Мечасово
село Мечасово | |
---|---|
рос. Мечасово | |
Країна | Росія |
Суб'єкт Російської Федерації | Нижньогородська область |
Муніципальний район | Ардатовський район |
Поселення | Личадеєвська сільська рада |
Код ЗКАТУ: | 22202828008 |
Код ЗКТМО: | 22602428136 |
Основні дані | |
Населення | ↘21[1] (2010) |
Поштові індекси | 607154 |
Телефонний код | +7 83179 |
Географічні координати: | ↘21[1] (2010))_region:RU_ 55°20′29″ пн. ш. 43°19′29″ сх. д. / 55.341388888889° пн. ш. 43.324722222222° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 156 м |
Мапа | |
| |
Мечасово (рос. Мечасово) — село в Росії у складі Ардатовського району Нижньогородської області. Входить до складу Личадеєвської сільської ради.[2].
Село розташоване за 19 км на північний схід від районного центру - Ардатова. З'єднується ґрунтовими дорогами на півночі з Личадеєво (4 км), на південному сході з Кузгороддю (2 км), на півдні з Сосновкою (4 км), на північному заході з селом Голяткіно (4 км). Село стоїть на берегах озера, що утворилося від річечки Іржа, що тече з півдня та впадає у річку Нучу за 3 км на північному заході. На півдні річка протікає в яру (глибина до 5 м), що має власне ім'я Покалекуші.
Мечасово належить до найдавніших населених пунктів, розташованих на території нинішнього Ардатовського району Нижньогородської області. Назва села походить від імен Мечас. У XVI-XVIII століттях це ім'я було поширене у чоловіків мордовських і ерзянських родів.
1999[3] | 2002[1] | 2010[1] |
---|---|---|
65 | ↘53 | ↘21 |
- ↑ а б в Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
- ↑ Населённые пункты Ардатовского района[недоступне посилання з Ноябрь 2017]
- ↑ Постановление Законодательного Собрания области от 17.06.1999 № 184 «Об установлении формулы расчета суммы единого налога на вмененный доход, значения базовой доходности, повышающих (понижающих) коэффициентов в сфере розничной торговли на территории Нижегородской области». Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 2 травня 2016.