Обговорення:Черноусов Іван Якович (Чорний Ворон)

Ця стаття є частиною Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з українськими національно-визвольними змаганнями 20 століття. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття.
	Чим допомогти: Статті до створення та доопрацювання

Українська преса про Івана Чорноусова - чи можна таких людей вважати героями?

Іван Чорноусов, царство йому небесне - особистість зображена у статті доволі неоднозначна, колишній "ворог народу", якого вибрали у "герої нашого часу" (можливо волею випадку). Щодо особистості існують дуже різні, часто різкі і неоднозначні відгуки. На героя України як вбивця, грабіжник і ксенофоб швидше за все не тягне, майстерно написані книжки, які читає сучасна молодь (аля "Чорний Ворон") - ще не доказ в останній інстанції. Прошу звернути увагу потенційних авторів і переписати статтю, звернувши увагу на досить неоднозначний характер отамана і його діяльності. Наводжу критичний текст, який привернув мою увагу:

"Героєм, на якого пропонують рівнятися, стає, по суті, бандит, злочинець, садист, грабіжник, ксенофоб. Лауреатом — Василь Шкляр, який свого часу бадьорим пером «підтесував» до «вимог сьогодення» гучні твори класиків, восхваляв чеченських бандитів (і чому вони такі близькі йому і його однодумцям?), на чім світ стоїть ганив москалів, а «московських попів» зображав такими, що в гробах потирали кістка об кістку навіть агітпропівські атеїсти..."

"Уславлюється «батько» на прізвисько Чорний Ворон — це реальна особа (1920-і роки), присутня в архівних документах, — Чорновус, він же колишній штабс-капітан Черноусов, він же — колишній уенерівець, а тепер — холодноярський «герой». Весь роман він із товаришами — симпатягами з промовистими прізвиськами (наприклад, Вовкулака) та китайцем Ходею, який воює за тих, «хто дають кУсать», — грабує радянські магазини, заводи, громить повітові та окружні виконкоми, при цьому не забуваючи злягатися, — та вигадливо, просто-таки скажемо, художньо (недаремно вірші пише!) винищує меншовартісно-здегенерованих «жидюг» та «кацапидл»."

"Скажу абсолютно несподівану річ: мій дід, син сільського фельдшера у селі на Київщині, в дитинстві бачив Чорновуса. Надибавши на це прізвище, я відразу згадав його скупі оповідки! Чорновус заходив і в село Капустинці Яготинського району Київщини (тоді, здається, Пирятинського повіту Полтавщини). Гостював і в хаті батьків діда (мого прадіда, фельдшера Федора Пименовича, і досі пам'ятають дуже старі люди в Капустинцях та навколишніх селах).

Вимоги були простими й безідейними: обсушитись, їжа, самогон... Серед ночі стукав до селян і, власне кажучи, мало хто зважався не обслужити «дорогого гостя». Жаль, що діда вже немає дванадцять років на світі, я б розпитав у нього детальніше у «світлі» теми!.. Запам'ятав тільки одну історію. Як убили молоду красиву єврейку на краю села («на хуторі»), причому бандити ще й хвалилися «вмінням», як треба вбити, щоб лишилася посмішка на обличчі: це коли людина веселиться і не знає, що чекає її зараз. Її зарізали зі спини, і так «з посмішкою» вона і захолола.

• http://2000.net.ua/2000/svoboda-slova/rezonans/72245

Село про яке йдеться у статті - село з якого йде коріння моє родини. Як і в інших українських селах того часу - всі корінні жителі там - далекі родичі. Судячи з родинних розповідей - то були страшні часи, частина молоді була за одних, частина за інших, а прості люди (родичі і перших і других) страждали. Напр. брат мого прадіда, царство йому небесне - червоний козак з села Капустинці, про яке йдеться у статті, по суті односелець і сусід того діда, спогади якого подано. Потрапив до червоного козацтва бл. 1920 року, коли йому було 18-20 років, загинув у 1922 - тобто швидше за все вже після подій, описаних у статті. Судячи з родинних згадок про події того періоду і відомих спогадів односельців - є велика підозра, що на його вибір на користь радянської влади і служби у червоному козацтві певний вплив мав в тому числі згаданий бєспрєдєл і діяльність місцевих бандюганів-отаманів в тому числі може й даного. якби там не було а його біографія типова для хлопців його віку того періоду - немало таких українських хлопців як він з сіл Київщини, Полтавщини, Чернігівщини (старих козацьких країв) і інших регіонів України, царство їм небесне, теж боролися з такими от "отаманами" замість того щоб йти вчитися чи працювати. вони теж були українського походження, говорили українською мовою і були православної віри - тобто діяльність таких людей як Іван Чорноусов на мою думку важко классифікувати як "національновизвольну боротьбу" - це швидше невміння і небажання пристосуватись до нових обставин, нових інститутів влади і нових умов життя, які почали формуватись після революції. Багато людей тоді бідували - але далеко не всі боролися проти нової влади і саме гірше - проти свого народу і співгромадян у подібних формах. Більшість шукала виходів з існуючої ситуації мирним шляхом - за що їм добра пам'ять від нащадків. На фоні пам'яті про цих людей героїзувати вчинки душогубів на зразок Івана Чорноусова звісно як і тих, хто займався тим самим у ЧК - це м'яко кажучи неправильно. Проти того, щоб цим людям було місце в нашій пам'яті чи на сторінках Вікіпедії, навіть проти того щоб їх простив Бог і люди і їм знайшлося місце в царстві небесному - не заперечую. Пам'ять про Івана Чорноусова як жертву обставин, як людину і діяча тих часів, як отамана і т.д. ... - так. Але не як про "героя національно-визвольних змагань". Serge-kazak (обговорення) 15:51, 8 лютого 2013 (UTC)