Нижньогородська область
 | Цю статтю потрібно вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (січень 2019) |
| Нижньогородська область | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Нижегородская область | |||||
| |||||
.svg)
| |||||
| Нижньогородська область на карті Росії | |||||
| Адміністративний центр | Нижній Новгород | ||||
| Площа - Усього |
45-а 76 900 км² | ||||
| Населення - Усього |
10-а | ||||
| Федеральний округ | Приволзький | ||||
| Економічний район | Волго-В'ятський | ||||
| Автомобільний код | 52 | ||||
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) | ||||
Нижньогоро́дська о́бласть (рос. Нижегоро́дская о́бласть), до 1990 р. Го́рьківська область (рос. Горьковская область) — суб'єкт Російської Федерації, область у центрі європейської частини Росії.
- Площа — 76 900 км²
- Населення — 3411,0 тис. осіб (2006). Щільність населення: 44,8 осіб/км² (2005), питома вага міського населення: 78,3 % (2005)
- Адміністративний центр — місто Нижній Новгород
- Входить до складу Приволзького федерального округу
- Межує: на північному заході з Костромською областю, на північному сході — з Кіровською, на сході — з Республіками Марій Ел і Чувашія, на півдні — з Республікою Мордовія, на південному заході — з Рязанською областю, на заході — із Владимирською й Івановською областями.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Область була утворена 14 січня 1929 як Нижньогородський край (рос. Нижегородский), в 1932 перейменована в Горьківський край, в 1936 — у Горьківську область, в 1990 — у Нижньогородську область.
Географічне положення й клімат[ред. | ред. код]
Нижньогородська область розташована в центральній частині Східно-Європейської рівнини.
Волга ділить область на низинне Лівобережжя (Заволжя) і піднесене Правобережжя — продовження Приволзької височини (Мордовська височина, висота до 247 м; Чуваська височина, Переміловські, Фадєєви гори, височина Міжп'яньє).
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −12 °C, липня +19 °C. Опадів близько 500 мм на рік. Вегетаційний період 165—175 днів.
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Розвинені карстові форми рельєфу (печери, провали й ін). Є родовища торфу, фосфоритів, залізних руд. У басейні річки П'яна є велике родовище титан-цирконієвих руд («чорні піски»).
Тваринний і рослинний світ[ред. | ред. код]
Нижньогородська область розташована в зонах південно-тайгових, змішаних і широколистяних лісів. Ґрунти переважно дерено-підзолисті, підзолисті, сірі лісові.
Ліси займають близько 40 % території. У Заволжі — хвойні (ялина, сосна) і змішані. На Правобережжі — діброви й лукові степи. На плоских вододілах і в низинах багато боліт.
У Нижньогородській області водяться вовк, лисиця, бурий ведмідь, рись, борсук, краплистий ховрашок, кріт, хом'як тощо. Також на території області є Керженський заповідник.
Економіка[ред. | ред. код]
Промисловість[ред. | ред. код]
Основні галузі промисловості — машинобудування, хімія, передільна чорна металургія, лісова, целлюлозо-паперова, легка, харчова.
Підприємства машинобудування й металообробки випускають вантажні й легкові автомобілі, автобуси, гусеничні тягачі, автомобільні вузли, деталі й агрегати, річкові й морські судна, автомобільні й суднові двигуни внутрішнього згоряння, літаки, верстати, прилади, інструменти, устаткування для хімічної, легкої, харчової промисловості, телевізори й ін.
Хімічна промисловість: продукти органічного синтезу, пластмаси й синтетичні смоли, оргскло, лаки, фарби, отрутохімікати й ін. — Дзержинськ, Нижній Новгород.
Підприємства передільної чорної металургії (Викса, Кулебаки, Нижній Новгород, Бор) і кольорової металургії (Нижній Новгород). Целлюлозо-паперова промисловість (Правдинськ, Балахна), нафтопереробка й нафтохімія (Кстово).
Стародавні центри металообробки — Павлово, Ворсма й ін.
На території Нижньогородської області розташовані Нижньогородська ГЕС (Волга) і Нижньогородська ГРЕС (Балахна).
Народні промисли[ред. | ред. код]
Художні промисли (хохломський й городецький розпис).
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Вирощують жито, овес, ячмінь, пшеницю, гречку, цукровий буряк, льон-довгунець. Обробляють цибулю, картоплю. Також розвинене молочно-м'ясне й молочне скотарство, свинарство, птахівництво.
Транспорт[ред. | ред. код]
Територією області проходить Горьківська залізниця. Судноплавство можливе на Волзі, Оці, Ветлузі, Сурі.
У цей час будується постійний міст на трасі Муром—Навашино, поки що діє понтонний міст, який працює тільки в літню пору й обмежений вантажопідйомністю.
Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]
До складу області входить 48 районів, 28 міст, 69 селищ міського типу, 540 сільських адміністрацій і 4852 сільських населених пунктів.
Райони Нижньогородської області[ред. | ред. код]
- Ардатовський район
- Арзамаський район
- Балахнінський район
- Богородський район
- Большеболдінський район
- Большемурашкинський район
- Борський район
- Бутурлінський район
- Вадський район
- Варнавинський район
- Вачський район
- Ветлузький район
- Вознесенський район
- Володарський район
- Воротинський район
- Воскресенський район
- Виксунський район
- Гагінський район
- Городецький район
- Дальнеконстантиновський район
- Дівєєвський район
- Княгинінський район
- Ковернинський район
- Краснобаковський район
- Краснооктябрський район
- Кстовський район
- Кулебакський район
- Лукояновський район
- Лисковський район
- Навашинський район
- Павловський район
- Первомайський район
- Перевозький район
- Пільнінський район
- Починківський район
- Семьоновський район
- Сергачський район
- Сеченовський район
- Сокольський район
- Сосновський район
- Спасський район
- Тонкінський район
- Тоншаєвський район
- Уренський район
- Чкаловський район
- Шарангський район
- Шатковський район
- Шахунський район
Населення[ред. | ред. код]
За даними на 2006 рік, населення області становить 3411,0 тис. осіб, переважна більшість із яких — росіяни.
| Чисельність населення | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1897[2] | 1926[3] | 1928[4] | 1959[5] | 1970[6] | 1979[7] | 1987[8] |
| 1 584 774 | ↗2 743 344 | ↗2 785 500 | ↗3 590 274 | ↗3 682 484 | ↗3 695 523 | ↘3 688 000 |
| 1989[9] | 1990[10] | 1991[10] | 1992[10] | 1993[10] | 1994[10] | 1995[10] |
| ↗3 714 322 | ↗3 780 256 | ↘3 773 185 | ↘3 762 340 | ↘3 753 098 | ↘3 737 364 | ↘3 730 590 |
| 1996[10] | 1997[10] | 1998[10] | 1999[10] | 2000[10] | 2001[10] | 2002[11] |
| ↘3 711 116 | ↘3 691 689 | ↘3 673 896 | ↘3 655 489 | ↘3 628 222 | ↘3 594 476 | ↘3 524 028 |
| 2003[10] | 2004[10] | 2005[10] | 2006[10] | 2007[10] | 2008[10] | 2009[10] |
| ↘3 515 673 | ↘3 479 296 | ↘3 445 341 | ↘3 411 030 | ↘3 381 328 | ↘3 359 816 | ↘3 340 684 |
| 2010[12] | 2011[10] | 2012[13] | 2013[14] | 2014[15] | 2015[16] | 2016[17] |
| ↘3 310 597 | ↘3 307 648 | ↘3 296 947 | ↘3 289 841 | ↘3 281 496 | ↘3 270 203 | ↘3 260 267 |
| 2017[18] | ||||||
| ↘3 247 713 | ||||||
Національний склад[ред. | ред. код]
| Народ | Чисельність 2002, тис. |
|---|---|
| Росіяни | 3 346 тис. (94,96 %) |
| Татари | 50,5 тис. (1,44 %) |
| Мордва | 25 тис. (0,71 %) |
| Українці | 24,2 тис. (0,7 %) |
| Чуваші | 11,4 тис. (0,32 %) |
Релігія[ред. | ред. код]
Нижній Новгород є столицею Приволзького федерального округу — одного з найбільш багатоконфесійних регіонів Росії. У Нижньогородській області існують молитовні й храми таких християнських конфесій: православ'я, старообрядництво, баптизм, п'ятидесятники, католицизм.
Широко розповсюджений іслам (у Приволзькому федеральному окрузі проживають представники більш 150 національностей, у тому числі 40 % мусульман Російської Федерації). Їхнім духовним центром є Духовне управління мусульман Нижньогородської області, очолюване Умаром-Хазратом Ідрисовим. Духовне управління мусульман Нижньогородської області видає газету «Медина аль-іслам» і журнал «Мінарет».
Також у Нижньому Новгороді є синагога — місце для зборів юдеїв.
Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]
На території Нижньогородської області перебуває Болдіно — родовий маєток Пушкіних, у якім жив і працював А. С. Пушкін.
При впадінні річки Керженець розташований Желтоводський Макарієв монастир, заснований у першій половині XV століття преподобним чудотворцем Макарієм.
Жіночий Дівєєвський монастир є місцем православного паломництва як обитель, що перебуває під заступництвом святого чудотворця Серафіма Саровского, чиї мощі перебувають у Троїцькому соборі монастиря.
У міста Дзержинська на лівому березі Оки розташована унікальна архітектурна споруда: 128-метрова сталева гіперболоїдна ажурна вежа, побудована великим інженером і вченим Володимиром Григоровичем Шуховим в 1929 році. Це одна із двох збережених у Росії висотних багатосекційних гіперболоїдних конструкцій, друга — знаменита Шуховська вежа на Шаболовці в Москві. Вежа на Оці служила однієї з опор унікального переходу ЛЕП НіГРЕС 110 кіловольт через річку Оку.
У Нижньому Новгороді багато архітектурних пам'ятників, серед яких Нижньогородський кремль, Строгановська церква, Староярмарочний собор тощо.
Населені пункти[ред. | ред. код]
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
- ↑ Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Владимирская губерния. Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2013-10-26.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. Том 9. Таблица I. Населённые места. Наличное городское и сельское население. Архів оригіналу за 2015-02-07. Процитовано 2015-02-07.
- ↑ Статистический справочник СССР за 1928 г.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Архів оригіналу за 2013-10-10. Процитовано 2013-10-10.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность наличного населения городов, поселков городского типа, районов и районных центров СССР по данным переписи на 15 января 1970 года по республикам, краям и областям. Архів оригіналу за 2013-10-14. Процитовано 2013-10-14.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 г.
- ↑ Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Архів оригіналу за 2011-08-23.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Численность постоянного населения на 1 января (человек) 1990-2013 года
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.
- ↑ Итоги Всероссийская перепись населения 2010 года. 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов – районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи человек и более. Архів оригіналу за 2013-11-14. Процитовано 2013-11-14.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16.
- ↑ Оценка численности постоянного населения на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-04-13. Процитовано 2014-04-13.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт адміністрації Нижньогородської області (рос.)
- Довідник адміністративно-територіального поділу — каталог[недоступне посилання з липень 2019] (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Костромська область
|
 Кіровська область
| |
 Івановська область Владимирська область
|
|
 Марій Ел Чувашія
|
 Рязанська область
|
 Мордовія
|
Мордовія
|
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||
| |||||||||||
