Мала гілчаста акула
| Мала гілчаста акула | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Centrophorus uyato Rafinesque, 1810 | ||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Squalus uyato Rafinesque, 1810 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Мала гілчаста акула (Centrophorus uyato) — акула з роду Ковтаюча акула родини Ковтаючі акули. Інша назва «південна ковтаюча акула».
Опис[ред. | ред. код]
Досягає довжини 100—110 см. За своєю будовою схожа на інших представників свого роду. Особливістю є більш струнке тіло зі злегка горбатої спиною в районі переднього спинного плавця. Другий плавець довший. Грудні плавці видовжені. Хвостовий плавець зубчастий. Забарвлення буро-сіре, черевна сторона світліше. Вище зябер присутні темні ділянки.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Воліє жити на глибинах від 200 до 1400 м, інколи підіймається до 50 м. Активна вночі. Живиться костистими рибами, кальмарами та дрібними донними безхребетними.
Статева зрілість у самців настає при розмірах у 81-94 см, самиць — 75-89 см. Це яйцеживородна акула. Самиця народжує 1 акуля завдовжки 40-50 см.
Переважно ловиться заради жиру, що міститься у печінці цієї акули.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає на сході Атлантичного океану — від Іспанії до півдня Африки, а також у Мексиканській затоці та акваторії Карибського басейну. Присутня у західному Середземномор'ї. Зустрічається уздовж узбережжя Індійського океану від Мозамбіку до Бангладеш. Окремі особини запливають до берегів Індонезії та М'янми.
Джерела[ред. | ред. код]
- White, W.T., D.A. Ebert and L.J.V. Compagno (2008) Description of two new species of gulper sharks, genus Centrophorus (Chondrichthyes: Squaliformes: Centrophoridae) from Australia., In Last, P.R., White, W.T. & Pogonoski, J.J. (eds.): Descriptions of New Australian Chondrichthyans. CSIRO Marine and Atmospheric Research Paper no. 22.
- Barrull, Joan y Mate, Isabel: Els taurons dels Països Catalans. Editorial Pòrtic, S.A. Col. Conèixer la natura, núm. 14. Barcelona, març del 1996. ISBN 84-7306-920-X. Plana 83.