Обговорення:Ригоренко Микола

(С. 206) Ригоренко – жив у Хар. Губ. Богодух. Пов. С. Красний Кут. Куліш називав його «зажиточным», Ригоренко купив бандуру і вивчив пісні від одного запорожця, але не встиг вивчити всіх. Коли Ригоренко пізнав М. В. Неговський, - «его бандура с оборванными струнами давно уже валялась в коморе на полке и охладевший к своему ремеслу певец с трудом мог припомнить несколько дум, которые были переданы ему запорожцем». Куліш записав «Про Ґанджу Андибера», «Марусю Богуславку», «Про козацьке життя» і «Побіду під Корсунем». ... запорожець, це продав Ригоренку (у Красному Куті) свою осьмиструнну бандуру. «Эта бандура, пише Куліш, была неразлучной спутницей жизни «доброго молодца» до разрушения и по разрушению Сеча. Он решил расстаться с нею единственно из крайней нужды в деньгах, и расстался со слезами и приговариваниями похожими на причитанье по мертвому. Ти ж була моєю втіхою, Розважала мене у всякій пригоді: Багато людей вельможних Багато лицарства славного, І всякого народу православного Слухали твоїх пісень. Де ти не бувала, якої пригоди не зазнала? Чи раз же ти мою голову із шинку визволяла? Чи раз же ти у заставі лежала Та ніде ж ти не застряла. А тепер довелось мені з тобою розлучатись За чотири карбованцію рублі в чужі руки піддавати Та й по вік-вічний може тебе не видати. Запорожець, як казав Ригоренко, знав безліч пісень і дум, але вмер, не встиг передати всього.