Хоменко Надія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хоменко.
Хоменко Надія Костянтинівна
Народилася 30 серпня 1912(1912-08-30)
Київ
Померла 1987(1987)
Діяльність поетеса
прозаїк
Галузь творче та професійне письмоd[1], поезія[1] і проза[1]
Alma mater Київський педінститут
Знання мов українська
Нагороди

Наді́я Костянти́нівна Хоме́нко (30 серпня 1912(19120830), Київ — 1987[2]) — українська поетеса і прозаїк.

Біографія[ред. | ред. код]

Її батько був інженером-будівельником. Навчалась у Київському та Лубенському педінститутах. Працювала слюсарем, учителькою, завідувала бібліотекою, по тому — була на редакційній та видавничій роботі. Друкуватись почала 1930 року.

Творчість[ред. | ред. код]

  • Збірки поезій:
    • «Джерело радости» (1950),
    • «Дружба сердець» (1955),
    • «Шумлять сади полтавські» (1956),
    • «Невидима скрипка» (1972),
    • «Кумачеве слово» (1979);
  • повісті:
    • «Повість про любов» (1957),
    • «Ходить щастя недалечко» (1960),
    • «Медяні роси» (1968);
  • роман «Люби мене» (1963),
  • кілька збірок оповідань.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Ювіляри 2007 року у галузі літератури на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 30 серпня 2012.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хоменко_Надія_Костянтинівна&oldid=35132636