Монь Анатолій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монь Анатолій
Народився 1920
Спасів, Здолбунівський район, Рівненська область
Помер 1945
Спасів, Здолбунівський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР

Анатолій Монь (псевдо: «Гамалія», «Дяченко»; 1920 — 1945) — український військовик, командир «Прилуцького» загону у складі групи «Тютюнник» і у ЗГ «44» («444», «ЗГ») УПА-Північ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1920 року в селі Спасів (сьогодні Здолбунівський район Рівненської області)[1]. Член ОУН[2]. У вересні 1939 року очолив у Спасові збройний загін чисельністю 20 осіб, який належав до 17-ї округи «Рівне» ОУН[2]. Під час збройних сутичок у Спасові загинуло п'ятеро українців та четверо поляків[2]. Оунівцям вдалося відібрати в озброєних поляків 40 гвин­тівок[2].

У 1941 році Монь служив підстаршиною (фельдфебелем) у легіоні німецьких військ «Роланд», створеному з українських добровольців[ком. 1][4][3]. У 1943 році брав участь в організації відділів УПА на Волині і Поліссі[4]. Був командиром охорони крайового провідника ОУН на ПЗУЗ Дмитра Клячківського («Клима Савура»)[3]. Відділ «Гамалії» чисельністю 50-80 бійців охороняв у 1943 році штаб ГК УПА (УПА-Північ)[4][1][5]. За спогадами бійця УПА Миколи Андрощука («Вороного»), 25 червня 1943 року командир Іван Литвинчук («Дубовий»), повертаючись на північ Рівненської області, взяв з собою «Гамалію», який до цього був військовим вишкільником у відділі «Орла» на півдні Рівненщини[1]. У жовтні 1943 року став командиром сотні у ВО «Заграва» під керівництвом Литвинчука[6]. На початку 1944 року «Гамалія» — сотенний у загоні «ім. Хмельницького» («Прилуцького» загону) групи «Заграва», командиром якого був Ярослав Ждан («Острий»)[6][5]. Під час переходу фронту у січні-лютому 1944 року Монь командував лише однією сотнею, у якій налічувалося 100 осіб, але до квітня у його загоні стало вже 3 сотні чисельністю 360 бійців[7].

27 березня 1944 року біля сіл Яполоть і Тростянець Степанського району відбувся великий бій загону «Гамалії» з 16-ю бригадою внутрішніх військ НКВС[8][9]. У повстанських і радянських джерелах обставини та наслідки бою того дня суттєво відрізняються. За звітом українських повстанців, бій тривав 6 годин — з 6-ї ранку до 12-ї дня, більшовики, яких було 4 сотні, першими напали на повстанців, але були змушені відступити, втративши 50 убитими та багатьох пораненими, втрати повстанців становили 6 вбитих і 18 поранених[8]. За радянськими даними, загін повстанців налічував 500 бійців і внаслідок 6-годиного бою був повністю розбитим, заявлено про близько 400 вбитих і 9 полонених повстанців, серед вбитих вони упізнали «Гамалію»[9]. Водночас в іншому документі НКВС стверджується, що сотня «Гамалії» була розбита і сам «Гамалія» був убитий 10 березня 1944 року[10]. Попри це, згідно з повстанськими звітом, уже на початку квітня 1944 року сотня «Гамалії» оточила і розбила загін військ НКВС чисельністю 200 осіб, врятувалося втечею лише 20 червоних, з боку повстанців загинуло 12 бійців[11].

"ГАМАЛІЯ” років 28, вище среднього росту, брунет, худорлявий
Оригінальний текст (рос.)
"ГАМАЛИЯ” лет 28, выше среднего роста, брюнет, худощавый

Опис, який дав краєвий провідник ОУН на ПСУЗ Федір Воробець на допиті НКВС 23-28 лютого 1946 року[3]

У серпні 1944 року загін «Гамалії» передано від групи «Заграва» до складу групи «Тютюнник»[ком. 2][13]. Місяцем раніше, у липні 1944 року, група «Тютюнник» реорганізована і перейменована на з'єднання груп (ЗГ) «44» («ЗГ», «444»)[13]. У серпні 1944 року Монь («Дяченко») призначений командиром «Прилуцького» загону у складі ЗГ «44» («444», «ЗГ»)[6]. Тереном дій загону був окреслений Сарненський надрайон «з впливом дій на східні терени України»[14]. У вересні 1944 року в загоні «Гамалії» було 3 сотні, у яких налічувалося 300 бійців[7]. На кінець 1944 року загін нараховував 278 осіб[14]. У 1945 році через великі втрати українського підпілля СБ ОУН почала внутрішньопартійну чистку запідозрених у роботі на радянські спецслужби[15]. Тому наприкінці травня 1945 року через страх репресій з боку СБ ОУН Монь дезертирує з лав УПА[5][1][3]. У листі від 25 травня 1945 року до політвиховника загону Петра Ліщука (Лящук, «Коля» «Ярославенко») Монь передає Ліщуку командування підрозділом, запевнюючи того, що не співпрацюватиме з радянською владою[5]. Загін «Прилуцький» було розформовано у червні 1945 року[16]. За деякими даними восени 1945 року Монь нелегально проживав у Мізоцькому районі Рівненської області[5]. Загинув того ж року біля села Спасів при нез'ясованих обставинах[17].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. За відомостями бійця УПА Євгена Басюка, даними на допиті НКВС, «Гамалія» служив в «українському легіоні "імені Бандери"», тобто в легіоні «Нахтігаль», а не «Роланд»[3].
  2. За деякими даними загін «Прилуцький» передано від групи «Заграва» до складу групи «Тютюнник» у березні 1944 року, коли командиром загону був ще Ярослав Ждан («Острий»)[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Андрощук-«Вороний» М. Записки повстанця. — Торонто-Львів, 2011. — С. 33. — (Літопис УПА. Серія «Події і люди». Книга 13)
  2. а б в г Руккас А. Мізоч і околиці 17 вересня 1939 року // Дермань і Мізоч в історії та культурі Волині. — Рівне, 2019. — Вип. 1. — С. 188.
  3. а б в г д Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2007. — Т. 9: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944-1945. — С. 121, 675.
  4. а б в Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський - «Клим Савур». — Рівне : Видавець Олег Зень, 2009. — С. 60, 72-75.
  5. а б в г д Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2010. — Т. 14: УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. — С. 74, 404-405. — ISBN 978-966-2105-18-6.
  6. а б в Содоль П. Гамалія, Дяченко // Українська Повстанча Армія, 1943-49 : довідник другий. — Нью-Йорк : Пролог, 1995. — С. 20.
  7. а б Ковальчук В. (3 грудня 2010). Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур. https://www.istpravda.com.ua. Історична правда. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. 
  8. а б Літопис УПА, 2006, с. 621-622.
  9. а б 1944 р., квітня 2. — Інформація наркома внутрішніх справ СРСР про проведення операції для оточення та ліквідації збройних формувань ОУН-УПА у Рівненській та Волинській областях // "Особые папки" Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944-1948 рр / НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Львів. від-ня [та ін.]; упоряд.: Ярослав Дашкевич, Василь Кук ; редкол.: Владислав Гриневич [та ін.]. — Львів : Піраміда, 2010. — С. 53.
  10. Справка о составе южной, восточной и северной групп УПА на 1944 год // ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 5. Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.  (рос.)
  11. Літопис УПА, 2006, с. 642.
  12. Літопис УПА, 2006, с. 15.
  13. а б Літопис УПА, 2006, с. 861-862.
  14. а б Літопис УПА, 2006, с. 869.
  15. Єфименко В. Внутрішньо-організаційна боротьба в середовищі українських націоналістів і роль в ній спецпідрозділу ОУН(Б), 1940-ві рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ, 2003. — № 1 (20). — С. 213. Архівовано з джерела 9 березня 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  16. Літопис УПА, 2006, с. 924.
  17. Дарованець О. (25 квітня 2016). Нарис історії загону УПА "Прилуцький". Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 24 лютого 2022. 

Література[ред. | ред. код]

  • Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 15, 27, 621-622, 642, 861-862, 869, 924.