Фрегати типу «Олівер Газард Перрі»
 | Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:--Nickispeaki (обговорення) 19:09, 15 листопада 2014 (UTC)|--Nickispeaki (обговорення) 19:09, 15 листопада 2014 (UTC)]] певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Nickispeaki (внесок, журнали) о 00:37 UTC (5250433 хвилини тому). |
Шаблон:Судно/Початок Шаблон:Судно/Проект Шаблон:Судно/Характеристики Шаблон:Судно/озброєння Шаблон:Судно/Кінець
Історія будівництва
Фрегати типу «Олівер Хазард Перрі» були розроблені виходячи з вимог ВМФ США на океанський ескортний корабель, здатний здійснювати протичовнову та протиповітряну оборону транспортних конвоїв, амфібійних з'єднань та протичовнових груп. Попередні крупносерійні фрегати типу «Нокс» мали лише ЗРК самооборони ближнього радіусу дії і не могли виконувати завдання протиповітряної оборони океанських конвоїв від атаки протикорабельних ракет або літаків противника. Наявні ж есмінці були занадто дорогими для забезпечення необхідного масового виробництва, і крім того, не відповідали вимогам до універсальності (старі моделі есмінців не мали вертолітного майданчика, нові ж «Спрюенс», крім вартості, не мали далекобійної ППО).
Фрегати типу «Перрі» стали другими в ВМФ США серійними кораблями з газотурбінною силовою установкою. Серія з 51 корабля була побудована в період з 1977 по 1989 рік: ще 20 кораблів були побудовані за ліцензією в Австралії, Іспанії та на Тайвані. Перші кораблі мали довжину корпусу 136 метрів, але подальші були подовжені на два метри, з метою збільшення габаритів ангара для розміщення крупніших гелікоптерів. Завдяки оснащенню далекобійним ЗРК «Стандарт» і БІКС NTDS (Naval Tactical Data System), кораблі вважалися цілком придатними для участі не лише в ескортних операціях, але і безпосередньо в бойових зіткненнях з противником.