Невматичний спів: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м стерто категорію «Християнське богослужіння»; додана категорія «Християнська музика» з допомогою HotCat
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Невмати́чний спів''' (греч. {{polytonic|νεῦμα}} - знак; жест), також ''невматичний розспів'' - спосіб розспіву тексту, при якому на один його склад доводиться два або три звуки [[Мелодія|мелодії]].
'''Невмати́чний спів''' (греч. {{polytonic|νεῦμα}} - знак; жест), також ''невматичний розспів'' - спосіб розспіву тексту, при якому на один його склад доводиться два або три звуки [[Мелодія|мелодії]].


Невматичний спів характерний культовій музики світових релігій. В католицьких богослужіннях невматичний розспів застосовується в переважній більшості [[антифон]]ів і [[гімн]]ів [[Офіцій|оффіцію]]. В православних богослужіннях в невматичному стилі розспівується велика частина [[Стихира|стихир]] [[Знаменний розспів|знаменного розспіву]] (у синодальному квадратнонотному Октоїху).
Невматичний спів характерний культовій музики світових релігій. В католицьких богослужіннях невматичний розспів застосовується в переважній більшості [[антифон]]ів і [[гімн]]ів [[Офіцій|офіцію]]. В православних богослужіннях в невматичному стилі розспівується велика частина [[Стихира|стихир]] [[Знаменний розспів|знаменного розспіву]] (у синодальному квадратнонотному Октоїху).


[[Категорія:Теорія музики]]
[[Категорія:Теорія музики]]

Версія за 21:11, 17 жовтня 2010

Невмати́чний спів (греч. νεῦμα - знак; жест), також невматичний розспів - спосіб розспіву тексту, при якому на один його склад доводиться два або три звуки мелодії.

Невматичний спів характерний культовій музики світових релігій. В католицьких богослужіннях невматичний розспів застосовується в переважній більшості антифонів і гімнів офіцію. В православних богослужіннях в невматичному стилі розспівується велика частина стихир знаменного розспіву (у синодальному квадратнонотному Октоїху).

Література

  • Harrán D. Word–tone relations in musical thought: from Antiquity to the seventeenth century // Musicological Studies and Documents, vol.40. Neuhausen-Stuttgart, 1986.
  • Hiley D. Western plainchant. A handbook. Oxford, 1993.
  • Гарднер И.А. Богослужебное пение русской православной церкви. Т.1. Москва, 2004, с.111-112.