Самарська ТЕЦ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самарська ТЕЦ
53°15′05″ пн. ш. 50°16′32″ сх. д. / 53.251388890027776313° пн. ш. 50.27555556002777593° сх. д. / 53.251388890027776313; 50.27555556002777593Координати: 53°15′05″ пн. ш. 50°16′32″ сх. д. / 53.251388890027776313° пн. ш. 50.27555556002777593° сх. д. / 53.251388890027776313; 50.27555556002777593
Країна  Росія
Розташування Росія Росія
Введення в експлуатацію 1975—1978 (турбіни 1 — 4), 2002 (турбіна 5)
Вид палива природний газ
Котельні агрегати 5 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-420-140НГМ, 2 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-100, 5 водогрійних Барнаульський котельний завод КВГМ-180
Турбіни всі парові, 1 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 + 3 Уральський турбінний завод Т-110/120-130-3 + 1 Уральський турбінний завод Р-50-130
Електрогенератори 1 ТВФ-63-2 + 3 ТВФ-120-2 + 1 ТВФ-63-2
Встановлена електрична
потужність
440 (2002)
Встановлена теплова
потужність
1954 Гкал/год (2002)
Материнська компанія ПАО «Т Плюс»
Сайт tplusgroup.ru/org/samara/organization/samarskaja-tehc/
ідентифікатори і посилання
Самарська ТЕЦ. Карта розташування: Росія
Самарська ТЕЦ
Самарська ТЕЦ
Мапа

Самарська ТЕЦ — теплова електростанція у Самарській області Росії.

В 1975—1985 роках на майданчику ТЕЦ ввели в дію п'ять парових котлів виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-420-140НГМ продуктивністю по 420 тонн пари на годину. Вироблена ними пара живила чотири парові турбіни:

  • введену в 1975-му одну турбіну Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю 60 МВт;
  • запущені в 1976—1978 роках три турбіни від Уральського турбінного заводу типу три Т-110/120-130-3 потужністю по 110 МВт.

Ще в 1972-му на майданчику ТЕЦ запустили перший водогрійний котел. У підсумку до 1993-го тут встановили три водогрійні котли Бійського котельного заводу типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год та п'ять водогрійних котлів Барнаульского котельного заводу типу КВГМ-180 продуктивністю по 180 Гкал/год.

В 2002 році на ТЕЦ перемістили парову турбіну виробництва Уральського турбінного заводу типу Р-50-130, яка в 1960-х роках була запущена на Новокуйбишевській ТЕЦ-2, а перед переміщенням до Самари близько десяти років перебувала на консервації. Як наслідок, електрична потужність ТЕЦ досягнула 440 МВт при тепловій у 1954 Гкал/год.

Як паливо станція споживає природний газ, що може надходити в район Самари по трубопроводах Оренбург – Самара, Похвістнєво – Самара та Мокроус — Самара.

Для видалення продуктів згоряння призначені дві труби заввишки 180 метрів та 240 метрів.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ.[1][2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самарская ТЭЦ. bbgl.ru. Процитовано 29 січня 2024.
  2. W003814 Дипломная работа Анализ тепловой схемы Самарской ТЭЦ. Способ покрытия дефицита водяного пара для работы оборудования в номинальном режиме за счет применения парогазовых технологий. 5555455.ru (ru-RU) . 14 березня 2023. Процитовано 29 січня 2024.