Клефти: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dexbot (обговорення | внесок) м Removing Link GA template (handled by wikidata) |
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Makris Dimitrios Greek Fighter.JPG|міні|180пкс|[[Дімітріос Макріс]] — ватажок клефтів 19 століття]] |
[[Файл:Makris Dimitrios Greek Fighter.JPG|міні|180пкс|[[Дімітріос Макріс]] — ватажок клефтів 19 століття]] |
||
'''Клефти''' ({{lang-el|Κλέφτες — дослівно «грабіжники»}}) — [[Греція|грецькі]] селяни-партизани, боролися проти турецького панування.<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/96038/ |
'''Клефти''' ({{lang-el|Κλέφτες — дослівно «грабіжники»}}) — [[Греція|грецькі]] селяни-партизани, боролися проти турецького панування.<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/96038/Клефты Велика радянська енциклопедія]</ref> |
||
Клефти нападали, головним чином, на місцевих турецьких феодалів і представників турецької адміністрації, а також на грецьких землевласників-кодзабасів, які й дали їм прізвисько «злодії». У 17-18 ст. рух клефтів, незважаючи на каральні заходи турецької влади, набув значного розмаху, що змусило турецький уряд наприкінці [[17 століття]] легалізувати частину загонів клефтів (так звані, [[арматоли]]), доручивши їм функції внутрішньої варти. |
Клефти нападали, головним чином, на місцевих турецьких феодалів і представників турецької адміністрації, а також на грецьких землевласників-кодзабасів, які й дали їм прізвисько «злодії». У 17-18 ст. рух клефтів, незважаючи на каральні заходи турецької влади, набув значного розмаху, що змусило турецький уряд наприкінці [[17 століття]] легалізувати частину загонів клефтів (так звані, [[арматоли]]), доручивши їм функції внутрішньої варти. |
Версія за 23:53, 23 травня 2019
Клефти (грец. Κλέφτες — дослівно «грабіжники») — грецькі селяни-партизани, боролися проти турецького панування.[1]
Клефти нападали, головним чином, на місцевих турецьких феодалів і представників турецької адміністрації, а також на грецьких землевласників-кодзабасів, які й дали їм прізвисько «злодії». У 17-18 ст. рух клефтів, незважаючи на каральні заходи турецької влади, набув значного розмаху, що змусило турецький уряд наприкінці 17 століття легалізувати частину загонів клефтів (так звані, арматоли), доручивши їм функції внутрішньої варти.
У грецькій національно-визвольній революції 1821-29 рр. клефти та арматоли складали основний кістяк повстанських сил. Збереглися численні народні пісні про подвиги клефтів.