Ольшана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ольшана
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ічнянський район
Рада/громада Ольшанська сільська рада
Код КОАТУУ 7421787201
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 666
Площа 4,169 км²
Густота населення 168,87 осіб/км²
Поштовий індекс 16763
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°44′07″ пн. ш. 32°26′54″ сх. д. / 50.73528° пн. ш. 32.44833° сх. д. / 50.73528; 32.44833Координати: 50°44′07″ пн. ш. 32°26′54″ сх. д. / 50.73528° пн. ш. 32.44833° сх. д. / 50.73528; 32.44833
Місцева влада
Адреса ради 16763, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Ольшана, вул. Революції 1905 р., 49; тел. 2-76-31
Карта
Ольшана is located in Україна
Ольшана
Ольшана
Ольшана is located in Чернігівська область
Ольшана
Ольшана

Ольшана (до 2007 року — Вільшана[1]) — село в Україні, в Ічнянському районі Чернігівської області. Населення становить 704 особи[2]. Орган місцевого самоврядування — Ольшанська сільська рада. Ольшанській сільській раді підпорядковуються 2 хутори: Тарасівка та Жовтневе (з 2016 року село Нова Ольшана).

Географічне положення[ред.ред. код]

Село розташоване на півдні району, на березі правої притоки Смошу — річки Вільшанка.

Відстань від Чернігова — 170 км[3], від Ічні — 16 км[3]. Найближча залізнична станція — Коломійцеве на лінії Бахмач — Прилуки за 7 км.

Площа села близько 4 км²[2]. Висота над рівнем моря — 138 м[4].

Історія[ред.ред. код]

В цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу села виявлено два городища періоду Київської Русі (IX-XIII століття): одне в межах лісового урочища Чернявщина, а друге — безпосередньо на території сучасного села (біля ставу) — ці городища були, фактично, Праольшаною . Обидва городища знайдені і описані українським археологом і музеєзнавцем Миколою Омеляновичем Макаренком. На першому з них у 1928 році він провів і детальні розкопки.

Село Ольшана ділиться на багато кутків (назва кутків походила від прізвищ або прізвиськ людей): Засула або Сула (можливо, річка звалась Сулою), Роликівка, Кудлаївка, Шматківка, Лоївка, Мостовівка, Драганівка, Мізинівка, Ковалівка, Ворочок, Нехаївка, Бондарівка та інші.

Існує така легенда: З півночі, біля лісу на березі Ольшанки жив козак Покотило, а з півдня на теперішній Нехаївці (на Ворочку) — жив козак Нехай. Вся тереторія між цими двома господарями була вкрита лісом і вони між собою майже не спілкувалися. Покотилові двори існують ще й тепер, але старі нащадки повимирали, а молоді роз'їхалися. З Нехаїв же нікого немає, лишилася одна назва кутка — Нехаївка, та й то в переказах, нині рідко вживана.

Село засноване у першій половині XVII століття коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським. Перша документальна згадка про Ольшану датується 1632 роком. Після смерті у 1646 році Станіслава Конєцпольського село до 1648 року належало його синові Олександру. В цей період воно входило до складу Чернігівського воєводства Малопольської Провінції Корони Польської.

З 1648 року, у Козацько-Гетьманській державі — полкова сотня Прилуцького полку. У 1654 році, прямуючи з Сирії до двору московського царя Олексія, через Ольшану проїжджав Патріарх Антіохійський Макарій III зі своїм сином, архідияконом Павлом Алепським. У своїх подорожніх нотатках він описує Вільшану як «красиве, впорядковане поселення, що все потопає в садах і палісадниках».

У 1665 року, грамотою царя Олексія I, Ольшана з 50 дворами селян і двома млинами передана прилуцькому полковнику Лазарю Горленку. У 1666 році — розграбоване кримською ордою. Після смерті у 1687 році Лазаря Горленка Ольшана перейшла у спадок до його вдові Єфросинії, а потім у 1690 році, його середньому синові Степану. Пізніше Ольшана перейшла у володіння молодшого сина Горленка — Дмитра. Під час Північної війни він приєднався до гетьмана Мазепи, а після розгрому шведсько-козачого війська під Полтавою за наказом російського царя Петра І усі маєтності у Горленків були відібрані: у 1712 році Ольшана була пожалувана царському генерал-фельдмаршалу Борису Шереметьєву. Після смерті фельдмаршала селом кілька років володіла його вдова, а потім молодший син Петро.

У 1746 році імператриця Єлизавета дала дарчу грамоту на Ольшану бунчуковому товаришу Власу Климович (Будлянському), який був самого простого походження (неграмотний ткач), проте був одружений на сестрі графа Розумовського. У 17481749 роках село, як і вся округа, пережило страшну посуху, яка супроводжувалася нашестям сарани.

Після смерті на початку 1760-х Власа Будлянського, Ольшана до 1775 року належала його вдові Агафії Григорівні, а потім до 1780 року — їх синові таємному раднику, камергеру Михайлу Будлянському, а потім онукові флігель-ад'ютанту Олексію Будлянському аж до його смерті у 1819 році.

Олексій Будлянській спадкоємців не залишив і у Ольшані з'явилося відразу кілька нових поміщиків: спершу графиня Владиславич-Рагузінскька і майорша Страховська, потім штаб-ротмістрша В. Ф. Булацель (з 1832 р.), майорша Н. Ф . Конфінгінова і поручик С. М. Тріфановській (обидва з 1834 р.), київський губернатор В. С. Катеринін і поміщиця А. Ф. Бедригіна (обидва з 1835 р.). а також генерал-майор П. П. Лешкевич (з 1837 р.). У ці ж роки на край обрушився шестирічний (18301836 рр..) неврожай, який призвів до голоду і великої смертності в селі.

У 1844 році більшу частину ольшанських земель, а з ними і кріпаків, викупив штабс-капітан А. А. Фон-Ріхтер. В середині XIX століття селяни Вільшани були закріпачені також поміщиками Тишкевичем, Трегубовим і Стаховичем, але незабаром і вони перейшли у володіння Фон-Ріхтера. Слід зазначити, що на відміну від усіх своїх попередників, які ніколи не бували у Ольшані, або чиє перебування там було короткочасним, Фон-Ріхтер там оселився.

На момент скасування кріпосного права у 1861 році у Ольшані значилося три поміщики: Фон-Ріхтер, Яновський і Булацель. До того часу у Ольшані малися цукровий і цегельний заводи, а також винокурня і сукновальня. У результаті реформи 1861 року в Ольшані було створено два волосних правління: одне для приватновласницьких селян, друге — для селян у відомстві Палати державних маєтностей. Першому підпорядковувалися 6 сільських громад (1252 ревізьких душі), другому — 3944. Після реорганізації волостей Ольшана у 1867 році стала центром нової Ольшанської волості Прилуцького повіту Полтавської губернії.

У 1886 році в селі налічувалося 126 дворів козаків та 396 дворів селян, які входили в 3 громади: Фон-Ріхтера, Демкова та Булацеля. Було ще 10 дворів міщан та інших. У селі було 2 шинки, 2 магазини, 3 кузні, 47 діючих вітряків, 4 олійниці.

Незабаром у Ольшані з'явився новий поміщик — А. Я. Єфремов, який скупив все майно Фон-Ріхтера, що до цього було за борги передане Прилуцькій земській управі. На кінець XIX століття у Ольшані було три землевласника: А. Я. Єфремов, П. О. Персицький і В. Булацель. У 1900 році А. Я. Єфремов передав свій маєток середньому сину В. А. Єфремову. У листопаді 1905 року сільськогосподарські експерименти останнього, агронома за освітою, призвели до двотижневої страйку. А 15 листопада 1905 року у дворі поміщицької садиби була розстріляна мирна демонстрація: загинуло 6 селян. Усі вони поховані біля церкви в центрі села. Зберігся обеліск.

Після Жовтневого перевороту 1917 року у Вільшані діяв волосний ревком. У 1918 році збройний загін ольшанців брав участь у бився за захопленні більшовиками міст Прилуки та Пирятина.

Громадянська війна призвела до господарського занепаду села — у 1929 році у Ольшані нараховувалося лише 26 вітряних млинів. Найбільші з них Симоротів і Данилів вітряк. На сьогодні зберігся один — Данилів вітряк.

У травні 1924 року створено перший колгосп. Ольшана, як і решта України, пережила насильницьку колективізацію та Голодомор. Нині є пам'ятний знак про Голодомор.

Під час німецько-радянської війни Ольшана була окупована німцями. Окупація тривала рівно два роки — з 18 вересня 1941 по 18 вересня 1943 року. 9 вересня 1943-го, за дев'ять днів до звільнення силами 42-ї гвардійської стрілецької дивізії, у Ольшані проведено каральну операцію — в Панському яру розстріляно 76 мирних жителів Ольшани, Тарасівки та Жовтневого.

На фронтах Другої світової війни билися 527 жителів Ольшани, 200 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 274 — загинули. В селі встановлено пам'ятник на честь радянських воїнів, які загинули в боях за село і обеліск Слави воїнам-односельцям, полеглим на фронтах війни[5].

У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Ілліча, за яким було закріплено 3913 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2952 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

Згідно з Постановою Верховної ради України № 1154-V від 07.06.2007 «Про уточнення найменування села Вільшана Ічнянського району Чернігівської області» з 2007 року село іменується Ольшана[1].

У селі є загальноосвітня школа, клуб, лікарня, магазин, відділення зв'язку.

Головні події[ред.ред. код]

1632 — перший відомий архівний запис про Ольшану

1665 — Ольшана царською грамотою передана у володіння Л. Горленко

1712 — універсалом гетьмана Ольшана передана фельдмаршалу Шереметьєву

1746 — дарча грамота на Ольшану передана В. Будлянському

1844 — відкрилася церковно-приходська школа

1844 — велика частина Ольшанських земель скуплена Фон-Ріхтером

1867 — Ольшана стала центром волості

1878 — Ольшана куплена А. Я. Єфремовим

1886 — відкрилося 4-х класне земське училище

1905 — розстріл мирної демонстрації селян

1910 — проведено телефон

1924 — створено перший колгосп

1941—1943 — німецька окупація

1959 — проведено електрику

1962 — офіційну українську назву змінено на Вільшана

2007 — повернуто історичну назву Ольшана

Відомі особи[ред.ред. код]

У Ольшані народилися:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Постанова Верховної ради України № 1154-V від 07.06.2007 «Про уточнення найменування села Вільшана Ічнянського району Чернігівської області»
  2. а б Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  3. а б Маршрут від Чернігова до Ольшани. Розрахунок Карта Онлайн
  4. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Ольшана
  5. Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.

Література[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.
  • Плошко Василь Євдокимович, Плошко Вітольд Васильович. З Історії Посульському-Удайського краю: Історичний нарис. Ніжин: Видавництво «Аспект-Поліграф». 2006
  • Плошко Вадим Васильович. Ольшана: Історичниі нариси. Ольшана. 2005.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]