Апіоніди
| Апіоніди | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Exapion fuscirostre F. (Нідерланди)
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Апіоні́ди (Apionidae Schönherr, 1823), або ж насіннєїди — родина жуків надродини довгоносикоподібних[1] (на думку частини ентомологів — це підродина у родині брентід (Brentidae)[2]. Ці комахи — дрібного розміру, рослинноїдні, личинки їх харчуються всередині рослинних тканин і інколи завдають шкоди господарству. Описано понад 2000 видів цієї родини. Відомим дослідником апіонід України була В. С. Солодовникова.
Зовнішній вигляд[3][ред. | ред. код]
Апіоніди — невеличкі жуки із довжиною тіла в межах 1.5–5.0 мм. Основні ознаки:
- тіло вузьке, його форма звичайно овальна, видовжено-овальна або грушоподібна, інколи — овально-ромбічна;
- вусики не колінчасті, з рихлою 3-4-члениковою булавою або чоткоподібні;
- головотрубка в середній частині у поперечному перерізі не пласка і помітно довша за голову, без горбків та розширень по боках;
- мандибули невеликі і сховані у верхівковій частині головотрубки, з горбками або зубцями на зовнішньому краї;
- надкрила при основі дещо ширші від передньоспинки без помітного звуження за плечима;
- вертлуги ніг довгі, конічні.
Фотографії див. на[4].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Дорослі жуки харчуються рослинними тканинами. Личинки проходять розвиток всередині вегетативних органів рослин, інколи утворюючи галли[3].
Географічне поширення[ред. | ред. код]
Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди. У фауні України 142 види з 40 родів апіонід[1].
Класифікація[ред. | ред. код]
Основні роди [5]:
|
Acentrotypus Alonso-Zarazaga 1990 |
Holotrichapion Gyorffy 1956 |
Pirapion Reitter 1916 |
Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]
Подібно до інших видів, апіоніди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають відчутної шкоди культивованим рослинам (наприклад, насіннєїд конюшиновий). Деякі види апіонід вивчаються і використовуються для боротьби з бур'янами як гербіфаги.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
- ↑ M.A. Alonso-Zarazaga, H. Barrios, R. Borovec, P. Bouchard, R. Caldara, E. Colonnelli, L. Gültekin, P. Hlavác, B. Korotyaev, C.H.C. Lyal, A. Machado, M. Meregalli, H. Pierotti, L. Ren, M. Sánchez-Ruiz, A. Sforzi, H. Silfverberg, J. Skuhrovec, M. Trýzna, A.J. Velázquez de Castro & N.N. Yunakov. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. Monografías electrónicas S.E.A., vol. 8, 729 pp. http://sea-entomologia.org/monoelec.html [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.])
- ↑ а б Егоров А. Б., Жерихин В. В. 1996. Сем. Dryophthoridae (Rhynchophoridae) // П. А. Лер (ред.). Определитель насекомых Дальнего Востока России. Т.3. Жесткокрылые или жуки. Часть 3. Владивосток: Дальнаука
- ↑ UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://ukrbin.com/index_class.php?id=859
- ↑ Alonso-Zarazaga, M. A. & Lyal, C.H.C. 1999. A wold catalogue of families and genera of curculionoidea (Insecta Coleoptera (Excepting Scolytidae and Platypodidae).