Останній раз, як ми були дітьми
Останній раз, як ми були дітьми | |
|---|---|
| Жанр | кінокомедія |
| Режисер | Claudio Bisio |
| Продюсер | Massimo Di Rocco |
| Сценарист | Fabio Bonifacci, Claudio Bisio |
| На основі | Q124357910? |
| У головних ролях |
|
| Дистриб'ютор | Medusa Filmd |
| Тривалість | 90 min |
| Мова | italiano |
| Країна |  Італія |
| IMDb | ID 18925116 |
«Останній раз, як ми були дітьми» — італійський фільм-трагікомедія 2023 року режисера Клаудіо Бізіо, який став його режисерським дебютом.
Фільм знятий за мотивами однойменного роману Фабіо Бартоломеї.
Рим, літо 1943 року. Італо, Козімо та Ванда грають із Ріккардо, своїм другом-євреєм, не підозрюючи, що незабаром після цього його депортують в Аушвіц разом із батьками. Не знаючи про його долю, вони вирішують вирушити на його пошуки з наміром дістатися безпосередньо до Німеччини. Вітторіо, брат Італо, і сестра Аньєзе, яка особливо любить Ванду, також вирушають у погоню за дітьми, опиняючись, як і вони, у найнезвичайніших ситуаціях.
На чолі з невтомним Італо, який прагне зробити все, щоб його батько, фашистський посадовець, пишався мужністю свого сина, тріо возз’єднується з Вітторіо та сестрою Аньєзе вчасно, щоб врятувати їх від розстрілу через непорозуміння.
Нарешті Італо отримує від свого брата підтвердження, на яке чекав усе своє життя, і поки вони чекають наступного потяга до Риму, він вирішує сісти на той, який депортує євреїв, у надії дістатися до Ріккардо та доставити його додому.
Діти зовсім не підозрюють, що Ріккардо вже мертвий; від Італо вже ніколи не буде жодної звістки.
Фільм закінчується сценою з історичного сьогодення: Ванда і Козімо, які одружилися, ведуть свою онуку тими стежками, з яких почалася їхня спільна пригода, а також де все закінчилося: останній раз, як вони були дітьми.
- Останній раз, як ми були дітьми на сайті IMDb (англ.)