Рихлюк Олеся Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олеся Рихлюк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олеся Рихлюк
Загальна інформація
Громадянство  Україна
Народження 11 грудня 1987(1987-12-11)[1][2] (36 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст 196 см
Вага 83 кг
Спорт
Вид спорту волейбол
Спортивне звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу
Команда —
Нац. збірна Україна Україна
Завершення виступів 2023
Участь і здобутки
CMNS: Рихлюк Олеся Володимирівна у Вікісховищі

Олеся Володимирівна Рихлюк (нар. 11 грудня 1987, м. Київ) — українська волейболістка, діагональна. Гравець національної збірної, учасниця двох чемпіонатів Європи. Майстер спорту України міжнародного класу. Найвідоміша та найуспішніша українська волейболістка свого покоління. Дворазова бронзова призерка клубного чемпіонату світу у складі швейцарського клубу «Волеро» з Цюриха (2015, 2017). У 2015 році була визнаною найкращою діагональною цього турніру. Срібна призерка Кубка Європейської конфедерації волейболу 2020/2021 у складі «Галатасараю» зі Стамбулу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Уперше потрапила до волейбольної секції в віці семи років. Вирішальний вплив на вибір майбутньої професії Олесі мав її батько, який був тренером по баскетболу. Цим же видом спорту займався і брат волейболістки.

До волейбольного клубу «Джінестра» (м. Одеса) прийшла у 2001 році у віці 13 років і виступала за нього до 2010 року. Дворазова чемпіонка України (2003 і 2004 р.), чотири рази вигравала срібні нагороди (2005, 2007, 2008, 2010 р.), дворазова володарка Кубка України (2003 і 2010 рр.). У серпні 2010 перейшла до «Перуджі». На початку 2011 року Рихлюк переїжджає до Стамбулу, де розпочинає виступи за місцевий «Бешикташ». Влітку цього ж року підписує контракт з клубом «IBK Altos». Уже в перший сезон виступів у чемпіонаті Південної Кореї стає другою в рейтингу найкращих бомбардирів і визнається найкращим гравцем матчу всіх зірок південнокорейської V-ліги. У сезоні 2012—2013 стає чемпіонкою Південної Кореї і визнається найкращим гравцем першості.

У травні 2013 року повертається до Європи і розпочинає виступи за швейцарський клуб «Волеро». Олеся Рихлюк отримує можливість постійно виступати в Лізі Чемпіонів. У 2015 році стає бронзовою призеркою Клубного Чемпіонату Світу та кращим діагональним гравцем. Бронзова призерка Клубного чемпіонату світу 2017. У складі швейцарського клубу за чотири сезони здобула чотири чемпіонства та стільки ж піднімала над головою Кубок Швейцарії.

У серпні 2017 року знову перейшла до «Бешикташа», за який виступала упродовж двох наступних сезонів.

У вересні 2019 року підписала контракт із стамбульським «Галатасараєм».

У сезоні 2021/22 році виступала за скромний «Кузейбору» із Аксарайя.

У 2022 році підписала контракт із «Чукуровою Беледієспор» із Адани.

Збірна України[ред. | ред. код]

У період виступів за одеську «Джінестру» була заграна за збірну України, однак в наступні роки Рихлюк за команду не виступала. Волейболістку викликали на відбіркові матчі чемпіонату Європи проти збірної Білорусі, однак «Волеро» не відпустив свого гравця, мотивуючи це необхідністю відновлення після важкого сезону. 2018 року повернулася до складу головної команди країни. Учасниця чемпіонатів Європи 2019 і 2021 років.

Клуби[ред. | ред. код]

Роки Команди
2002—2010 Україна «Джінестра» (Одеса)
2010—2011 Італія «Деспар» (Перуджа)[it]
2010—2011 Туреччина «Бешикташ» (Стамбул)[en]
2011—2013 Південна Корея «Алтос» (Хвасон)
2013—2017 Швейцарія «Волеро» (Цюрих)[fr]
2017—2019 Туреччина «Бешикташ» (Стамбул)
2019—2021 Туреччина «Галатасарай» (Стамбул)[en]
2021—2022 Туреччина «Кузейбору» (Аксарай)
2022—2023 Туреччина «Чукурова Беледієспор» (Адана)

Статистика[ред. | ред. код]

У збірній[3]:

Турнір Фінальний турнір Відбіркові змагання Примітки
Ігри Сети Очки Ср. Ігри Сети Очки Ср.
Чемпіонат світу 2018[en] — — — — 3 7 43 6,14 [4]
Чемпіонат Європи 2019[en] 5 14 46 3,29 1 3 20 6,66 [5]
Чемпіонат Європи 2021[en] 6 19 95 5,00 — — — — [6]
Всього
  • Ср. — середній показник результативності за один сет.

У міжнародних клубних турнірах (відсутня статистика у «Джінестрі»):

Сезон Клуб Турнір Ігри Сети Очки Ср. Примітки
2013—2014 Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЧС[en] 4 14 45
Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЛЧ[en] 10 42 226 5,38
Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЧС[en] 4 17 72
2014—2015 Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЛЧ[en] 10 39 201 5,15
Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЧС[en] 4 15 93
2015—2016 Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЛЧ[en] 10 37 167 4,51
2016—2017 Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЧС[en] 5 19 97
Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЛЧ[en] 8 31 154 4,97
Швейцарія «Волеро» (Цюрих) ЧС[en] 5 18 75
Всього за «Волеро» 60 232 1130 4,87
2018—2019 Туреччина «Бешикташ» (Стамбул) КВ 4 10 50 5,00
2019—2020 Туреччина «Галатасарай» (Стамбул) КЄ 2 8 52 6,50
2020—2021 Туреччина «Галатасарай» (Стамбул) КЄ 6 21 114 5,43
Всього 72 271 1346 4,97
  • Ср. — середній показник результативності за один сет.

У чемпіонаті Туреччини:

Сезон Клуб Ліга Ігри Сети Очки Ср. Примітки
2017—2018 Туреччина «Бешикташ» (Стамбул) Д-1 28 106 590 5,57 [7]
2018—2019 Туреччина «Бешикташ» (Стамбул) Д-1 24 92 481 5,23 [8]
2019—2020 Туреччина «Галатасарай» (Стамбул) Д-1 20 69 332 4,81
2020—2021 Туреччина «Галатасарай» (Стамбул) Д-1 30 114 677 5,94
2021—2022 Туреччина «Кузейбору» (Аксарай) Д-1 27 103 488 4,74
2022—2023 Туреччина «Чукурова» (Адана) Д-1 24 87 488 5,61
Всього 153 ,

Досягнення[ред. | ред. код]

Україна

  • Чемпіонка України (2): 2003, 2004
  • Володарка срібних медалей (4): 2005, 2007, 2008, 2010
  • Володарка Кубка України (2): 2003, 2010

Південна Корея

  • Чемпіонка Південної Кореї (1): 2013

Швейцарія

  • Чемпіонка Швейцарії (4): 2014, 2015, 2016, 2017
  • Володарка Кубка Швейцарії (4): 2014, 2015, 2016, 2017
  • Володарка Суперкубка Швейцарії (1): 2016
  • Бронзова призерка клубного чемпіонату світу (2): 2015, 2017

Туреччина

  • Срібна призерка Кубка Європейської конфедерації волейболу (1): 21

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.cev.lu/Competition-Area/PlayerDetails.aspx?TeamID=484&PlayerID=24807&ID=28
  2. ↑ http://www.legavolleyfemminile.it/?page_id=194&idat=RYK-OLE-87
  3. ↑ Олеся Рыхлюк — ЧЕ-2021 (російська) . Чемпионат.com. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  4. ↑ чемпіонат світу 2018 (англійська) . CEV. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  5. ↑ чемпіонат Європи 2019 (англійська) . CEV. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  6. ↑ чемпіонат Європи 2021 (англійська) . CEV. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  7. ↑ Сезон 2017/2018
  8. ↑ Сезон 2018/2019

Джерела[ред. | ред. код]


М'яч Це незавершена стаття про волейболіста чи волейболістку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рихлюк_Олеся_Володимирівна&oldid=42492660