Обговорення:Тесудзі

Добре, але у нас заведено говорити білі й чорні у множині. Не білий 1, а хід білих 1. Тоді це буде гарна мова. --Дядько Ігор 18:15, 8 квітня 2010 (UTC)

Термін прилипання - російська вигадка, і, як на мене невдала. Краще писати просто цуке, і один раз пояснити, що це хід на сусідній пункт щодо каменя супротивника. Так ясніше. --Дядько Ігор 18:18, 8 квітня 2010 (UTC)

Прибрав призначення/техніки у чистому вигляді, зазначив, що у літературі класифікуються за призначенням і самими ходами. Не знаю, що ще можна додати. --Mikkie 23:57, 12 квітня 2010 (UTC)

В такому варіанті гірше, ніж було спочатку. Фраза досягнення різних цілей туманна, спочатку був перелік прикладів, які ви прибрали, бо зробили повніший список, а потім прибрали повніший список. Приклади цілей - життя, розрізання, з'єднання тощо, треба повернути. --Дядько Ігор 21:18, 12 квітня 2010 (UTC)

Назва

Термін тесуджі з'явився в російській мові на початку 70-х. Літератури тоді було мало, переклади робилися не безпосередньо з японської, а з англійської методом зіпсованого телефону. В англійській мові нема графічних засобів для передачі звуку /дз/. Тому вони писали Tesuji. Добротного перекладу терміну ні на англійську, ні на вкраїнську, нема. Отак сталося, що термін тесуджі в Україні як запозичення з російської мови, використовується вже біля 40 років. Чи достатньо це для того, щоб вирішити, що термін український? У джіу-джітсу ще довша історія. Зараз гравці в го в Україні знають обидва варіанти, оскільки в Росії в певний момент розпочалася тенденція до послідовного використання системи Поліванова. Але в Росії ще багато чого відбувається. Там є ентузіасти, що пропонують такі терміни, що вуха в'януть. Облавніье шашки замість го, постановка замість хід, тощо.

Як на мене війна редагувань із перейменуваннями тільки гальмує справжню роботу. Особисто я зупинився б на псевдополіванівському варіанті тесудзі із обов'язковим згадування, що існує інший "чисто український" варіант тесуджі, і пішов би далі. Але я вже оголошував свою позицію - я граю в го, а не борюся за назви. Псевдополіванівка в цьому випадку не гвалтує вухо. Звук справді ближчий до дз. Це не знамениті /ті/ та /тю/, з якими завжди будуть проблеми, бо люди цих звуків не чують. --Дядько Ігор 06:39, 15 квітня 2010 (UTC)