Набережночелнинська ТЕЦ

Набережночелнинська ТЕЦ

55°41′26″ пн. ш. 52°28′32″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1973—1979 (перша черга), 1984, 1988 (друга черга)
Вид палива	природний газ
Котельні агрегати	10 парових Таганрозький котельний завод ТГМ-84Б (котли 1 — 10), 4 парові Таганрозький котельний завод ТГМЕ-464 (котли 11 — 14), 6 водогрійних ПТВМ-100 + 8 водогрійних ПТВМ-180
Турбіни	2 парові Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіни 1 та 2), 2 парові Уральський турбінний завод Т-100-130-2 (турбіни 3 та 4), 4 парові Уральський турбінний завод Т-100-130-2 (турбіни 5 — 8), 1 парова Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 (турбіна 9), 1 парова Уральський турбінний завод Т-175-130 (турбіна 10), 1 парова Уральський турбінний завод Т-185-130 (турбіна 11)
Встановлена електрична потужність	820 (1979), 1180 (1993)
Встановлена теплова потужність	2822 Гкал/год (1979), 4092 (1993)
Материнська компанія	«Татенерго»
ідентифікатори і посилання
Набережночелнинська ТЕЦ

Набережночелнинська ТЕЦ — теплова електростанція у Татарстані.

В 1973—1980 роках стали до ладу десять парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-84Б продуктивністю по 420 тонн пари на годину. Вони живили дев'ять парових турбін:

• введені в 1973-му дві турбіни від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (станційні номери 1 та 2);
• запущені в 1974 та 1975 роках дві турбіни Уральського турбінного заводу типу Т-100-130-2 потужністю по 105 МВт (номери 3 та 4);
• введені в 1975 (дві), 1976 та 1978 роках чотири турбіни Уральського турбінного заводу типу Т-100-130-3 потужністю по 110 МВт (номери 5 — 8);
• запущену в 1979-му турбіну виробництва Ленінградського металічного заводу типу Р-50-130/13 потужністю 50 МВт (номер 9).

Для збільшення теплової потужності ТЕЦ отримала окрім парових також водогрійні котли, шість з яких типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год стали до ладу ще в 1971—1972 роках (тобто раніше від енергетичних котлів). З 1976 по 1981 роки додали вісім водогрійних котлів типу ПТВМ-180 продуктивністю по 180 Гкал/год.

Таким чином, потужність першої черги ТЕЦ склала 820 МВт при тепловій потужності 2822 Гкал/год.

В 1984, 1986, 1988 та 1993 роках стали до ладу чотири парові котли від Таганрозького котельного заводу типу ТГМЕ-464 продуктивністю по 500 тонн пари на годину. При цьому турбінне господарство поповнилось двома одиницями:

• в 1984-му стала до ладу турбіна Уральського турбінного заводу типу Т-175-130 потужністю 175 МВт (номер 10);
• в 1988-му запустили турбіну Уральського турбінного заводу типу Т-185-130 потужністю 135 МВт (номер 11).

Станом на 1993 рік потужність ТЕЦ досягнула 1180 МВт при тепловій потужності 4092 Гкал/год.

Станція використовує природний газ, що міг надходити по газопроводах Міннібаєво – Іжевськ та Соковка – Нижньокамськ, а наразі також по перемичці Можга — Нижньокамськ.

Для видалення продуктів згоряння призначені три труби — дві висотою 250 метрів та одна заввишки 265 метрів.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 220 кВ та 110 кВ.