Мардарій I (владика Чорногорії)
| Мардарій I | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
бл. 1662 Цетинє |
| Титул | митрополит Чорногорії |
| Термін | 1637—1662 роки |
| Попередник | Руфим II |
| Наступник | Віссаріон II |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Ускокович |
Мардарій I (*Мардарије Корнећанин, д/н — бл.1662) — митрополит Чорногорії у 1637—1662 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду Ускоковичів. Народився в Корнеті (тоді входила до нахії Леш, на території сучасної Албанії), тому мав прізвисько Корнечанин. Близько 1625 року стає ігуменом Цетинського монастиря. Перша письмова згадка відноситься до 1631 року.
Близько 1637 року Мардарій стає митрополитом Чорногорського і Приморського. При цьому зберіг посаду ігумена. Як світський правитель отримав Которську затоку. Того ж року владика звертався по допомогу до османської влади — проти селян, що силою захопили монастирські землі. Згодом змусив клан Паштровичів визнати свою зверхність.
У 1638 році Мардарій I провів перемовини з папським легатом Франческо Леонарді про можливий союз проти Османської імперії. Дізнавшись про це, османи запроторили владику до в'язниці, але 1639 або 1640 року звільнили.
Мардарій I знову провів перемовини з Леонарді в Которі, після чого в 1640 році уклав унію зі Папською державою на чолі із Урбаном VIII і мав намір визнати зверхність Венеціанської республіки. Церковна унія тривала до смерті Мардарія I. Останні роки співволодарем митрополита був Віссаріон II Колінович.
Остання згадка відновиться до 1659 року. Помер близько 1662 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- Harald Heppner (1994). Hauptstädte in Südosteuropa: Geschichte, Funktion, nationale Symbolkraft. Böhlau Verlag Wien. pp. 172–. ISBN 978-3-205-98255-5
- Colin Imber; Keiko Kiyotaki (2005). Frontiers of Ottoman Studies. I.B.Tauris. pp. 70–. ISBN 978-1-85043-664-5.