Особовий інфінітив
Особо́вий інфініти́в[1] (порт. infinitivo pessoal, також відмі́нюваний інфініти́в порт. infinitivo flexionado) — дієслівна форма в португальській мові, яка по суті є формою інфінітива, але займає проміжне становище між безособовими формами дієслова (інфінітив, герундій, дієприкметник) та особовими[2]. Має широкий вжиток, як у письмовій мові, так і португальському мовленні.
З особовими формами дієслова особовий інфінітив ріднить те, що він може вказувати на особу і число суб'єкта дії, але так само, як безособові дієслівні форми, не утворює систему часів і не змінюється за способами[3].
З історичної точки зору, як стверджував знаний німецький романіст, фахівець з галійсійсько-португальських студій, Йозеф-Марія П'єль у своїй праці «Дієслівна флексія португальської мови (Студія з історичної морфології)» (порт. Flexão verbal do português (Estudo de morfologia histórica), 1944), особовий інфінітив португальської мови походить з кон'юнктива імперфекта активного стану (Imperfectum conjunctivus activi) латини[4].
Форми і утворення[ред. | ред. код]
Особовий змінюваний (відмінюваний) інфінітив, як і незмінюваний (безособовий) інфінітив португальської мови має 2 форми — просту і складну.
Проста форма особового інфінітива (порт. Infinitivo pessoal presente) утворюється шляхом приєднання до невідмінюваного інфінітива таких закінчень, однакових для всіх дієслів (типового і нетипового відмінювання):
- cantar
- cantar -
- cantares
- cantar -
- cantarmos
- cantardes
- cantarem
Складна форма особового інфінітива (порт. Infinitivo pessoal pretérito) утворюється шляхом приєднання до невідмінюваного складного інфінітива тих самих закінчень:
- cantar
- ter - cantado
- teres cantado
- ter - cantado
- termos cantado
- terdes cantado
- terem cantado
Функціонал і вживання[ред. | ред. код]
Особовий інфінітив здебільшого виконує ту ж функцію, що й безособовий[2]. Однак у низці випадків його вживання є пріорітетним, а саме:
1. Коли суб'єкт висловлювання не збігається з суб'єктом особового інфінітива:
| Peço-te para vires agora mesmo. | Прошу прийти тебе зараз же. |
|---|
2. Коли суб'єкт висловлювання чітко виражений (або розуміється) раніше за інфінітив:
| Convém vocês irem primeiro. | Вам треба (годиться) йти першими. |
|---|
| O bom é sempre lembrarmos desta regra. | Добре — завжди пам'ятати (нам) це правило або (Було б) Добре, (аби) ми завжди пам'ятали це правило. |
|---|
3. Коли суб'єкт висловлювання лишається невизначеним — у цьому разі вживається особовий інфінітив у 3-й особі множини (тобто за смислом, і можна перекласти — вони, люди, хтось чи ніхто):
| Faço isso para não me acharem inútil. | Роблю це, щоб мене не вважали непотрібним. |
|---|
| Ela não sai sozinha à noite a fim de não falarem mal da sua conduta. | Вона не виходить одна (сама) ввечері, щоб не говорили погано про її поведінку (або щоб ніхто не казав погано про її поведінку). |
|---|
4. Коли особовий інфінітив є дієсловом зворотного (ресипрок) або взаїмного (рефлексив) стану (як і в попередньому випадку ідеться про 3-ю особу множини особового інфінітива):
| Mandei as meninas olharem-se no espelho. | Я відправив дівчат подивитись (на себе) у дзеркало. |
|---|
| Fizemos os adversários cumprimentarem-se com gentileza. | Ми змусили противників тепло обійнятися. |
|---|
Саме за допомогою особового інфінітива будуються безприйменникові і прийменникові абсолютні інфінітивні конструкції[5], замінюючи собою додаткові підрядні речення з дієсловом в умовному способі (Modo Conjuntivo/Subjuntivo)[3], причому така заміна є досить популярною у сучасному португальському мовленні[3].
Складна форма особового інфінітива означає дію, попередню відносно вираженої особовою формою дієслова, в тому ж самому реченні.
Особовий інфінітив є не лише унікальним для романських мов[2], а й узагалі одним з найоригінальніших і найбільш суперечливих граматичних явищ, притаманних власне тільки португальській мові, причому намагання португальських мовознавців чітко визначити рамки його вживання не підтвердились практикою, тому ідеться радше про узагальнюючі тенденції вживання[3].
Також варто звернути увагу, що для правильних (регулярних) дієслів форми особового інфінітива збігаються з формами майбутнього кон'юнктива (Futuro do Conjuntivo).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сігов Костянтин Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей, К.: «Дух і Літера», 2011, 482 с. — С. 55 (вебпосилання на Google Books)
- ↑ а б в Родионова М. А., Петрова Г. В. Португальский язык. Учебник для І-ІІ курсов институтов иностранных языков. Москва: Высшая школа, 19991. 496 c. — С. 218
- ↑ а б в г Жебит, А. А. и др. Португальский язык. Продвинутый этап. Москва, 1989. 207 c.[недоступне посилання] // § 25. Infinitivo pessoal (flexionado). Личный (спрягаемый) инфинитив. — С. 143-144
- ↑ Piel, Joseph-Marie Flexão verbal do português (Estudo de morfologia histórica) (порт.)
- ↑ Родионова М. А., Петрова Г. В. Португальский язык. Учебник для І-ІІ курсов институтов иностранных языков. Москва: Высшая школа, 19991. 496 c. — С. 353-354
Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]
- Родионова М. А., Петрова Г. В. Португальский язык. Учебник для І-ІІ курсов институтов иностранных языков. Москва: Высшая школа, 19991. 496 c. — С. 218, 353-354
- Жебит, А. А. и др. Португальский язык. Продвинутый этап. Москва, 1989. 207 c. // § 25. Infinitivo pessoal (flexionado). Личный (спрягаемый) инфинитив. — С. 143-144
- Особистий інфінітив на www.soportugues.com.br (порт.)
- Piel, Joseph-Marie Flexão verbal do português (Estudo de morfologia histórica) (порт.)