Корнет (музичний інструмент): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Cornet à pistons.svg|міні|праворуч|200пкс|Корнет]]
[[Файл:Cornet à pistons.svg|міні|праворуч|200пкс|Корнет]]
'''Корнет (корнет-а-пистон)''' (іт. ''cornettо'', фр. ''cornet a pistons'' - ріжок з клапанами) - вдосконалений поштовий ріжок. Виник у [[Франція|Франції]] у 1830 році.
'''Корнет (корнет-а-пистон)''' (іт. ''cornettо'', фр. ''cornet a pistons'' — ріжок з клапанами) — вдосконалений поштовий ріжок. Виник у [[Франція|Франції]] у 1830 році.


Мідний духовий іструмент, яки нагадує трубу, але має більш широку та коротку трубку, а замість вентилів пістони. ''Пістон (фр. piston -поршень, кнопка з пружиною) - особливий пристрій - стоячий вентиль''.
Мідний духовий іструмент, яки нагадує трубу, але має більш широку та коротку трубку, а замість вентилів пістони. ''Пістон (фр. piston -поршень, кнопка з пружиною) — особливий пристрій — стоячий вентиль''.


Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави - до третьої октави). Зазвичай використовується у [[транспонуючі інструменти|строї]] сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключевих знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) - на півтори тона) вище дійсного звучання.
Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до третьої октави). Зазвичай використовується у [[транспонуючі інструменти|строї]] сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключевих знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) — на півтори тона) вище дійсного звучання.


Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'якший, порівняно з трубою, тембр. Корнет - це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовують 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб.
Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'якший, порівняно з трубою, тембр. Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовуються порівняно рідко, як правило 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб. Серед відомих прикладів використання корнетів у симфонічних творах — {{Берліоз}} — симфонія «Гарольд в Італії»; [[Бізе|Ж. Бізе]] — музика до драми «Арлезіанка», [[Петро Чайковський|П.І. Чайковський]] — Італійське капричіо, «Франческа да Ріміні», «Неаполітанський танец» із балета Чайковського «Лебедине озеро».


==Література==
== Література ==
* Д. Р. Рогаль-Левицкий: [http://musicbox.narod.ru/levitsky/cornet.htm «Современный оркестр»] «Современный оркестр» т. 1—4. М., 1953—1956
* Д. Р. Рогаль-Левицкий: [http://musicbox.narod.ru/levitsky/cornet.htm «Современный оркестр»] «Современный оркестр» т. 1—4. М., 1953—1956


[[ru:Корнет (музыкальный инструмент)]]
[[ru:Корнет (музыкальный инструмент)]]

Версія за 13:24, 10 лютого 2011

Корнет

Корнет (корнет-а-пистон) (іт. cornettо, фр. cornet a pistons — ріжок з клапанами) — вдосконалений поштовий ріжок. Виник у Франції у 1830 році.

Мідний духовий іструмент, яки нагадує трубу, але має більш широку та коротку трубку, а замість вентилів пістони. Пістон (фр. piston -поршень, кнопка з пружиною) — особливий пристрій — стоячий вентиль.

Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до третьої октави). Зазвичай використовується у строї сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключевих знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) — на півтори тона) вище дійсного звучання.

Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'якший, порівняно з трубою, тембр. Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовуються порівняно рідко, як правило 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб. Серед відомих прикладів використання корнетів у симфонічних творах — Шаблон:Берліоз — симфонія «Гарольд в Італії»; Ж. Бізе — музика до драми «Арлезіанка», П.І. Чайковський — Італійське капричіо, «Франческа да Ріміні», «Неаполітанський танец» із балета Чайковського «Лебедине озеро».

Література