Нечітка концепція
| Нечітка концепція |
Нечітка концепція — це концепція, межі застосування якої можуть значно змінюватися залежно від контексту чи умов, замість того, щоб бути зафіксованими раз і назавжди.[1] Це означає, що концепція певним чином розпливчаста, не має фіксованого, точного значення, однак не є незрозумілою чи безглуздою взагалі.[2] Вона має певне значення, яке можна зробити більш точним лише шляхом подальшого уточнення та конкретизації, включаючи більш точне визначення контексту, у якому використовується це поняття. Вивчення характеристик нечітких понять і нечіткої мови називається нечіткою семантикою.[3] Протилежністю «нечіткої концепції» є «чітка концепція» (тобто точна концепція).
Під нечітким поняттям вчені розуміють поняття, яке «до певної міри застосовне» в ситуації. Це означає, що концепція має «градації» значущості або «нечіткі» (змінні) межі застосування. Нечітке твердження — це твердження, яке є істинним «до певної міри», і ця міра часто може бути представлена масштабованим значенням. Термін також використовується в наші дні в більш загальному, популярному значенні — на відміну від його технічного значення — для позначення концепції, яка є «досить розпливчастою» з будь-якої причини.
У минулому сама ідея міркування за допомогою нечітких понять зустрічала значний опір з боку академічних еліт. Вони не хотіли підтримувати використання неточних концепцій у дослідженнях чи аргументації. Проте, хоча люди можуть і не знати про це, використання нечітких понять гігантсько зросло в усіх сферах життя з 1970-х років. Це в основному завдяки прогресу в електронній інженерії, нечіткій математиці та цифровому програмуванні. Нова технологія дозволяє передбачати та фіксувати в програмі дуже складні висновки про «варіації на тему».[4]
- ↑ Susan Haack, Deviant logic, fuzzy logic: beyond the formalism. Chicago: University of Chicago Press, 1996.
- ↑ Richard Dietz & Sebastiano Moruzzi (eds.), Cuts and clouds. Vagueness, Its Nature, and Its Logic. Oxford University Press, 2009; Delia Graff & Timothy Williamson (eds.), Vagueness. London: Routledge, 2002.
- ↑ Timothy Williamson, Vagueness. London: Routledge, 1994, p. 124f; Lotfi A. Zadeh, «Quantitative fuzzy semantics». Information Sciences, Vol. 3, No. 2, April 1971, pp. 159—176.
- ↑ Bart Kosko, Fuzzy Thinking: The New Science of Fuzzy Logic. New York: Hyperion, 1993; Bart Kosko, Heaven in a chip: fuzzy visions of society and science in the digital age. New York: Three Rivers Press, 1999; Daniel McNeill & Paul Freiberger, Fuzzy Logic: The Revolutionary Computer Technology that Is Changing Our World. New York: Simon & Schuster, 1994. Charles Elkan, «The paradoxical success of fuzzy logic.» IEEE Expert, August 1994.[1] A useful overview of the field is provided in: Radim Bělohlávek, Joseph W. Dauben & George J. Klir, Fuzzy Logic and Mathematics: A Historical Perspective. Oxford University Press, 2017.
- James F. Brule, Fuzzy systems tutorial
- «Fuzzy Logic», Stanford Encyclopedia of Philosophy
- «Vagueness», Stanford Encyclopedia of Philosophy
- Calvin College Engineering Department, Getting Started with Fuzzy Logic
- 2009 Benjamin Franklin Medal Winner: Lotfi A. Zadeh
- Lin Shang, Lecture on fuzzy and rough sets, Nanjing University
- Rudolf Kruse and Christian Moewes on fuzzy set theory