Новосондецький повіт
| Новосондецький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat nowosądecki | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Малопольське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Новий Сонч | ||||||||||
| Населення: | 200 015 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 1549,8 | ||||||||||
| Густота: | 129 | ||||||||||
| Урбанізація: | 19,01 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | KNS | ||||||||||
| TERYT: 2.12.16.10.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Новосондецький повіт[2][3], також знаний як Новосандецький повіт[4][5] (пол. Powiat nowosądecki) — один із 19 земських повітів Малопольського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в перебігу адміністративної реформи.
Історія[ред. | ред. код]
Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Новий Сонч (адміністративно-судовий орган влади) був створений у складі коронного краю Королівства Галичини та Володимирії наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).
Сам Новосондецький повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Сандек.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Новосондецького повіту (з 67 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Старий Сонч (з 44 гмін) та частини повітів Криниця (з 27 гмін), Цежковиці (з 17 гмін), Кросцєнко (з 14 гмін), Ліманова (з 4 гмін) та одна гміна повіту Грибів.[6] Однак у повіті існували три окремі судові округи (повіти) — Старий і Новий Сонч та Криниця (пізніше — Мушина). Практично в набутому в 1867 р. вигляді Новосондецький повіт існував 65 років — до 1 квітня 1932 року, коли були приєднані 32 гміни з ліквідованого Грибівського повіту.
У 1880 р. площа повіту становила 1156,23 км², населення — 99 542 особи, з них 15 869 греко-католиків, 72 256 римо-католиків, 9 419 юдеїв і 1 998 протестантів (82 133 поляки, 15 991 русин-українець, 986 німців і 16 інших національностей). Повіт включав 202 населені пункти, з них 2 міста і 3 містечка.[7]
В 1900 році населення становило 119 773 особи. Новосондецький повіт за переписом 1910 р. налічував 175 гмін (самоврядних громад) і 128 фільварків та займав площу 1262 км², населення становило 131 366 осіб.
Після утворення Другої Польської республіки повіт 23 грудня 1920 був включений до новоствореного Краківського воєводства.
1 квітня 1929 року село Солотвини було приєднане до Криниці-Села[8]. 19 березня 1928 розпорядженням Ради Міністрів місто Криниця було розширене за рахунок приєднання частини Криниці-Села і Солотвин[9].
1 серпня 1934 року виконано об'єднання гмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські гміни (рівнозначні волості)[10]:
- Грибів,
- Кобиле-Грудек,
- Коженна,
- Криниця-Весь,
- Лабова,
- Лонцько,
- Лососіна-Дольна,
- Мушина,
- Навойова,
- Новий Сонч,
- Північна,
- Подегродзе,
- Старий Сонч,
- Тилич,
- Хелмець-Польський.
До середини XX століття на півдні повіту (гміни Північна, Навойова, Лабова, Камйонка-Велика, Грибів, Мушина і Криниця) три чверті населення становили лемки — найзахідніша гілка українців (у 1939 році з 38500 жителів — 27230)[11]. З листопада 1918 по січень 1920 багато сіл та міст входило до складу Лемко-Русинської Республіки.
Після Другої світової війни українське населення було депортовано в період між 1945 і 1947 роками, коли в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами.
9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[12]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Новосондецького повіту було виселено 20 093 осіб з 22 564 взятих на облік до виселення[13] (оприлюднені поіменні списки виселених в СРСР налічують 17 863 особи[14]).
У липні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія депортувала з Новосондецького повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 9251 українця[15]. Чоловіки були ув'язнені в концтаборі Явожно (колишня філія Аушвіцу)[16]. Залишилися 422 невиселені українці, які також підлягали депортації[15].
Загальні дані[ред. | ред. код]
Повіт розташований у південно-східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Новий Сонч (не входить до складу повіту). Станом на 1.01.2008 чисельність населення становить 200 015 осіб, площа 1549,8 км².
На півдні межує зі Словаччиною, на сході — з Горлицьким повітом, на півночі — з Тарновським і Бжеським, на заході — з Лімановським і Новоторзьким.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
- міська гміна: Грибів
- місько-сільські гміни: Криниця-Здруй, Мушина, Північна-Здруй, Старий Сонч
- сільські гміни: Грибів, Грудек-над-Дунайцем, Камйонка-Велика, Коженна, Лабова, Лонцько, Лососіна-Дольна, Навойова, Подегродзе, Ритро, Хелмець.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 196 626 | 100 | 98 589 | 50,1 | 98 037 | 49,9 |
| Міста | 37 180 | 100 | 19 291 | 51,9 | 17 889 | 48,1 |
| Села | 159 446 | 100 | 79 298 | 49,7 | 80 148 | 50,3 |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1]. [недоступне посилання]
- ↑ Сивіцький, Микола: Історія польсько-українських конфліктів [Текст] / М. Сивіцький ; пер. з пол. Є. Петренко. — К. : Видавництво ім. Олени Теліги, 2005 . — ISBN 966-7601-48-X. Т. 3 / Дослідна фундація ім. О.Ольжича в США. — [Б. м.]: [б.в.], 2005. — 431 c. — ISBN 966-7601-62-5 (т. 3).
- ↑ Гроші на відновлення мостів // Польське радіо. — 2017. — 24 березня. [неавторитетне джерело]
- ↑ Гаврилюк Ю. Земля на українському обрії. Лемківщина. Новосандецький повіт [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Над Бугом і Нарвою.
- ↑ Баран С. Про проєкт виборчої реформи. III // Zbruč. — 1913. — 24 березня.
- ↑ Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1867, IX. Stück, Nr. 17: «Verordnung des Staatsministeriums vom 23. Jänner 1867»
- ↑ Powiat sądecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 359. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 12 listopada 1928 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słotwiny w powiecie nowosądeckim, województwie krakowskiem i o włączeniu jej terytorjum do gminy wiejskiej Krynica Wieś w tymże powiecie i województwie. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 19 marca 1928 r. o zmianie granic gminy miejskiej Krynica-Zdrój w powiecie nowosądeckim, województwie krakowskiem. (пол.)
- ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 642 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu nowosądeckiego w województwie krakowskiem na gminy wiejskie. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 80-81, 139.
- ↑ Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
- ↑ Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
- ↑ Ярослава Галик. Книга пам"яті Лемківщини 1944-1946. — Львів : Тріада Плюс. 2015. — Т. 1. — С. 28, 31-316. — ISBN 978-966-789-147-4.
- ↑ а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 424-425. (пол.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
|
| ||||||||||||||||
| ||||||||