Перегляд вихідного коду сторінки Портал:Війна/Добра стаття/Архів

== 2015 ==

=== 26 квітня ===
[[Файл:Flak18-36.jpg|right|140px|німецька [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41]]]]
'''[[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41]]'''&nbsp;— [[Німеччина|німецька]] [[зенітна гармата]] часів Третього Рейху. Активно використовувалася проти авіації та [[танк]]ів на всіх фронтах з початку і до самого кінця Другої світової війни. 88-мм [[зенітна гармата]], була вдалим зразком універсальної зброї, що гармонійно поєднала в собі високу дальність ураження, швидкий [[Швидкострільність|темп]] і точність стрільби, з відносно невеликою вагою та простотою конструкції. Вона не поступалася аналогам, що мали на [[озброєння|озброєнні]] війська противника, але й завоювала собі майже легендарну славу, як ефективна універсальна [[гармата]], однаково грізна для літаків і [[танк]]ів противника.:::::::::::::::: [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41|''Докладніше'']]
</div>

=== 31 травня ===
[[Файл:Atak Kawalerii.jpg|right|140px|Атака кавалерії (художник Юзеф Брандт)]]
'''[[Битва під Підгайцями (1667)|Битва під Підгайцями]]''' ([[6 жовтня|6]]-[[16 жовтня]] [[1667]])&nbsp;— військова [[битва]], що сталася під час [[Польсько-козацько-татарська війна (1666—1671)|польсько-козацько-татарської війни 1666—1671]] біля містечка [[Підгайці]], зараз у [[Тернопільська область|Тернопільській області]]. Коронний [[гетьман]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] із 3 тисячами війська, підтриманого озброєними селянами, успішно відбив атаки 30-тисячної [[Військо Запорозьке|козацько]]-[[Кримське ханство|татарської]] союзної армії під проводом [[гетьман]]а [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] та [[калга|калги-султана]] [[Кирим Ґерай|Кирим Ґерая]]. Після цієї поразки та під примусом татарського союзника гетьман [[Петро Дорошенко|Дорошенко]] уклав [[Підгаєцька угода (1667)|угоду]], що визнавала зверхність [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] над [[Правобережна Україна|Правобережною Україною]]..:::::::::::::::: [[Битва під Підгайцями (1667)|''Докладніше'']]
</div>

=== 31 липня ===
[[Файл:Bundesarchiv Bild 137-001329, Tsingtau, SMS "Emden" I im Hafen.jpg|right|140px|Легкий крейсер «Емден»]]
'''[[Бій біля Пенанга]]'''&nbsp;— [[морський бій]] [[перша світова війна|першої світової війни]], що відбувся [[28 жовтня]] [[1914]] року в бухті острова [[Пенанг]] (у [[Малаккська протока|Малаккській протоці]]) між [[Німеччина|німецьким]] легким [[крейсер]]ом «[[Emden (1908)|Емден]]» та частиною [[Велика Британія|англо]]-[[Франція|франко]]-[[Російська імперія|російської]] ескадри у складі одного легкого крейсера, трьох [[Міноносець|міноносців]] та одного [[канонерський човен|канонерського човна]]…:::::::::::::::: [[Бій біля Пенанга|''Докладніше'']]
</div>

=== 30 вересня ===
[[Файл:Mon-Oda.png|right|100px|Ода Нобунаґа]]
'''[[Битва при Анеґава]]'''&nbsp;— ({{lang-ja|姉川の戦い}}, ''анеґава но татакаі'')&nbsp;— битва, яка відбулася [[9 серпня]] [[1570]] року на річці Анеґава між союзними військами [[Ода Нобунаґа|Оди]] і [[Токуґава Іеясу|Токуґави]] та коаліційними силами [[Адзаї Наґамаса|Адзаї]] і [[Асакура Йосікаґе|Асакура]]. Це був перший успішний бій [[Ода Нобунаґа|Оди Нобунаґи]] проти армій анти-нобунагівської коаліції. Закінчився перемогою союзників і обумовив занепад військової сили родів [[рід Адзаї|Адзаї]] та [[рід Асакура|Асакура]]. Цей бій став одним з найкривавіших боїв в історії [[Японія|Японії]]. У [[період Едо]] ([[1603]]–[[1867]]) його зараховували до «чотирьох великих битв» [[сьоґун]]а [[Токуґава Ієясу|Токуґави Ієясу]]. В часи існування [[Японська імперія|Японської імперії]] ([[1868]]–[[1945]]) Анеґавський бій розглядався як типовий зразок успішної контратаки, що базувалась на вдаваному відступі та потужній фланговій і тиловій атаках…:::::::::::::::: [[Битва при Анеґава|''Докладніше'']]

=== 31 грудня ===
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-577-1917-08, Monte Cassino, Fallschirmjäger mit Granatwerfer.jpg|right|140px|[[Повітряно-десантні війська Третього Рейху|Німецькі парашутисти]] [[1-ша парашутна дивізія (Третій Рейх)|1-ої дивізії]] ведуть вогонь з 80-мм [[міномет]]а [[KZ 8 sm GrW 42]] під час боїв за Монте-Кассіно]]
'''[[Битва при Монте-Кассіно]]''' (відома також як '''Битва за Рим''')&nbsp;— серія з чотирьох кровопролитних [[битва|битв]] [[Друга світова війна|Другої світової війни]], в результаті яких [[Антигітлерівська коаліція|союзні війська]] прорвали лінію [[Третій Рейх|німецьких]] укріплень, відому як «[[Зимова лінія]]», і опанували [[Рим]]. З [[17 січня]] по [[19 травня]] частку цих рубежів під загальною назвою «[[Лінія Густава]]», що оборонялися німцями поблизу стародавнього [[абатство|абатства]] [[Монте Кассіно]], союзні війська штурмували чотири рази; востаннє союзники на фронті прориву завдовжки 35&nbsp;км зосередили 20 дивізій. Лише після цього, [[19 травня]] [[1944]] року, англо-американські війська змогли прорвати німецьку оборону та почати наступ на Рим, але звільнили його лише [[4 червня]]…:::::::::::::::: [[Битва при Монте-Кассіно|''Докладніше'']]

== 2016 ==

=== 1 травня ===
[[Файл:Я Вишневецький.jpg|right|120px|Похід війська князя Яреми Вишневецького з Задніпров'я на Волинь і Поділля влітку 1648 року]]
'''[[Битва під Костянтиновом]]''' також '''битва під [[Росолівці|Росолівцями]]'''&nbsp;— бій, що відбувся [[26 липня]]&nbsp;— [[28 липня]] [[1648]] року під час [[Хмельниччина|повстання під проводом Хмельницького]] [[1648]]—[[1657]] років між [[козаки|козацько]]-[[селяни|селянськими]] загонами [[Військо Запорозьке|Війська Запрозького]] та військами [[магнат]]ів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Битва із стратегічної точки зору, хоча й брали в ній участь значні сили, не мала великого значення і не вплинула на темп поширення [[Хмельниччина|повстання]]. Марш [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]] не був погамований&nbsp;— його корпус незабаром зайняв [[Волинь]] і [[Поділля]], а також обложив [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]]. У битві проявився талант полководця [[Ярема Вишневецький|князя Вишневецького]].:::::::::::::::: [[Битва під Костянтиновом|''Докладніше'']]

=== 31 жовтня ===
[[Файл:Mat Cal Per.jpg|right|110px|Меттью Колбрайт Перрі]]
'''[[Меттью Колбрайт Перрі]]''' ([[10 квітня]] [[1794]]&nbsp;— [[4 березня]] [[1858]])&nbsp;— військовий і політичний діяч [[Сполучені Штати Америки|США]], [[офіцер]] і [[комодор]] [[Військово-морські сили США|військово-морських сил США]]. Учасник [[Англо-американська війна (1812—1815)|британсько-американської]] ([[1812]]—[[1815]]), [[Друга берберійська війна|другої берберійської]] ([[1815]]) і [[Американо-мексиканська війна|американо-мексиканської]] ([[1846]]—[[1848]]) війн. Був одним із реформаторів [[Збройні сили США|американських збройних сил]], за що отримав прізвисько «батько парового флоту США». Успішно провів дипломатичну місію в [[Японія|Японії]] ([[1852]]—[[1854]]), яка завершилася підписанням [[Канаґавський договір|Канаґавського договору]], першої угоди між [[сакоку|ізоляціоністською]] Японією та США. В американській історіографії традиційно оцінюється як особа, що відкрила Японію для [[Західна цивілізація|Західного світу]].:::::::::::::::: [[Меттью Колбрайт Перрі|''Докладніше'']]

== 2017 ==

=== 1 лютого ===
[[Файл:Карта Леонова.jpg|right|120px|Фрагмент топографічної карти Даманського полковника Д.&nbsp;В.&nbsp;Леонова з нанесеною обстановкою і слідами від кулі.]]
'''[[Конфлікт на острові Даманський]]'''&nbsp;— [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянсько]]-[[Китайська Народна Республіка|китайський]] [[збройний конфлікт]], що відбувся у березні [[1969]] року, за володіння невеличким спірним [[Острів|островом]] [[Чженьбао|Даманський]] на радянсько-китайському [[державний кордон|кордоні]] по річці [[Уссурі]]. Перший в історії [[збройний конфлікт]] між двома [[Соціалістична країна|соціалістичними країнами]] і найбільший в історії радянсько-китайських відносин. Витоками конфлікту за острів Даманський стала недосконалість [[Пекінський договір 1860|Пекінського трактату]]&nbsp;— двостороннього [[Міжнародний договір|договору]], укладеного у 1860 році між [[Російська імперія|Росією]] та [[Династія Цін|імперією Цін]], яким встановлювався [[державний кордон]] між двома країнами. Остаточно проблема спірних островів була вирішена у [[2004]] році: [[Цзян Цземінь]] і [[Путін Володимир Володимирович|Путін]] визначили державний кордон по головному [[фарватер]]у [[Уссурі]]. При цьому більшість островів, яка знаходилася південніше фарватеру, було повернуто [[Китайська Народна Республіка|КНР]], інші, зокрема й найбільший [[Великий Уссурійський]],&nbsp;— поділені. :::::::::::::::: [[Конфлікт на острові Даманський|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 червня ===
[[Файл: Escaravello051eue.jpg|right|120px|[[Жук колорадський|Колорадський жук]], що розглядався як зброя ентомологічної війни обома сторонами.]]
'''[[Ентомологічна зброя|Ентомологі́чна збро́я]]'''&nbsp;— тип [[біологічна зброя|біологічної зброї]], що використовує [[комахи|комах]] або безпосередньо для атаки, або як [[вектор (біологія)|вектор]] для доставки [[біологічні агенти|біологічних агентів]], таких як збудники [[чума|чуми]] або [[холера|холери]]. Фактично існують три різновиди ентомологічної зброї:
* перший тип залучає зараження комах [[патоген]]ом та розпилення їх над районом призначення; ці комахи діють як вектори, заражаючи людей та тварин, яких вони здатні укусити;
* другий тип ентомологічної зброї використовує комах для прямого знищення [[Сільськогосподарські культури|сільськогосподарських культур]]; у цьому випадку комах не обов'язково інфікують, проте вони повинні становити загрозу для [[Сільське господарство|сільського господарства]];
* третій тип залучає незаражених комах, таких як [[бджоли]] або [[Оса|оси]], для безпосереднього нападу на супротивника.<br/>
Ідея такого використання існувала багато століть, але лише в 20-му столітті почала активно використовуватися для створення ефективної зброї. Зокрема, така зброя вже ефективно використовувалася [[Японія|Японією]], а кілька інших країн розробляли або були звинувачені в розробці різноманітних видів ентомологічної зброї.::::::::::::::::[[Ентомологічна зброя|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 вересня ===
[[Файл: Szétlőtt harckocsi a Móricz Zsigmond körtéren.jpg|right|120px|Знищений радянський [[Т-34-85]] у [[Будапешт]]і, 1956]]
'''[[Угорська революція 1956 року|Уго́рська револю́ція 1956 ро́ку]]''' ({{lang-hu|1956-os forradalom}}) (''Угорське повстання'', ''Будапештський заколот'')&nbsp;— повстання [[1956]] року в [[Угорська Народна Республіка|Угорській Народній Республіці]], придушене [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянськими]] військами за участі органів державної безпеки Угорщини ÁVH ({{lang-hu|Államvédelmi Hatóság}})&nbsp;— аналога [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]].

Наслідком кривавих подій у [[Будапешт]]і була масова еміграція угорців і втрата престижу Радянського Союзу серед інтелектуалів [[Західна цивілізація|Заходу]], чимало з яких вийшли з [[комуністична партія|комуністичних партій]] своїх країн, вражені наочним прикладом радянського [[імперіалізм]]у. У [[Угорщина|сучасній Угорщині]] день, коли розпочалася революція, [[23 жовтня]], став державним святом..:::::::::::::[[Угорська революція 1956 року|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 грудня ===
[[Файл:United States Special Operations Command Insignia.svg|right|100px|[[Емблема]] Командування спеціальних операцій США]]
'''[[Командування спеціальних операцій США]]'''&nbsp;— одне з десяти [[Командування (орган управління)|командувань]] [[Міністерство оборони США|Міністерства оборони США]], унікальний [[Система управління військами|орган управління]], який об'єднує під своїм командуванням усі види [[Підрозділ (військова справа)|підрозділів]], [[Військова частина|частин]] і [[Військове з'єднання|з'єднань]] [[Сили спеціальних операцій США|Сил спеціальних операцій]] незалежно від їх належності до того або іншого відомства. Водночас, USSOCOM є єдиним [[Об'єднане Командування Збройних сил США|Об'єднаним командуванням Збройних сил]], котре засноване на основі рішення [[Конгрес США|Конгресу США]].

Командування сил спеціальних операцій США засноване наказом міністерства оборони США [[16 квітня]] [[1987]] року з метою об'єднання та підготовки Сил спеціальних операцій [[Сполучені Штати Америки|США]] для виконання покладених на них завдань, а у разі прийняття на себе повноважень керівника спеціальної операції, що проводиться, особисто [[Президент США|Президентом США]] або [[Міністр оборони США|міністром оборони США]]&nbsp;— з метою здійснення планування й управління ходом операції.:::::::::::::[[Командування спеціальних операцій США|''Докладніше'']]
</div>

== 2018 ==

=== 1 березня ===
[[Файл:Mori Motonari.jpg|right|70px|Морі Мотонарі]]
'''[[Морі Мотонарі]]''' ({{lang-ja|毛利元就}}, ''моорі мотонарі''; *[[16 квітня]] [[1497]]&nbsp;— [[6 липня]] [[1571]])&nbsp;— [[самурай]]ський полководець середньовічної [[Японія|Японії]] [[період Сенґоку|періоду Сенґоку]]. 17-й голова [[рід Морі|роду Морі]], нащадків [[Ое но Хіромото]], військового стратега і політичного радника [[Мінамото-но Йорітомо]] часів [[сьоґунат Камакура|сьоґунату в Камакурі]]. Володар [[провінція Акі|провінції Акі]] (сучасна [[префектура Хіросіма]]). Правління здійснював із [[Замок Йосіда-Кооріяма|замку Йосіда-Кооріяма]]. Відомий як професійний управлінець, стратег та інтриган, зусиллями якого його невеликий провінційний рід став господарем [[регіон Тюґоку|регіону Тюґоку]] у Західній Японії.:::::::::::::[[Морі Мотонарі|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 липня ===
[[Файл:Attacco austro-ungarico 1917.jpg|right|120px|Атака австро-угорської піхоти на Італійському фронті. 1917]]
'''[[Італійський фронт Першої світової війни]]'''&nbsp;— один з фронтів [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. На фронті билися війська [[Королівство Італія (1861—1946)|Італії]] та війська [[Антанта|союзних]] їй держав ([[Британська імперія|британські]], [[Третя французька республіка|французькі]], [[Сполучені Штати Америки|американські]]) проти військ Австро-Угорщини й Німеччини. З початку війни Італійське королівство зберігало [[нейтралітет]], а [[1915]] року після тривалих вагань вступило до світової війни на боці [[Антанта|Антанти]]. Головним фактором вступу Італії до війни на боці Антанти стало бажання провести значні територіальні зміни за рахунок [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]].

[[1915]] року наступальна ініціатива була на боці Італії, однак італійське командування не змогло провести вдалий наступ. [[1916]] року [[Збройні сили Австро-Угорщини|австро-угорська армія]] завдала поразки [[Сухопутні війська Італії|італійській армії]] у [[Битва біля Асіаго|битві біля Асіаго]], однак італійська армія завдяки допомозі союзників зуміла зупинити просування противника. [[1917]] року італійська армія провела успішні літні операції, однак восени зазнала [[Битва при Капоретто|нищівної поразки при Капоретто]] й відступила на 70-110&nbsp;км вглиб Італії. Весь [[1918]] рік [[Італія]] відновлювалась після розгрому при Капоретто й восени 1918 року [[Битва при Вітторіо-Венето|змогла перейти у наступ]], розгромивши австрійську армію, що наполовину розпалась. [[3 листопада]] [[1918]] року бойові дії на Італійському фронті завершились.::::::::::::::::[[Італійський фронт Першої світової війни|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 листопада ===
[[Файл:Desant USSR ww2.jpg|right|100px|Радянські десантники в літаку]]
'''[[Дніпровська повітрянодесантна операція]]'''&nbsp;— масштабна [[повітрянодесантна операція]] часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]], яка була проведена [[Червона армія|радянськими військами]] протягом [[25 вересня]]&nbsp;— [[28 листопада]] [[1943]] року на території [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Київська область|Київської областей]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]. Головним завданням операції було захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]] поблизу Дніпровського закруту, в районі [[Великий Букрин|Великого Букрина]]&nbsp;— так званого [[Букринський плацдарм|Букринського плацдарму]], з метою сприяння зосередженню на ньому необхідної для продовження наступу радянських військ та не допущення прориву військ [[вермахт]]у до захоплених загальновійськовими з'єднаннями [[плацдарм]]ів.

Операція закінчилася повним крахом. Радянські війська втратили 3500 осіб [[Загиблий у бою|загиблими]] та [[Зниклий безвісти|зниклими безвісти]]. Заплановане завдання операції не було виконане. Після поразки в цій повітряно-десантній операції, [[Повітрянодесантні війська СРСР|радянські повітряно-десантні війська]] більше не мали [[бойовий досвід|досвіду]] застосування десанту [[парашут]]ним способом протягом усієї своєї подальшої історії.::::::::::::::::[[Дніпровська повітрянодесантна операція|''Докладніше'']].
</div>

== 2019 ==

=== 1 лютого ===
[[Файл:ConstellationVengeance.jpg|right|120px|Бій USS Constellation з La Vengeance]]
'''[[Бій USS Constellation з La Vengeance]]''' [[морський бій]], що стався 1 лютого 1800 року поблизу островів [[Сент-Кіттс]] у [[Карибське море|Карибському морі]], між [[фрегат]]ом [[Військово-морські сили США|військово-морських сил США]] [[USS Constellation (1797)|«Констелейшн»]] та фрегатом&nbsp;[[Військово-морські сили Франції|військово-морських сил Франції]] [[HMS Vengeance (1800)|«Ла Ванжанс»]] в рамках неоголошеної війни на морі (також відомої як Квазівійна) між [[Сполучені Штати Америки|Сполученими Штатами Америки]] та&nbsp;[[Перша французька республіка|Французькою Республікою]]. У результаті бою американський корабель завдав серйозних пошкоджень французькому, останньому вдалося втекти.

Патрулюючи південне узбережжя США від французьких атак, [[комодор]]&nbsp;[[Томас Тракстон]] привів [[Ескадра|ескадру]] до [[Малі Антильські острови|Малих Антильських островів]]. Дізнавшись про наявність у цьому регіоні регулярних французьких військово-морських сил, Тракстон на [[Флагманський корабель|флагманському кораблі]] «Констелейшн» попрямував до берегів [[Гваделупа|Гваделупи]]. 1 лютого 1800 року, наближаючись до французької колонії, «Констелейшн» зустрівся з французьким фрегатом «Ла Ванжанс». Його капітан, Франсуа Марі Піто, спробував ухилитися від морського бою, але йому це не вдалося, і він був втягнутий у важкий бій з Тракстоном. Хоча французи двічі капітулювали, Тракстон не зміг захопити «Ла Ванжанс». Зрештою Піто вдалося втекти на [[Кюрасао]], отримавши серйозні пошкодження свого корабля.::::::::::::::::[[Бій USS Constellation з La Vengeance|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 квітня ===
[[Файл:Hans Philipp German Luftwaffe fighter ace.jpg|right|90px|Ганс Філіпп]]
'''[[Ганс Філіпп]]''' ({{lang-de|Hans Philipp}}; {{н}} [[17 березня]] [[1917]], [[Майсен]]&nbsp;— {{†}} [[8 жовтня]] [[1943]], поблизу [[Іттербек]]а)&nbsp;— [[Німеччина|німецький]] військовий [[Ас|льотчик-ас]] за часів [[Третій Рейх|Третього Рейху]]. Протягом [[Друга світова війна|Другої світової війни]] здійснив понад 500 [[Літако-виліт|бойових вильотів]], здобувши 206 перемог у повітрі, у переважній більшості на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному]], а також 29 на [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західному фронтах]]. Став другим після [[Герман Граф|Г. Графа]] [[Список асів Люфтваффе Другої світової війни|асом у світовій історії авіації]], хто збив 200 літаків противника в [[повітряний бій|повітряних боях]]. [[Оберст-лейтенант]] ([[1943]]) [[Повітряні сили Німеччини|Люфтваффе]]. Кавалер [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами]] ([[1942]]).

[[8 жовтня]] [[1943]] року загинув у повітряному [[Список асів-пілотів Другої світової війни|бою з американським льотчиком]] [[Republic P-47 Thunderbolt|P-47 «Тандерболт»]] {{не перекладено|Роберт Семюель Джонсон|Робертом Джонсоном|en|Robert S. Johnson}},&nbsp;— на малій висоті спробував [[стрибок з парашутом|стрибнути з парашутом]], але через відмову [[Купол (парашут)|купола]] розбився.
.::::::::::::::::[[Ганс Філіпп|''Докладніше'']].
</div>

=== 18 липня ===
[[Файл:БТР-4 на навчаннях.jpg|right|90px|БТР-4 на навчаннях]]
'''[[БТР-4|БТР-4 «Буцефал»]]'''&nbsp;— [[Повний привід|повнопривідний]] восьмиколісний [[бронетранспортер]] (БТР) з колісною формулою [[Повний привід|8х8]], розроблений в [[Україна|Україні]] Харківським конструкторським бюро з машинобудування ([[Харківське конструкторське бюро машинобудування|ДП ХКБМ]]), виготовляється на [[Завод імені В. О. Малишева|заводі імені Малишева]].

БТР-4 «Буцефал» призначений для транспортування бійців [[Механізовані війська|механізованих підрозділів]] та [[Вогнева підтримка|вогневої підтримки]] в бою. [[Бронетранспортер|БТР]] використовують для оснащення підрозділів, здатних вести [[бойові дії]] в різних умовах, зокрема в умовах застосування противником [[Зброя масового ураження|зброї масового ураження]]. БТР може бути базовою машиною для оснащення спеціальних підрозділів швидкого реагування і [[морська піхота|морської піхоти]]. БТР-4 може виконувати поставлені завдання цілодобово, в різних кліматичних умовах, на дорогах з різним покриттям і в умовах повного [[бездоріжжя]]. Діапазон робочих температур повітря від −40 до +55&nbsp;°C.:::::::::::[[БТР-4|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 жовтня ===
[[Файл:Satsuma-samurai-during-boshin-war-period.jpg|right|90px|Самураї з Сацума-хану у часи війни Босін (1860-ті)]]
'''[[Війна Босін]]''' ({{lang-ja|戊辰戦争; ぼしんせんそう}}; ''босінсенсо'', {{lang-uk|«війна року земляного дракона»}})&nbsp;— [[громадянська війна]] в [[Японія|Японії]], що тривала з [[27 січня]] [[1868]] року по [[17 травня]] [[1869]] року між новоствореним урядом [[Імператор Мейдзі|Імператора Мейдзі]] та прихильниками реставрації старого [[Сьоґунат Едо|сьоґунату Токуґави]]. Війна стала наслідком низки соціальних, економічних та політичних негараздів, які спіткали Японію в першій половині [[XIX століття]].

Альянс [[Самурай|самураїв]] із [[Західна Японія|західно-японських]] [[хан (Японія)|володінь]] та Імператорського двору дав змогу молодому [[Імператор Мейдзі|Імператору Мейдзі]] оголосити ліквідацію [[сьоґунат]]у. Військові дії Імператорських сил та діяльність партизан у місті [[Едо (місто)|Едо]] змусили [[сьоґун]]а [[Токуґава Йосінобу|Токуґаву Йосінобу]] розпочати військову кампанію з метою захопити імператорський палац у [[Кіото]].

Від самого початку бойових дій перевага була на боці нечисленної, але модернізованої Імператорської армії. Після кількох перемог урядових військ та капітуляції [[Едо (місто)|Едо]], екс-сьоґун [[Токуґава Йосінобу]] здався. Його колишні прибічники перебазувалися на острів [[Хоккайдо]], де заснували сепаратистську [[Республіка Едзо|Республіку Едзо]]. Після поразки сепаратистів в [[Битва при Хакодате|битві при Хакодате]] та ліквідації їхньої держави в [[1869]] році, Імператор відновив свій суверенітет на всій території Японії, що ознаменувало закінчення війни.:::::::[[Війна Босін|''Докладніше'']].
</div>

== 2020 ==

=== 1 січня ===
[[Файл:Sturmgewehr44 noBG.jpg|right|90px|StG-44]]
'''[[StG-44]]''' ({{lang-de|'''St'''urm'''G'''ewehr 44}}&nbsp;— ''штурмова гвинтівка 1944 року'')&nbsp;— німецький [[автоматичний карабін]], створений у [[1943]] році для використання у бойових діях [[Друга світова війна|Другої світової війни]], був одним з перших автоматів під проміжний набій. StG-44 став прообразом для створення радянських [[Автомат Калашникова|АК]] і пізніше американських [[M16 (автоматична гвинтівка)|M16]] та [[M4 (автоматична гвинтівка)|M4]].<br/>
Незважаючи на певні технічні проблеми, StG-44 був дуже гарним для свого часу: на цій зброї вперше було передбачено місце для установки [[Підствольний гранатомет|підствольного гранатомета]], оптичного прицілу, інших навісних пристроїв. Згідно з легендою, назву для цієї зброї (''Sturmgewehr'', що означає «штурмова гвинтівка») придумав особисто Гітлер. Найбільш важливим досягненням StG-44 став його боєприпас, який викликав справжню революцію в збройовій справі.<br/>
StG-44 став зброєю еліти. Для нього навіть був розроблений перший у світі [[Інфрачервона техніка|інфрачервоний]] [[Прилад нічного бачення|приціл нічного бачення]] ''Zielgerät 1229 Vampir'', який активно застосовувався в останній рік війни, хоча дальність його дії не перевищувала ста метрів.::::::::[[StG-44|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 квітня ===
[[Файл:Air Tattoo International, RAF Boscombe Down - USAF - E-3 Sentry - 130692.jpg|right|90px|Обтічник антени AN/APY-1 на [[Boeing E-3 Sentry|E-3С]] [[Повітряні сили США|ВПС США]]]]
'''[[AN/APY-1|AN/APY-1/2(V) ODR]]'''&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|американська]] [[Авіація|авіаційна]] багатофункціональна імпульсно-доплерівська [[Радар|радіолокаційна станція]] системи [[Літак дальнього радіолокаційного стеження|AWACS]], розроблена компанією [[Westinghouse Electric]]. Встановлена на літаках [[Boeing E-3 Sentry|E-3 Sentry]]. Виробляється з [[1972]] року, за цей час пройшла декілька модернізацій. Вдосконалений варіант AN/APY-1 на сучасній елементній базі&nbsp;— APY-2 РЛС з підсистемою обробки даних бортовим [[комп'ютер]]ом 4PiCC-1, розробленим компанією [[IBM]], забезпечує стійкий супровід одночасно до 100 цілей. Оператори РЛС можуть розпізнавати цивільні і військові літаки, визначати серед них літаки противника, здійснювати стеження за ними (в тому числі на низьких висотах незалежно від характеру рельєфу місцевості), керувати і видавати інформацію цілевказівки своїм літакам, що перебувають в тому самому районі.:::::::::::::::[[AN/APY-1|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 серпня ===
[[Файл:NidoAmetralladora.jpg|right|90px|Парагвайці, що використовують важкий кулемет]]
'''[[Чакська війна]]'''&nbsp;— [[війна]] між [[Болівія|Болівією]] і [[Парагвай|Парагваєм]] за контроль над північним районом регіону [[Гран-Чако]] (або просто Чако) в [[Південна Америка|Південній Америці]], багато в чому через помилкове передбачення там великих запасів [[нафта|нафти]].<br/>
Війна призвела до політичної кризи та переворотів в обох країнах. В [[1936]] уряд парагвайський президент [[Еусебіо Аяла]] був скинутий в результаті заколоту молодих офіцерів, що були незадоволені м'якими умовами миру для Болівії. Цей переворот став початком цілої серії переворотів, що закінчилася лише з диктатурою [[Альфредо Стресснер]]а в [[1954]] році.<br/>
Болівійський президент [[Даніель Саламанка Урей]] також був скинутий в [[1934]] році, а його місце зайняв віце-президент [[Хосе Луїс Техада Сорсано]], також скинутий в травні [[1936]] року.<br/>
Економічний, соціальний та політичний ефект війни на обидві країни був дуже великим, обидві країни втратили ціле покоління молодих людей (близько 100 тис. лише прямих втрат), отримали величезні борги та загнали свої економіки в глибоку кризу.:::::::::::::::[[Чакська війна|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 листопада ===
[[Файл:Silverfox1.jpg|right|90px|Висування [[Колона військова|колон]] військової техніки німецьких і фінських військ на [[Мурманськ]]. Липень [[1941]]]]
'''[[Операція «Зільберфукс»|Опера́ція «Зі́льберфукс»]]''' ({{lang-de|Unternehmen Silberfuchs}}, ''операція «Чорнобурка»'')&nbsp;— спільна [[наступальна операція]] німецьких та фінських військ у [[Лапландія (провінція)|Лапландії]], на північному фланзі [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. Тривала з [[29 червня]] до [[17 листопада]] [[1941]] року. Метою було захоплення [[Мурманськ]]а&nbsp;— стратегічно важливого радянського морського порту.<br/>
Операцію «Зільберфукс» планувалося провести в два етапи. На першому етапі в ході [[Операція «Рент'єр»|операції «Рент'єр»]] німецькі [[Гірська піхота|гірські війська]], що виділялися для проведення наступальної операції на Мурманськ, з території [[Райхскомісаріат Норвегія|окупованої Норвегії]] мали захопити під свій контроль [[Петсамо (регіон)|регіон Петсамо]] з його [[Нікелеві руди|нікелевими шахтами]]. На другому етапі німецько-фінські війська за задумом мали завдати одночасно удари з двох напрямків: в [[операція «Платинфукс»|операції «Платинфукс»]] на північному фланзі планувався наступ німецького [[Гірський корпус «Норвегія»|гірського корпусу «Норвегія»]] безпосередньо на Мурманськ, а на південному фланзі за задумом [[Операція «Полярфукс»|операції «Полярфукс»]] силами німецького [[36-те командування особливого призначення|36-го командування особливого призначення]] у взаємодії з частинами [[3-й армійський корпус (Фінляндія)|3-го фінського корпусу]] планувалось захоплення міста [[Кандалакша]] з подальшим виходом на узбережжя [[Біле море|Білого моря]].<br/>
За результатами тривалого наступу німецько-фінському командуванню частково вдалося виконати поставлені задачі, проте запеклий опір військ Червоної армії зірвав стратегічний задум противника й до листопада 1941 року [[лінія фронту]] стабілізувалась. Бої місцевого значення точились на поодиноких напрямках до 1944 року.::::::::::::::[[Операція «Зільберфукс»|''Докладніше'']].
</div>

== 2021 ==

=== 1 березня ===
[[Файл:Spotkanie z Tuhaj Bejem 2.jpg|right|90px|Корсунська битва]]
'''[[Корсунська битва]]''' (15-16 (25-26) травня [[1648]])&nbsp;— одна з найяскравіших звитяг в історії українського війська, яка відбулася [[26 травня]] [[1648]] року, за часів [[Хмельниччина|Національно-визвольної війни 1648—1654 років]]. 15-тисячне українське козацько-селянське військо [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] спільно з 3 000-загоном кримськотатарської кінноти на чолі [[Тугай-Бей|Тугай-Беєм]] розгромили під [[Корсунь-Шевченківський|Корсунем]] польську армію [[Миколай Потоцький|Миколи Потоцького]]. Військо [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] потрапило в ретельно підготовлену пастку і за чотири години було повністю розгромлене. Більшість жовнірів (солдатів) загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі осіб.<br/>
Після Корсунської битви Річ Посполита була якщо й не розгромлена, то суттєво знесилена. Національно-визвольний рух охопив всю Україну. Поляки запропонували Богдану Хмельницькому переговори, але вони ні до чого не призвели, бо кожен залишався при своєму. Війна продовжувалась.:::::::::[[Корсунська битва|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 червня ===
[[Файл:Ivan Datsenko.jpg|right|90px|Даценко Іван Іванович]]
'''[[Даценко Іван Іванович]]''' (за іншими джерелами: '''Доценко''', [[29 листопада]] [[1918]]&nbsp;— [[19 квітня]] [[1944]] (?))&nbsp;— радянський офіцер, [[Гвардія|гвардії]] [[Капітан (військове звання)|капітан]], [[Герой Радянського Союзу]] ([[1943]]), в часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]]&nbsp;— заступник командира авіаескадрильї 10-го гвардійського [[Авіаційний полк|авіаційного полку]] 3-ї гвардійської [[Авіаційна дивізія|авіаційної дивізії]] [[3-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус дальньої дії|3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації дальньої дії]].<br/>
На фронті з червня [[1941]] року. Літав на [[Важкий бомбардувальник|дальніх бомбардувальниках]] [[Іл-4]]. У складі полку станом на початок серпня 1943 року здійснив 213 бойових вильотів, відзначився у [[Сталінградська битва|боях за Сталінград]] та [[Орловська операція|Орел]]. [[19 квітня]] [[1944]] року при виконанні бойового завдання по бомбардуванню [[Чернівецький вокзал (Львів)|залізничної станції Львів-2]] був збитий.<br/>
Ймовірно, 19 квітня 1944 року Іван Даценко зміг вистрибнути з охопленого вогнем літака. Приземлившись на ворожій території, потрапив у полон. Втік, дістався своєї частини. Був заарештований «[[СМЕРШ]]ем», визнаний зрадником, відправлений до [[Сибір]]у. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через [[Аляска (півострів)|Аляску]]. За іншою версією потрапив до німецького полону, звідки втік і скоріше за все потрапив до [[Американська зона окупації Німеччини|американської зони окупації Німеччини]], а звідти з потоком біженців&nbsp;— до Канади.<br/>
[[2012]] році на екрани вийшов [[художній фільм]]&nbsp;— [[Пригодницький фільм|пригодницька]] [[мелодрама]] «[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь]]», в якому описано неймовірну долю Івана Додоки, хлопця з Полтавщини, прообразом якого став [[Даценко Іван Іванович|Іван Даценко]].::::::::[[Даценко Іван Іванович|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 вересня ===
[[Файл: ВВН у Карпатах.jpg|right|110px|Вояки ВВН на відпочинку у Карпатах]]
'''[[Військові відділи націоналістів]]''' (у німецьких документах «Bergbauern Hilfe» (Допомога гірським селянам), також неофіційно «Протипольський легіон», «Український легіон» або «Легіон Сушка»)&nbsp;— [[військове формування]] під командуванням [[Сушко Роман Кирилович|Романа Сушка]] у складі [[Вермахт]]у в 1939 році, створене з українських добровольців.<br/>
У червні 1939 року між ОУН та [[Абвер|німецькою військовою розвідкою]] було укладено угоду про створення українського диверсійного підрозділу, який мав бути переправлений у [[Польща|Польщу]] з території [[Словаччина|Словаччини]] або повітряним шляхом через [[Східна Пруссія|Східну Пруссію]], і під час вибуху антипольського повстання у [[Східна Галичина|Східній Галичині]] мав посилити його учасників.
Перед початком [[Польська кампанія (1939)|німецько-польської війни]] підрозділи ВВН було передислоковано у місце розташування [[Група армій «Південь»|Групи армій «Південь»]] генерала [[Герд фон Рундштедт|фон Рундштедта]], звідки упритул підведено до словацько-польського кордону. Там курінь було передано до складу [[57-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)|57-ї піхотної дивізії]] [[18-й армійський корпус (Третій Рейх)|18-го армійського корпусу]] [[14-та армія (Третій Рейх)|14-ї армії]] генерала [[Вільгельм фон Ліст|Вільгельма Ліста]].<br/>
Протягом двох тижнів ВВН контролювали німецько-радянську демаркаційну лінію в районі [[Тісна|Тісної]]-[[Сянік|Сянока]], а пізніше двома групами перейшов до Криниць та [[Закопане|Закопаного]], де був роззброєний та демобілізований.::::::::[[Військові відділи націоналістів|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 грудня ===
[[Файл:U.S. Navy EA-18G Growler breaks away from a U.S. Air Force KC-135 (altered).jpg|right|120px|Boeing EA-18G Growler]]
'''[[Boeing EA-18G Growler]]'''&nbsp;— американський військовий [[Палубна авіація|палубний]] літак [[Радіоелектронна боротьба|радіоелектронної боротьби]] і [[Радіоелектронна протидія|протидії]]. Призначений для ведення [[радіоелектронна боротьба|радіоелектронної боротьби]] та [[Радіоелектронна розвідка|розвідки]] {{не перекладено|Авіакрило палубного базування|авіаносного крила||Carrier air wing}}. Розроблений компанією [[Boeing|The Boeing Company]] на основі багатоцільового винищувача палубного базування [[Boeing F/A-18E/F Super Hornet|F/A-18E/F Super Hornet]]. Перший політ здійснив [[15 серпня]] [[2006]] року, з початку виробництва у 2007 році, побудовано понад 100 одиниць.<br/>
Основне призначення EA-18G&nbsp;— рішення широкого спектра завдань в інтересах [[Авіаносна ударна група|авіаносного угруповання]], пов'язаних з веденням [[Радіоелектронна протидія|радіоелектронної протидії]] противнику. Літак призначений для ведення [[Радіотехнічна розвідка|радіотехнічної розвідки]], постановки перешкод роботі [[Радар|радіолокаційним засобам]] та придушення [[Радіозв'язок|систем зв'язку]] противника, знищення [[Радар|РЛС]] [[Протирадіолокаційна ракета|протирадіолокаційними ракетами]] [[AGM-88 HARM]]. Бортова апаратура EA-18G дозволяє ідентифікувати і [[Радіопеленгування|пеленгувати]] джерела [[Електромагнітне випромінювання|електромагнітного випромінювання]]. Літак здатний діяти як автономно, так і взаємодіючи з іншими літальними апаратами в єдиному інформаційному полі і є в повній мірі літаком [[Мережево-центрична війна|«мережевоцентричної війни»]].<br/>
Перебуває на озброєнні [[Військово-морські сили США|ВМС США]] і [[Повітряні сили Австралії|ПС Австралії]]. Замінив собою [[Grumman EA-6 Prowler]], який перебував на озброєнні ВМС США з початку 1970-х років.::::::::[[Boeing EA-18G Growler|''Докладніше'']].
</div>

== 2022 ==

=== 1 березня ===
[[Файл:WhiteRussianFleet1921Bizerte.jpg|90px|праворуч|«Російська ескадра» в Бізерті. 1921 рік]]
'''[[Бізертська ескадра]]''', також відома як '''Російська ескадра в Тунісі'''&nbsp;— загін [[Військовий корабель|бойових кораблів]] і [[Допоміжне військове судно|допоміжних суден]], що у листопаді [[1920]] року брав участь в [[Евакуація|евакуації]] військ генерала [[Врангель Петро Миколайович|Врангеля]] з [[Крим]]у; основні сили [[Чорноморський флот (білогвардійський)|білого «врангелівського» Чорноморського флоту]]. Перед евакуацією [[Чорноморський флот (білогвардійський)|білий Чорноморський флот]] налічував понад 100 кораблів і суден. Стан флоту, як [[Військово-морські сили|військового]], так і комерційного, в Криму у [[1920]] році був незадовільний. Військовий флот являв собою залишки [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського Імператорського флоту]], які з початку [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]] побували [[Військово-морські сили Української Народної Республіки та Української Держави|під українським прапором]], переходили з рук в руки [[Червона армія|більшовиків]], [[Німецька імперія|німців]] і [[Антанта|союзників]]. Станом на середину 1920 року абсолютно всі вони потребували [[Капітальний ремонт|капітального ремонту]], а частина військових [[Судно|суден]] являли собою розграбовані, в більшості випадків з підірваними британцями у квітні 1919 року [[Двигун|машинами]], а тому абсолютно непридатні, остови суден.<br/>
З 13 по 16 листопада з [[Севастополь|Севастополя]], [[Євпаторія|Євпаторії]], [[Керч]]і, [[Феодосія|Феодосії]], [[Ялта|Ялти]] вийшло 126 суден, на яких прямувало в [[Стамбул|Константинополь]] 145 693 осіб, не рахуючи [[Екіпаж|суднових команд]], у тому числі близько 10 тисяч офіцерів та 2 тисячі солдатів регулярних частин, 15 тисяч козаків, 10 тисяч [[Юнкер (Росія)|юнкерів]] військових училищ, понад 7 тисяч поранених офіцерів, 35-40 тисяч офіцерів і чиновників тилових установ та 55-60 тисяч цивільних осіб, значну частину з яких складали сім'ї офіцерів і чиновників.<br/>
З грудня [[1920]] до лютого [[1921]] року [[ескадра]] з 33 кораблів і суден колишнього російського [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]] увійшла в гавань французької [[Військово-морська база|військово-морської бази]] [[Бізерта]] в [[Туніс]]і. Згодом частина кораблів була [[Реквізиція|реквізована]] французькою владою в оплату [[Російська імперія|російських]] боргів, інші&nbsp;— розібрані на метал у 1930—1936 роках, після встановлення [[Дипломатичні відносини|дипломатичних відносин]] між [[Франція|Францією]] і [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]].::::::::[[Бізертська ескадра|''Докладніше'']].
</div>

=== 1 липня ===
[[Файл:Hispania during Sertorian War ru.png|120px|праворуч|Римська Іспанія у часи Серторіанської війни. Підписані найважливіші міста та річки, де розгортались події війни]]
'''[[Серторіанська війна]]''', або '''Серторієва війна''' ({{lang-la|Bellum Sertorium}})&nbsp;— збройний конфлікт 80&nbsp;— 72 років до н.&nbsp;е. на території [[Римська Іспанія|Римської Іспанії]] між представниками режиму [[Луцій Корнелій Сулла|Луція Корнелія Сулли]], що був встановлений на той час у [[Стародавній Рим|Римі]], та колишніми маріанцями на чолі із [[Квінт Серторій|Квінтом Серторієм]], на боці якого виступали також деякі іспанські племена та місцеві громади. Серторіанська війна стала складовою [[Громадянські війни у Стародавньому Римі|громадянських воєн у Римі]] [[I століття до н. е.|I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]<br/>
[[Квінт Серторій]] у 83&nbsp;— 81 роках до н.&nbsp;е. перебував на посаді намісника провінції [[Близька Іспанія]], та був звідти вигнаний сулланцями у 81 р. до н.&nbsp;е. У 80 році до н.&nbsp;е. він повернувся на [[Піренейський півострів]] з [[Мавретанія|Мавретанії]], вступає в союз із місцевими племенами, встановлюючи свою владу над значною частиною іспанських провінцій Риму. Сулланський режим зосереджує проти нього суттєві сили, на чолі яких був із 79 року [[Квінт Цецилій Метелл Пій]] та [[Гней Помпей]]&nbsp;— із 76 року. У ході збройного конфлікту Серторій вдало використовував тактику партизанської війни й періодично здобував перемоги над римськими військами. Його союзником став цар Понту [[Мітрідат Євпатор]]. У 76 році до н.&nbsp;е. війська Помпея були розбиті поблизу [[Лаврон]]а, в 75 році&nbsp;— на річці Сукрон (зараз [[Хукар]]). Проте після 75 року територія так званої «Держави Серторія» постійно зменшувалась. 73 року до н.&nbsp;е. Серторій був вбитий змовниками на чолі з [[Марк Перперна Вентон|Марком Перперною]], що викликало безлад у стані серторіанців. Це послабило їхні війська, через що [[Гней Помпей|Помпей]] здобув перемогу у вирішальній битві.::::::::[[Серторіанська війна|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 листопада ===
[[Файл:Sir Winston Churchill - 19086236948.jpg|120px|праворуч|Вінстон Черчилль]]
'''[[Вінстон Черчилль]]''' ({{lang-en|Winston Leonard Spencer-Churchill}}; [[30 листопада]] [[1874]], [[Бленгеймський палац]], [[Вудсток (Англія)|Вудсток]]&nbsp;— [[24 січня]] [[1965]], [[Лондон]], [[Велика Британія]])&nbsp;— британський [[політик]], [[державний діяч]] XX століття. У 1940—1945 і 1951—1955 роках&nbsp;— [[прем'єр-міністр Великої Британії]]. Від 1900 до 1964 року (за винятком 1922—1924 років)&nbsp;— [[Член парламенту Сполученого Королівства|депутат парламенту]] ({{lang-en|Member of Parlament, MP}}) від п'ятьох різних [[Виборчий округ|виборчих округів]]. Більшу частину політичної кар'єри перебував у лавах [[Консервативна партія (Велика Британія)|Консервативної партії]] (в 1940—1955 роках&nbsp;— її очільник). Дотримувався ідеології [[Економічний лібералізм|економічного лібералізму]] та [[Британська імперія|імперіалізму]]. У 1904—1924 роках належав до [[Ліберальна партія (Велика Британія)|Ліберальної партії]]. А ще прославився як [[Військовослужбовець|військовик]], [[Історія|історик]], [[Маляр (робітничий фах)|маляр]] і [[письменник]]. Серед його численних нагород&nbsp;— [[Нобелівська премія з літератури]].<br/>
Народився в [[Оксфордшир]]і в {{нп|Родина Спенсерів|заможній аристократичній родині||Spencer family}} змішаного англо-американського походження. 1895 року пішов служити до [[Британська армія|британської армії]] й став учасником військових дій у [[Британська Індія|Британській Індії]], [[Повстання Махді|англо-суданській війні]] та [[Друга англо-бурська війна|Другій бурській війні]]. Прославився як [[військовий кореспондент]], а також завдяки книгам про ці кампанії. 1900 року обраний депутатом від Консервативної партії. 1904 року перейшов до табору лібералів. В {{нп|Уряд Ліберальної партії, 1905–1915|уряді лібералів||Liberal government, 1905–1915}} [[Герберт Генрі Асквіт|Герберта Асквіта]] Черчилль працював {{нп|Президент Ради з питань торгівлі|президентом Ради з питань торгівлі||President of the Board of Trade}} та [[Міністр внутрішніх справ Великої Британії|міністром внутрішніх справ]], впроваджуючи {{нп|Ліберальні реформи добробуту|реформу в'язниць та реформу соціального забезпечення працівників||Liberal welfare reforms}}. Станом на початок [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Черчилль обіймав посаду [[Перший лорд адміралтейства|Першого лорда Адміралтейства]]. Після того, як [[Дарданелльська операція (1915)|кампанія в Галліполі]] зазнала фіаско, його понизили до посади [[Канцлер герцогства Ланкастерського|канцлера герцогства Ланкастерського]]. У листопаді 1915 року подав у відставку і впродовж півроку служив на [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному фронті]], зокрема, командиром 6-го {{нп|Королівські шотландські фузилери|Королівського шотландського батальйону фузилерів||Royal Scots Fusiliers}}. 1917 року повернувся до уряду, очільником якого тоді був [[Девід Ллойд Джордж]], та обіймав послідовно посади {{нп|Міністр у справах озброєнь|міністра у справах озброєнь||Minister of Munitions}}, [[Державний секретар з питань війни (Велика Британія)|військового міністра]] та {{нп|Державний секретар у справах ВПС|міністра у справах ВПС||Secretary of State for Air}}, {{нп|Державний секретар у справах колоній|міністра у справах колоній||Secretary of State for the Colonies}}. На останній із цих посад керував укладенням [[Англо-ірландський договір|англо-ірландського договору]] та [[Зовнішня політика Великої Британії на Близькому Сході|зовнішньою політикою Великої Британії на Близькому Сході]]. На два роки опинився поза парламентом, а потім повернувся [[Канцлер скарбниці|канцлером скарбниці]] в {{нп|Другий уряд Болдвіна|другому уряді||Second Baldwin ministry}} консерваторів [[Стенлі Болдвін]]а. 1925 року повернув фунт стерлінгів до [[Золотий стандарт|золотого стандарту]] за довоєнним паритетом. Загалом вважають, що це спричинило дефляційний тиск і пригнічення британської економіки.<br/>
У 1930-х роках, не маючи державної посади, став рупором тих, хто закликав до переозброєння Великої Британії, аби протистояти дедалі відчутнішій загрозі з боку [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]]. На початку Другої світової війни його знову призначено Першим лордом Адміралтейства. У травні 1940 року став прем'єр-міністром, змінивши [[Невілл Чемберлен|Невілла Чемберлена]]. Черчилль курував участь Великої Британії у боротьбі [[Антигітлерівська коаліція|союзників]] проти [[Країни Осі|держав Осі]], що завершилась перемогою 1945 року. Після поразки консерваторів на [[Парламентські вибори у Великій Британії 1945|загальних виборах 1945 року]] став {{нп|Лідер опозиції|лідером опозиції||Leader of the Opposition (United Kingdom)}}. На тлі розгортання [[Холодна війна|холодної війни]] з [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]] він публічно попереджав про утворення «[[Залізна завіса|залізної завіси]]» проти радянського впливу в Європі та пропагував європейську єдність. 1951 року вдруге став прем'єр-міністром. Опікувався в той час закордонними справами, особливо [[Відносини Великобританії та США|англо-американськими відносинами]] і, попри тодішній процес [[Деколонізація|деколонізації]], намагався зберегти Британську імперію. Серед досягнень його уряду на внутрішній арені&nbsp;— житлове будівництво і розроблення ядерної зброї. З огляду на погіршення стану здоров'я, 1955 року Черчилль склав із себе повноваження прем'єр-міністра, хоча й залишався депутатом парламенту до [[Парламентські вибори у Великій Британії 1964|виборів 1964 року]]. Помер 1965 року. На честь нього влаштовано {{нп|Смерть і державний похорон Вінстона Черчилля|державний похорон||Death and state funeral of Winston Churchill}}.<br/>
Черчилля вважають однією з найвизначніших постатей XX століття. Досі популярний у Великій Британії та Західному світі, де його розглядають як звитяжного лідера часів війни, що відіграв важливу роль у захисті європейської [[Ліберальна демократія|ліберальної демократії]] проти поширення [[фашизм]]у.::::::::[[Вінстон Черчилль|''Докладніше'']]
</div>

== 2023 ==

=== 1 березня ===
[[Файл:Walther Model on the front.jpg|100px|праворуч|Вальтер Модель]]
'''[[Вальтер Модель]]''' ({{lang-de|Otto Moritz Walter Model}}; {{н}} [[24 січня]] [[1891]], [[Гентін]]&nbsp;— {{†}} [[21 квітня]] [[1945]], [[Ратінген]])&nbsp;— [[Німеччина|німецький]] [[воєначальник]] часів Третього Рейху, [[генерал-фельдмаршал]] ([[1944]]) [[Вермахт]]у. Кавалер [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами]] (1944). Командував танковими з'єднаннями в європейських кампаніях, [[Об'єднання (військова справа)|оперативно-стратегічними об'єднаннями]] під час [[Німецько-радянська війна|війни з Радянським Союзом]].<br/>
Мав прізвисько ''«пожежний Гітлера»''&nbsp;— призначався на найбільш проблемні ділянки фронту, діяв особливо вдало в оборонних боях і вважався найдосвідченішим та неперевершеним майстром [[оборона|оборони]] серед вищого [[генералітет]]у [[Вермахт]]у. Особливо відзначився на заключній стадії [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Фельдмаршал Модель був відомий особистою відданістю [[фюрер]]ові та [[націонал-соціалізм]]у. «Прославився» жорстоким поводженням з цивільним населенням: масовими [[розстріл]]ами заручників, співпрацею з каральними загонами [[СС]]. Практикував [[Тактика спаленої землі|«тактику спаленої землі»]] на окупованих територіях.<br/>
[[21 квітня]] [[1945]], після розгрому німецьких військ у [[Рурська операція|Рурському котлі]], не бажаючи потрапити в [[полон]] до союзників, покінчив життя [[самогубство]]м.::::::::[[Вальтер Модель|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 червня ===
[[Файл:Naval Ensign of Ukraine.svg|100px|праворуч|Військово-морський прапор України]]
'''[[Військово-морський прапор України]]'''&nbsp;— [[кормовий прапор|кормовий військовий прапор]] кораблів [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС України]]. Наразі як кормовий прапор використовується злегка видозмінений (без [[тризуб]]а в [[криж (вексилологія)|крижі]]) історичний прапор [[Військово-морські сили Української Народної Республіки та Української Держави|Українського Державного Флоту]], який був встановлений морським міністерством [[18 липня]] [[1918]] року.<br/>
Згідно зі статтею 1284 «Своду Військово-Морських постанов» від [[25 січня]] [[1919]]&nbsp;р., «шанується як стяг у полку, і всі служачі на кораблі мусять охороняти цей прапор до останньої краплі крові, як прапор [[Україна|Української Держави]]. Військовий прапор підноситься на гафелі чи на кормовому флагштоці».<br/>
Повернення до національної морської символіки почалося після [[Розпад СРСР|розвалу Радянського Союзу]] і [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення незалежності України]] [[24 серпня]] [[1991]] року. Питання національної військової символіки для армії і флоту України виникло одним із перших ще до створення [[Міністерство оборони України|Міністерства оборони]] і Військово-Морських Сил України&nbsp;— в серпні [[1991]] року.<br/>
Питання про національну флотську символіку стало актуальним після формування організаційної групи ВМС України на початку квітня [[1992]] року. Для дослідження історії української військово-морської символіки, рішенням командувача ВМС [[контрадмірал]]а [[Кожин Борис Борисович|Бориса Кожина]] була виділена група офіцерів. Загальне керівництво розробкою символіки ВМС України здійснював капітан 2 рангу Юрій Шалит.<br/>
День військово-морського прапора України відзначається [[29 квітня]] щорічно, як дата початку формування українського флоту.::::::::[[Військово-морський прапор України|''Докладніше'']]</div>

=== 1 жовтня ===
[[Файл:MongolCavalrymen.jpg|120px|праворуч|Монгольські кінні лучники]]
'''[[Битва на Калці]]'''&nbsp;— битва між [[Київська Русь|русько]]-[[половці|половецькими]] військом на чолі з [[Галицьке князівство|галицьким]] князем [[Мстислав Удатний|Мстиславом Удатним]] та [[Київське князівство|київським]] князем [[Мстислав Старий|Мстиславом Старим]] і [[Монгольська навала на Русь|монгольським]]&nbsp;— військом на чолі з [[Джебе]] та [[Субедей|Субедеєм]]. Відбулась [[31 травня]] [[1223]] на [[Кальчик (річка)|річці Калка]], на землях сучасної [[Донецька область|Донецької області]], і закінчилась перемогою монголів. У битві загинуло кілька князів і родовитих бояр південної і центральної Русі, у тому числі [[Олешко Попович]].<br/>
У битві на Калці монголи вперше зіткнулися з [[Військо Русі|руськими методами ведення війни]]. Виснажена боями у Середній Азії і [[Кавказ]]і, армія Субедея змогла розбити відбірні руські полки Мстислава Удатного, уславленого перемогами над [[королівство Польське|поляками]], [[Угорське королівство|угорцями]] і половцями. Цей бій засвідчив перевагу східноазійської тактики бою над середньовічними європейськими&nbsp;— єдиноначалля над колегіальним командуванням, колективної дисципліни над індивідуальним героїзмом, вишколених лучників над тяжкою кіннотою і піхотою. Ці тактичні відмінності стали запорукою монгольського успіху на Калці, а згодом і блискавичного завоювання [[Східна Європа|Східної]] і [[Центральна Європа|Центральної]] Європи.<br/>
Бій був першою перемогою татар над військом Русі напередодні [[Монгольська навала на Русь|монгольського нашестя]] на [[Київська Русь|Київську Русь]], яке відбулось, щоправда, аж через 15 років після битви.::::::::[[Битва на Калці|''Докладніше'']]</div>

== 2024 ==

=== 1 січня ===
[[Файл:Air Tattoo International, RAF Boscombe Down - USAF - E-3 Sentry - 130692.jpg|100px|праворуч|AN/APY-1]]
'''[[AN/APY-1|AN/APY-1/2(V) ODR]]'''&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|американська]] [[Авіація|авіаційна]] багатофункціональна імпульсно-доплерівська [[Радар|радіолокаційна станція]] системи [[Літак дальнього радіолокаційного стеження|AWACS]], розроблена компанією [[Westinghouse Electric]]. Встановлена на літаках [[Boeing E-3 Sentry|E-3 Sentry]]. Виробляється з [[1972]] року, за цей час пройшла декілька модернізацій. Вдосконалений варіант AN/APY-1 на сучасній елементній базі&nbsp;— APY-2. За цей час виготовлено і встановлено на літаки [[Boeing E-3 Sentry|E-3 Sentry]] 68 станцій, в тому числі модифікації AN/APY-2. РЛС з підсистемою обробки даних бортовим [[комп'ютер]]ом 4PiCC-1, розробленим компанією [[IBM]], забезпечує стійкий супровід одночасно до 100 цілей. Оператори РЛС можуть розпізнавати цивільні і військові літаки, визначати серед них літаки противника, здійснювати стеження за ними (в тому числі на низьких висотах незалежно від характеру рельєфу місцевості), керувати і видавати інформацію цілевказівки своїм літакам, що перебувають в тому самому районі.<br/>
З моменту введення у [[1977]] році літаків E-3А до складу [[Протиповітряна оборона#Повітряні сили|авіації ППО]] і [[Тактичне командування Повітряних сил США|Тактичного авіаційного командування]] [[Повітряні сили США|ПС США]] вони пройшли дві фази модернізації. У процесі модернізацій, крім забезпечення відповідно до [[Стандарти НАТО|стандартів НАТО]] можливостей по виявленню надводних цілей, були змінені параметри [[Радіосигнал|сигналу]] РЛС таким чином, щоб уникнути взаємних перешкод [[Літак дальнього радіолокаційного стеження|системи АВАКС]] і наземних радарів [[Протиповітряна оборона|системи ППО]] в [[Західна Європа|Західній Європі]]. Була встановлена суміщена з AN/APY-1 система [[Радіоелектронна розвідка|радіоелектронної]] і [[Радіотехнічна розвідка|радіотехнічної розвідки]] AN/AYR-1. Удосконалилося програмно-апаратне забезпечення бортового комп'ютера, підвищилася також [[Чутливість (техніка)|чутливість]] РЛС. Пізніше додалися нові консолі відображення радіолокаційної обстановки, [[Супутниковий зв'язок|цифрового супутникового зв'язку]], [[NAVSTAR|глобальної системи навігації]] та новий режим роботи систем.::::::::[[AN/APY-1|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 квітня ===
[[Файл:Василько Романович.jpg|90px|праворуч|Василько Романович]]
'''[[Битва під Ярославом]]'''&nbsp;— [[бій]], що відбувся [[17 серпня]] [[1245]] року поблизу міста [[Ярослав (місто)|Ярослав]] над річкою [[Сян]] між військами [[Галицько-Волинське князівство|галицько-волинських]] [[князь|князів]] [[Данило Галицький|Данила]] і [[Василько Романович|Василька Романовичів]] та їх спільників&nbsp;— [[половці]]в з одного боку і силами [[Угорське королівство (1000—1301)|угорців]], [[Королівство Польське|поляків]] та галицької [[бояри|боярської]] опозиції з іншого. Стала вирішальною битвою у війні Данила Романовича з його племінником Ростиславом у сорокарічній боротьбі за владу у Галицько-Волинському князівстві, що розгорнулася після загибелі у 1205 році Романа Мстиславича Галицького.<br/>
Битва під Ярославом вирішила боротьбу за Галичину, яка тривала сорок років. Боярська опозиція була остаточно знищена. Ростислав утік до [[Угорське королівство|Угорщини]], війська якої перестали здійснювати великомасштабні походи до Галичини. Угорський король Бела IV уклав у [[1247]] році мир з Данилом і видав свою доньку [[Констанція Угорська|Констанцію]] за княжого сина Лева Даниловича. Данило став повним володарем Галицько-Волинського князівства.<br/>
Попри позитивні сторони були й негативні. Успіхи Романовичів стурбували [[Сарай-Бату]], столицю [[Золота Орда|Золотої Орди]]. [[Монголи]] вирішили підкорити собі Галицько-Волинське князівство, щоб запобігти його посиленню, і поставили князям ультиматум: «Дай Галич». Данило не мав на той час належних сил протистояти ординцям, а тому приїхав у Сарай наприкінці [[1245]] року і визнав [[сюзеренітет]] [[Батий|Батия]]. Цей крок зберіг цілісність князівства, але водночас перетворив його у авангард монголів у країнах Центральної Європи.::::::::[[Битва під Ярославом|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 липня ===
[[Файл:Coat of arms of the Brazilian Army.svg|right|90px|]]
'''[[Збройні сили Бразилії]]''' ({{lang-pt|Forças Armadas do Brasil}})&nbsp;— сукупність військ [[Бразилія|Федеративної Республіки Бразилія]], призначена для захисту свободи, незалежності і територіальної цілісності держави. Складаються з [[Сухопутні війська|сухопутних військ]], [[Військово-морські сили|військово-морських сил]] та [[Повітряні сили|повітряних сил]]. Через відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої загрози, витрати на оборону в [[Бразилія|Бразилії]] дуже малі, близько 1,1&nbsp;% [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]]. Незважаючи на малий бюджет, бразильські збройні сили налічують 314 000 осіб та є найбільшими в [[Латинська Америка|Латинській Америці]].<br/>
Призовний вік у Бразилії становить 18-45 років для обов'язкової військової служби. Вік для служби добровольцем становить 17-45 років, і відсоток довготермінових професіоналів в армії збільшується протягом останніх десятиліть. Військовий людський ресурс Бразилії станом на [[2005]] рік становив 45,5&nbsp;млн чоловіків і 45,7 жінок у віці 19-49 років (всього), і 33,1&nbsp;млн чоловіків і 38,1 жінок у віці 19-49 років придатних до військової служби. 1,78&nbsp;млн чоловіків та 1,73&nbsp;млн жінок щорічно досягають призовного віку.<br/>
У Бразилії термін обов'язкової служби для чоловіків становить 12 місяців (24 місяці в повітряних силах, 36 у військово-морських силах). Загалом щорічно призивається близько 133 тис. чоловіків з 1,7&nbsp;млн тих, хто сягає призовного віку. Жінкам дозволяється служити в збройних силах, починаючи з початку [[1980]]-х років. Окрім Армії, жінки служать і в Морських та Повітряних силах (але тільки в Запасному жіночому корпусі).::::::::::::::::[[Збройні сили Бразилії|''Докладніше'']]
</div>

=== 1 жовтня ===
[[Файл: Fort Ticonderoga, Ticonderoga, NY.jpg|right|220px|]]
'''[[Облога форту Тікондерога (1777)|Облога форту Тікондерога]]'''&nbsp;— битва між британськими й американськими військами, частина [[Війна за незалежність США|війни за незалежність США]]. Тривала з [[2 липня|2]] по [[6 липня|6]] [[Липень|липня]] 1777 року й стала першою битвою [[Саратозька кампанія|Саратозької кампанії]].<br/> 
Форт Тікондерога був уперше взятий американською армією [[10 травня]] [[1775]] року, а гармати форту американці переправили до [[Бостон]]а, в якому були {{Не перекладено|Облога Бостона|оточені|en|Siege of Boston}} британські війська. В результаті це призвело до капітуляції міста і залишення його військами Сполученого Королівства. Взяття Тікондероги відкривало американській армії шлях на північ, в Канаду, і генералу Скайлеру було доручено підготувати вторгнення.<br/>
1 липня 1777 року армія британського генерала [[Джон Бергойн|Джона Бергойна]] підійшла до форту з двох боків&nbsp;— із [[Захід|заходу]] та [[Схід|сходу]], виявила неукріплену височину і підняла на неї [[Гармата|гармати]]. Командир гарнізону, [[Артур Сент-Клер]], усвідомивши, що не зможе витримати штурм, вирішив евакуювати форт у ніч на 6 липня. Через поспішну евакуацію у форті було кинуто багато зброї та боєприпасів, і навіть артилерію не встигли привести в непридатність. Британські війська чекали довгої та кровопролитної облоги, проте в результаті вранці 6 липня вони зайняли форт без жодного пострілу.<br/>
Здача Тікондероги викликала хвилю обурення в американській громадськості та у військових колах, адже була поширена думка, що форт важливий і неприступний. Генерал Сент-Клер і командир Північного департаменту генерал Філіп Скайлер були широко розкритиковані [[Континентальний конгрес|Конгресом]]. Обох зрештою амністували у військових судах, але їхня кар'єра постраждала. Скайлер був усунений [[Другий Континентальний конгрес|Конгресом]] від командування ще до початку судового процесу, а Сент-Клер до кінця війни командував, хіба що, польовими підрозділами.::::::::::::::::[[Облога форту Тікондерога (1777)|''Докладніше'']]
</div>

<noinclude>
[[Категорія:Портал:Війна|Добра стаття]]
</noinclude>