Гамкало Іван Дмитрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
Народився в селі Городище Королівське на Львівщині. У 1963 закінчив Львівську консерваторію у класі [[Микола Колесса|М.Колеси]]. У 1957-63 роках працював у [[Львівська опера|Львівському оперному театрі]], в 1963-65 зав. муз. частиною та диригент у Дрогобицькому музично-драматичному театрі, в 1965-67 диригент-стажист [[Київська опера|Київського оперного театру]] (керівник [[Костянтин Симеонов|К. Симеонов]]). У 1968—1970 роках головний диригент у [[Донецька філармонія|Донецькій філармонії]], з 1970 — в [[Київська опера|Київському оперному театрі]]. 1963-65 — викладач Дрогобицького педагогічного інституту й музичного училища, 1977—1981 та з 2000 [[Київська консерваторія|Київській консерваторії]], 1981—2000 — інституту культури. Генеральний директор — художній керівник [[Національного симфонічного оркестру]] (1997-99). |
Народився в селі Городище Королівське на Львівщині. У 1963 закінчив Львівську консерваторію у класі [[Микола Колесса|М.Колеси]]. У 1957-63 роках працював у [[Львівська опера|Львівському оперному театрі]], в 1963-65 зав. муз. частиною та диригент у Дрогобицькому музично-драматичному театрі, в 1965-67 диригент-стажист [[Київська опера|Київського оперного театру]] (керівник [[Костянтин Симеонов|К. Симеонов]]). У 1968—1970 роках головний диригент у [[Донецька філармонія|Донецькій філармонії]], з 1970 — в [[Київська опера|Київському оперному театрі]]. 1963-65 — викладач Дрогобицького педагогічного інституту й музичного училища, 1977—1981 та з 2000 [[Київська консерваторія|Київській консерваторії]], 1981—2000 — інституту культури. Генеральний директор — художній керівник [[Національного симфонічного оркестру]] (1997-99). |
||
Для виконавської манери Гамкала характерні академізм, прояви традицій чеської школи, зокрема увага до найтонших деталей виконуваних творів, обумовлені впливом М.Колесси, і водночас масштабність прищеплена диригентові К.Симеоновим. |
Для виконавської манери Гамкала характерні академізм, прояви традицій чеської школи, зокрема увага до найтонших деталей виконуваних творів, обумовлені впливом М.Колесси, і водночас масштабність прищеплена диригентові К.Симеоновим. |
||
Багато уваги приділяє роботі зі співаками, формуванню музично-вокального образу. Під керівництвом Гамкала на сцені Київського оперного театру дебютували М.Стеф'юк, А.Кочерга, Л.Забіляста, В.Гришко, В.Лук'янець та інші. |
Багато уваги приділяє роботі зі співаками, формуванню музично-вокального образу. Під керівництвом Гамкала на сцені Київського оперного театру дебютували М.Стеф'юк, А.Кочерга, Л.Забіляста, В.Гришко, В.Лук'янець та інші. |
||
Оперний репертуар Гамкала налічує близько 50 опер. Поміж них: "Вечорниці" П.Ніщинського, "Травіата" Дж.Верді (оперна студія Львівської консерваторії); "Чорноморці" М.Старицького - М.Лисенка(Дрогобицький музично-драматичний театр), "Катерина" М.Аркаса, "Купало" А.Вахнянина, "Тарас Бульба" М.Лисенка, "Богдан Хмельницький" К.Данькевича, "Мазепа" П.Чайковського, "Царева наречена" М.Римського-Корсакова, "Князь Ігор" О.Бородіна, "Хованщина", "Борис Годунов" М.Мусоргського, "Катерина Ізмайлова" Д.Шостаковича, "Орфей і Еврідіка" Х.В.Глюка, "Чарівна флейта" В.А.Моцарта, "Отелло", "Трубадур" Дж.Верді, "Гугеноти" Дж.Мейєрбера, "Кармен" Ж.Бізе, "Сільська честь" П.Масканьї, "Паяци" Р.Леонкавалло (Київський театр опери та балету). |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Версія за 11:20, 29 серпня 2009
Іван-Ярослав Дмитрович Гамкало (нар. 1 травня 1939) — український диригент, педагог, музикознавець, музично-громадський діяч. Народний артист України (1982), професор (1991), член-коресподент Академії мистецтв України (2001), член Європейської академії музичного театру .
Народився в селі Городище Королівське на Львівщині. У 1963 закінчив Львівську консерваторію у класі М.Колеси. У 1957-63 роках працював у Львівському оперному театрі, в 1963-65 зав. муз. частиною та диригент у Дрогобицькому музично-драматичному театрі, в 1965-67 диригент-стажист Київського оперного театру (керівник К. Симеонов). У 1968—1970 роках головний диригент у Донецькій філармонії, з 1970 — в Київському оперному театрі. 1963-65 — викладач Дрогобицького педагогічного інституту й музичного училища, 1977—1981 та з 2000 Київській консерваторії, 1981—2000 — інституту культури. Генеральний директор — художній керівник Національного симфонічного оркестру (1997-99).
Для виконавської манери Гамкала характерні академізм, прояви традицій чеської школи, зокрема увага до найтонших деталей виконуваних творів, обумовлені впливом М.Колесси, і водночас масштабність прищеплена диригентові К.Симеоновим.
Багато уваги приділяє роботі зі співаками, формуванню музично-вокального образу. Під керівництвом Гамкала на сцені Київського оперного театру дебютували М.Стеф'юк, А.Кочерга, Л.Забіляста, В.Гришко, В.Лук'янець та інші.
Оперний репертуар Гамкала налічує близько 50 опер. Поміж них: "Вечорниці" П.Ніщинського, "Травіата" Дж.Верді (оперна студія Львівської консерваторії); "Чорноморці" М.Старицького - М.Лисенка(Дрогобицький музично-драматичний театр), "Катерина" М.Аркаса, "Купало" А.Вахнянина, "Тарас Бульба" М.Лисенка, "Богдан Хмельницький" К.Данькевича, "Мазепа" П.Чайковського, "Царева наречена" М.Римського-Корсакова, "Князь Ігор" О.Бородіна, "Хованщина", "Борис Годунов" М.Мусоргського, "Катерина Ізмайлова" Д.Шостаковича, "Орфей і Еврідіка" Х.В.Глюка, "Чарівна флейта" В.А.Моцарта, "Отелло", "Трубадур" Дж.Верді, "Гугеноти" Дж.Мейєрбера, "Кармен" Ж.Бізе, "Сільська честь" П.Масканьї, "Паяци" Р.Леонкавалло (Київський театр опери та балету).