Обговорення користувача:Гриць/а мо́ й порозіємось (11.02.2011—11.02.2011)

Повний архів: Обговорення_користувача:Гриць/АвтоАрхів

Обговорення: Обговорення_користувача:Гриць

а мо́ й порозіємось

• «Нажаль, бачу що порозуміння тут неможливе, бо деякими керує не розум, а емоції» - шанований пане Грицьку (якщо не перечитимете аби так Вас називати) - МОЖЛИВЕ. Та спершу нам треба вислухати один одного, потім ставати до ради а вже поготів виносити якісь кардинальні рішення (вилучення-залучення) і що найголовніше без невідаючих в сім питанню дітискам які збігаються погаласувать (болячка всеукраїнська така є:), не тямлячи чи це серйозне питання чи дрібязкове якесь.
• Тому я й спершу НАГОЛОШУВАВ, що треба стати й порадитися не загострюючи ситуації, а розписавши-вияснивши всі її загогулини й тоді щось вирішувати. Чому на це не пристав люд тутешній, не відаю, але що вже було зроблено, то зроблено (в спорті кажуть - «заіграно») - надалі треба далі грати й виправляти сутуацію - ОБОПІЛЬНО.
• Хочу перепроситися за певні емоції, та зрозумійте, що коли людині, на 5-ому десятк,у котрись хлопчина, якому ще молоко під носом не висохло - починає хамити і замість аргументів, не знаючись в цих тематиках - намагається дошкулити (як та малеча пхається помежи розмови своїх дідів-батьків - аби того малюка запримітили... похвалили....) - то розмови кваліфікованої і якісної не вийде (так й сталося, на жаль:(

Тепер трішки конкретики:

• Повірте на слово, коли б не дивився на себе й свої діла зі сторони - то не говорив/писав би тут з Вами, а сидів в м'якому крісельці депутатського корпусу й крав все довкола та плекав свого пуза. Натомість, здобув зовсім іншого виховання та маю принципи - яких дотримуюся й не звик жалітися, що мене не люблять тому ще більше тлумлю таких скигліїв - які так показують свою слабість та немічність. Тому і можу впевнено й не загортаючи в обгортки (приховуючи дійсний стан речей), сказати в вічі невігласу чи посіпаці - все що його стосується. Саме в тому сила - перебороти в собі плебея, перелякану та затюкану життям людину - й говорити правду, яка би вона була не гірка, а ще вдвічі сильніша духом людина стає - коли навчиться вислуховувати правду щодо себе тому сильно не зобіжаюся на правдиво-розумні речі щодо себе чи моїх друзів.
• Тому я не намагаюся вишуковувати українофобів, натомість, коли бачу такі прояви україноненависництва в вічі це кажу опоненту, а назбиравши фактів - раджуся з навколишніми й тоді без застережень стверджую/опоную тій особі, саме, як українофобу. Бо я на своїй землі українській й не дам топтатися по ній (себто її культурі, традиціях, символах...). Можливо Вам це здасться певною патетикою, але то так є - оскільки асоціюю Україну як свою другу матір (і боже упаси комусь по ідіотсько-хамському висловлюватися, поблизу мене, щодо моєї мами - теж стосується й 'україни-мами'). Гадаю що й для Вас це теж є визначальним, можливо ми й вирізняємося тим, що хтось більш рішучий, але ж то не страшна вада як для одного так й для другого.
• Якось, з пяток років тому, в середовищі літераторів-учених після Львівського форуму, в тісному колі, там заходилися, чому такий немічний український (і українці й білоруси й жиди, і болгари....) люд. Сверстюк та Павличко жалілися щодо інертності інтелігенції, Куйбіда казав про аморфність середнього клласу й всі зійшлися на тому що є значна проблема, як в стосунках так в вихованні всього суспільства. Коли ж почали розходитися - довелося нам відправитися з того клюбу до готелю для ночівлі. Ось зайшли ми в того замовленого автобуса - а він був переповнений літературною молодою порослю, яка теж пхалася на ночівлю й гамірно гутарила з одним польським «розрекламованим» молодим талантом. Ви будете подивовані - Сверстюк, дві 80-літні перекладачки, ще пару статечних вчених стояли в проході, мов ті бузьки на одній нозі і ледь дихали. Довелося мені з одним своїм побратимом згадати регбійно-бійцівську закалку, спочатку присоромити-поглумитися над тими «писаками», а потім щей частину їх спровадити з автобуса - най пішки йдуть - коли мізґи прокурені й не навчені поваги до старших та достойних люда. До сих пір Прохазьки десь як завгледять мене - стають під козирьок і навіть 15-літнє дівча пускають поперед себе, а полєк цілю новеллю змайстрував і переслав про стид й сором глобального світу. ПИТАЄТЕ навіщо Вам повів цю життєву бувальщину - просто при виході з автобусу одна стара пані сказала: «ото Дмитре маєш відповідь на твої роздуми про неміч суспільства українського - навчимося недотепам та неукам й іншим зарозумілим особам казати в вічі, що вони з себе Є - виберемося в Люди, тільки сильні духом та тілом не дадуть потурати нами й нашов країною - а поки ще й далі стоятимемо мов ті бузьки.... крила є, а злетіти не годні....».
• Пане Грицьку, матимемо в собі силу сказати молодику вступити місце 40-70 літній жінці чи 15-літнє дитя присоромити за опльований підїзд - матимемо в собі силу й сказати невігласу та провокатору про ганебні кроки-вчинки щодо нашої Батьківщини. Повірте на слово - побачите, як довкола Вас меншатиме таких негативних проявів (хтось боятиметься, комусь стане встидно... а хтось й візьметься за голову) - перевірено на практиці. Тому й на цих сторінках укр-вікі вважаю має бути відвертість та належна фактологічна подача без жодних прихованих підтекстів з послабленнями в сторону нехтуванням українським суспільством, а відтак укранським людом, а від так й Україною. Тоді різні покидьки боятимуться навіть криво подивитися в нашу (українську сторону) й поважатимуть нас, а від так й Україну.
• А наприкінці, пане Грицю, хтівис Вас попрохати (ось вже лодного разу Туржеві говорив) - кожен з нас по кристі віддає себе сему гуманітарному українському проекту, викроюючи цяпіночку часу в сімї, в роботі чи обмежуючи себе в дозвіллі - заради певних творчих потуг в цему ресурсі. Й потурати певними (кількісними) ознакими в сім проджекті, мягко кажучи, не файно. Кожен як може помагає, приміром, я обмежений в часі, оскільки, бачачи певні слабкі сторни в укр-вікі, найнявши кількох хороших перекладачів та спудеїв - дав їм роботу учинивши для них декілька інформаційно-пізнавальних сайтів - за наповнення яких вони отримують винагороду-зарплатню (з реклами чи інших засобів) - тому не подивуєтеся коли через рік-півтора закачають сюди купу матеріалу про Казахстан, Естонію, Словаччину.... оскільки права на ті матеріали передам сюди. Питання в мене до Вас, якщо я бачу, що можу так заорудувати на користь укр-вікі та українському вікі-простору - то чи варта мені «стабити» укр-вікі чи, таки, належним чином перевіряти-спрямовувати працю моєї зібраної інтелект-команди, тим паче кілька з тих інтелектуалів паралельно вже пописують сюди і зовсім не на політико-суспільні теми :). А ще, якщо в людини є декілька інших життєвих та бізнесових пріоритетів - то її стає дуже дивними дошкульні повчання невідаючих в цьому плані опонентів - тому й мені довелося, з пересердя, трішки пана Олега стримати в його дошкульності - його ж методом. А те що перепало кільком хлопчакам - ну то їх проблема, бо коли розмову ведуть дорослі дядьки - «треба на вус мотати», а не «підливати солярки в огень»:).
• Пане Грицьку - накатав цієї «простині» аби ми, надалі, не вели затятих суперечок - а ставали до ради по кожному суперечливому прикладі й назагал. Поміркуйте! --Когутяк Зенко 18:58, 11 лютого 2011 (UTC) Шануймося!!!