Слов'янські землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Слов'янські землі
З виділеним етнографічним ареалом малорусів

«Слов'янські землі» — етнографічна карта слов'янства, укладена мовознавцем та етнографом Павлом Йозефом Шафариком (1795–1861).[1]

«Слов'янський народопис» у польському перекладі, Вроцлав, 1843

Карта була частиною виданої Шафариком у 1842 книжки «Слов'янський народопис», яка заклала основи слов'янської етнографії і мала великий успіх — витримала три видання.[2]

На цій карті, на думку Ростислава Сосси, чи не уперше виділені серед слов'янських народів «малоруси», які показані як окремий народ із власним етнічним ареалом, котрий вельми достовірно збігається з українським етномовним простором на першу третину XIX ст.[1]

На карті Шафарик спробував передати назви в транскрипції мов місцевих народів, і в результаті ми спостерігаємо типово українські назви міст: Lviv, Černihiv, Charkiv, Mykolajiv і т.д.[2]

Великий авторитет П. Шафарика мав наслідком те, що його карта доволі швидко була інтегрована у західноєвропейські довідкові та навчальні карти й атласи — спочатку німецькомовні, а згодом французькі і т. д. [1]

За Павелом Шафариком точно показані українці та інші слов'янські народи на мапах Генріха Берґгауcа: "Етнографічна карта Європи" 1847 р. («Ethnographische Karte von Europa») та «Етнографічна карта Австрійської монархії» 1846 р. («Ethnographische Karte der Osterreichischen Monarchie. / Nach Bernardi, Šafařik, und eigenen Untersuchungen von HBgs») у атласі(Berghaus "Physikalischer Atlas" (Фізичний атлас. II том. 1848 р.)[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Кирило Галушко. [[[Файл:Україна на карті Європи.pdf]] Україна на карті Європи]. — Київ, 2014. — С. 54-55. — ISBN 978-966-439-691-9.
  2. а б http://likbez.org.ua/uk/zemelstvo-karta.html
  3. Байцар Андрій. Українські етнічні землі на етнографічних картах Генріха Берґгауса http://baitsar.blogspot.com/search?updated-max=2016-12-12T06:39:00-08:00&max-results=7&start=5&by-date=false