Самохідний лазерний комплекс «Сангвін»
| Самохідний лазерний комплекс «Сангін» | |
|---|---|
| Самохідний лазерний комплекс «Сангін» Самохідний лазерний комплекс «Сангін» | |
| Тип | Самохідний лазерний комплекс «Сангвін» |
| Історія використання | |
| Війни | Не застосовувався |
| Історія виробництва | |
| Виробник |  Росія |
| Виготовлення | 1983—…[1] |
| Характеристики | |
| Ширина | 3075 |
| ---- | |
| Траверс | 360о |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 8—10 (незворотні руйнування оптико-електронної системи) понад 10 (тоивале засліплення оптико-електронної системи)[1] |
| Приціл | зондуючий лазер, РЛС |
| ---- | |
| Броня | сталева (прокат) |
Другорядне озброєння | додатково: Бойовий лазер |
| Двигун | В-6Р (дизельний) 280 кс |
| Дорожній просвіт | 400 |
| Швидкість | шосе: 50 км/год бездоріжжя: 30 км/год |
| Прохідність | підйом: 30 стінка: 0,7 рів: 2,5 брід: 1,0 |
СЛК «Сангвін» — радянський і російський самохідний лазерний комплекс (СЛК) для протидії оптико-електронним приладам повітряних цілей супротивника. Серійно не вироблявся.
Відмінною рисою комплексу було те, що уперше на нім була використана «Система дозволу пострілу» (СДП) і забезпечено пряме наведення бойового лазера (без великогабаритних дзеркал наведення) на оптико-електронну систему складної цілі[1].
Комплекс дозволяв вирішувати завдання селекції реальної оптико-електронної системи на рухливому вертольоті і її функціональне ураження, на дальності більше 10 км — засліплення оптико-електронної системи на десятки хвилин, на дальності менше 8-10 км — безповоротні руйнування оптичних приймальних пристроїв[1].
Розроблений в НВО «Астрофізика»[1], як розвиток комплексу СЛК 1К11 «Стилет» і попередник комплексу СЛК 1К17 «Сжатіє».
Тип броні — протиосколкова, протикульна.
Озброєння машини складалося з бойового лазера, встановленого на башті[1].
На башті, окрім бойового лазера, був встановлений малопотужний зондуючий лазер і приймальне облаштування системи наведення, фіксувальне відображення променя зондувальника від бликуючого об'єкта[1].
Комплекс «Сангвін» встановлювався на шасі зенітної самохідної установки ЗСУ- 23-4 «Шилка»[1].
У 1986 році НВО «Астрофізика» був представлений корабельний лазерний комплекс «Аквілон» з принципом дії, аналогічним наземним СЛК. Комплекс призначався для ураження оптико-електронних систем берегової охорони супротивника.
- Сергей Апресов, Алексей Хлопотов. Выжигатель: самоходные лазерные комплексы // Популярная механика : журнал. — Январь 2011. — № 1 (99).
| ||||||||||||||
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |