Постфікс: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Danch (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
[[Арнольд Грищенко]] до постфіксів зараховує також окремі [[частка|частки]], що стали засобом творення [[займенник|займенників]] і [[прислівник|прислівників]]. Ці постфікси відрізняються від ''-ся'' тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови. |
[[Арнольд Грищенко]] до постфіксів зараховує також окремі [[частка|частки]], що стали засобом творення [[займенник|займенників]] і [[прислівник|прислівників]]. Ці постфікси відрізняються від ''-ся'' тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови. |
||
{{Поліпшити|25 травня 2012}} |
{{Поліпшити|25 травня 2012}} |
||
[[Категорія:Морфологія (мовознавство)]] |
|||
{{Без категорій}} |
|||
Версія за 20:36, 18 жовтня 2012
Постфікс (від лат. postfixus - після + прикріплений[1]) - лінгв. афікс, розміщений після флексії або формотворчого суфікса[2]. Він може слугувати засобом творення нових слів та словоформ (напр. бити - битися, скажи - скажи-но)[3]. Словотворчий постфікс належить до основи. Оскільки формотворчі морфеми до основи не належать, остання у словах із постфіксом може бути переривчатою[4].
Постфікси в системі української мови
Традиційно в українській мові мовознавці виділяють постфікс -ся(аломорф -сь). Арнольд Грищенко до постфіксів зараховує також окремі частки, що стали засобом творення займенників і прислівників. Ці постфікси відрізняються від -ся тим, що вони не є засобом оформлення і розрізнення певної частини мови.
 | Ця стаття потребує істотної переробки. (25 травня 2012) |