Правило трьох (інформатика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Правило трьох)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Правило трьох є емпіричним правилом рефакторингу, яке вказує коли код що дублюється повинен бути замінений підпрограмою. Воно каже, що код може бути скопійований один раз, але коли той самий код використовується три рази, він повинен бути перенесений в окрему процедуру. Це правило було введене Мартіном Фаулером[1] і приписується Дону Робертсу.

Дублювання в програмуванні є поганою практикою, тому що це робить код негнучким. Тим не менш, рефакторинг коду для виключення дублювання займає багато часу, який може бути витрачений на інші завдання. Але коли код повторюється тричі, і його потрібно змінити, його доведеться змінити у всіх місцях. Цей процес вразливий до помилок і часто призводить до проблем. Якщо код існує тільки в одному місці, то він може бути легко змінений в цьому місці. Правило припускає, що ціна підтримки, безумовно, перевищує ціну рефакторингу, коли є три копії коду, і можливо перевищує (або ні), якщо є дві копії.

Це правило, зазвичай, застосовується тільки до невеликого числа рядків коду або навіть окремих рядків коду. Наприклад, якщо програма викликає функцію, а потім викликає її знову, коли це не вдається, мати два місця виклику функції прийнятно. Однак, якщо функцію треба спробувати викликати п'ять разів, перш ніж згенерувати помилку, всі виклики повинні бути замінені на цикл, що містить в своєму тілі один виклик.

Див. також[ред. | ред. код]

Зноски[ред. | ред. код]

  1. Martin Fowler; Kent Beck; John Brant; William Opdyke; Don Roberts (1999). Refactoring: Improving the Design of Existing Code. Addison-Wesley Professional. ISBN 978-0201485677. 

Посилання[ред. | ред. код]