЯК ОСНОВА ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ЇХ ДОРОЗВІДКИ. Архів оригіналу за 1 лютого 2017.
  5. Через конфлікт на Донбасі Україна не отримує мільйони кубометрів харківського газу. Стрічка новин Харкова. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 19 січня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]