Фея (казка)
| Фея | ||||
|---|---|---|---|---|
| Les Fées | ||||
 | ||||
| Жанр | літературна казка | |||
| Автор | Шарль Перро | |||
| Мова | французька мова | |||
| Написано | 1697 | |||
| Опубліковано | 1697 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Видання | «Казки Матінки Гуски» | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Фея — (фр. Les Fées) казка французького письменника Шарля Перро. Опублікована в 1697 в збірці «Казки Матінки Гуски». В казці розповідається якими дарунками наділила фея добру і лиху дівчат, і що сталося потім.
|
Цитата з твору:[1]
|
|
Персонажі
- «Фея» - чарівниця, яка наділяла людей чудовими якостями.
- «Молодша дочка» — добра і красива дівчина.
- «Старша дочка» — лиха дівчина.
- «Вдова» — вредна й зарозуміла жінка, мати обидвох дочок.
- «Принц» — син місцевого короля і жив поблизу.
Сюжет
Жила - була колись вдова. Були у неї дві дочки. Старша дочка багато чим нагадувала свою маму: і настроєм, і манерами, і на обличчя, що всі хто стрічалися з нею - вважали, її за маму. Крім того вони обидві були такі неприємні і такі пихаті, що з ними неможливо було жити. А молодша донька, була, немов би, справжнім портретом свого батька: привітна, чесна - однією з найкрасивіших дівчат на світі.
Як і в більшості людей, природнім є любити своїх ближніх, так мати без тями опікувалася своєю старшою донькою (своєю принцесою), і мала страшенну відразу до молодшої (наче пасербиці). Вона заставляла її їсти на кухні і працювати без відпочинку. Між іншим, ця бідна дитина повинна була ходити до лісу два рази на день по воду. Це було дуже далеко від будинку і доводилося набирати ще й великого глека-жбанка води.
Якось однієї днини, коли вона, в черговий раз, пішла до джерела по воду, то підійшла до неї бідно одягнена жіночка і попросила - дати попити. І дівчинка погодилася: пополоскавши глечика, зачерпнувши води з чистої місцини джерела, та тримаючи в руці того жбана, так, щоб було зручніше пити воду тітоньці. Напившись води, жіночка похвалила добру дівчинку за її послух — ввічливість, доброту, уважність. Як виявилося, це була фея-чарівниця, яка перевтілилася в бідну і так мала намір перевірити доброту дівчинки, а переконавшись, що так і є насправді, вона вирішила наділити дівчинку чарівним дарунком: «3 цієї хвилини після кожного слова, яке промовлятимеш, з твоїх уст випадатиме квітка або самоцвіт». І після сказаного, фея одразу ж зникла, а дівчинка, подивувалася й, набравши в глек води, рушила додому.
Коли ж дівчина прийшла додому, її мати висварила за тривале перебування в лісі біля джерела. Дівчинка опустила голову і лише вибачилася перед мамою: «Пробачте, матінко, що я забарилась», і за цими ж словами з її уст випали дві троянди, два перли і два великих діаманти. Побачивши таке чудо, зла мати дуже здивувалася й назвавши, вперше в житті, її "донечкою", почала випитувати — чому це сталося. І бідолаха, щиросердно, повідала свою лісову історію (а діаманти-перли, так і сипалися з її уст).
«Ось воно як» — подумалла собі хитра вдовиця і вирішила цього разу уже послати свою улюблену дочку до джерела-струмка, аби і ту наділила фея таким коштовним дарунком. Але білоручка не мала наміру кудись йти, вона капризувала й відмовлялася рушати з домівки. Та, на силу, її матінка таки заставила вибратися з дому. Тоді вона взяла найкращого срібного глека, вдягнулася, як найкраще, і пішла з будинку.
Коли ж, дівчинка підійшла до струмка - їй на зустріч вийшла гарно вдягнена пані. Це була та ж фея, тільки цього разу вона вділася наче принцеса, аби пересвідчитися в чемності уже цієї дівчинки. І тепер пані-фея, знову попросила попити, на що отримала від дівчинки сувору відповідь: «Ніби я для того прийшла, щоб вас поїти! Може, ви думаєте, що я й срібну вазу навмисне принесла, аби дати напитися такій пані? Ну, та гаразд, пийте вже, коли вам так хочеться». Отримавши таку нечемну відповідь, фея вирішила наділити і цю дівчинку, відповідно її чеснот: «віднині при кожному слові з вашого рота виповзатиме гадюка або вискакуватиме жаба». І після сказаного, фея одразу ж зникла, а дівчина, і собі, рушила додому.
Як тільки мати побачила свою улюбленицю - миттю кинулася до неї, випитуючи, як все відбулося. Та доця буркнула: «Еге ж матінко, а вас то обходить?» і з її рота одразу ж випали дві гадюки та дві жаби. Побачивши таку оказію, мати вжахнулася й дішла висновку, що то все витівка молодшої доньки та чимдуж побігла за нелюбимою дочкою, аби набити її.
Бідолаха, заледве вирвалася, і втекла до лісу, щоб сховатися там. І саме так сталося, що тим лісом вертався з полювання син короля, побачивши таку красуню серед лісу — дуже здивувався. І тоді він запитав її, що вона тут робить в повній самоті, і хто її скривдив, що вона так гірко плаче. «Ах, добродію, моя мати вигнала мене з дому!» - промовила дівчина, і з її уст знову посипалися п'ять або шість перлин і стільки ж діамантів. Зачудований принц попросив аби вона розказала йому всю свою історію. Поки дівчина оповідала про свої митарства - принц чим-раз більше закохувався в неї. Тому він взяв її до палацу свого батька і запропонував одружитися, а як батько його зрадів цій дівчині, та ще й з таким приданим (перлами, діамантами).
А ось її сестра лишилася дома й ставала ще більш злющою і ненависною всім, що аж власна мати вигнала з дому. І грубіянка, не знайшовши ні в кого притулку — згинула в лісі..
Передісторія та мораль
Відомо, що свої казки Шарль Перро написав під впливом тогочасних творів та переказів, які оповідали в світському середовищі всієї Європи. А найбільш відомою була збірка казок-оповідок «Le Pentamerone», або ж неаполітанською «Lo cunto de li cunti overo lo trattenemiento de peccerille» (Казка казок, або розваги для малят), зібраних в тодішніх італійських краях і видана придворним поетом Джамбаттіста Базіле (Giambattista Basile). Саме з цієї збірки, 67-літній француз, і зробив свої казки-перекази, там і є казка (IV-7 «Les Deux Gâteaux») зі схожим сюжетом, який і опрацював Шарль Перро - видавши уже свою обробку, яка тепер вважається яскравим прикладом літературної казки (твору написаного автором-письменником - на основі сюжетів з народних казок). В італійській оповідці молодший брат потерпає від рук своєї старшої сестри, там впродовж казки показано, як брат за свої чесноти був наділений трояндами, перлами, діамантами, а сестра отримала "на горіхи" - жаб та змій.
Схожі казкові сюжети зустрічаються в багатьох народних казках і всі вони несуть мораль: що доброта завжди винагороджується, незважаючи від її зовнішнього вигляду, тоді як пихатість та вередливість засуджувалися. На цих казках-оповідях виховувалися тогочасні покоління дітей (впродовж 5-7 століть), в них намагалися вчити дітей чеснотам, і як себе поводити[2]. Тому гордовитість-зарозумілість завжди за висміювалися і подавалися в літературі у зневажливій формі (часто такі герої подавалися бридкими, страшними та нечесними). Тоді як, моральні чесноти часто асоціювалися з добротою та фізичною красою (зчаста, такі герої подавалися як молоді, красиві, добрі).
Схожі за сюжетом казки
Окрім, свого першоджерела («Pentamerone» Джамбаттісти Базіле), казка Шарля Перро «Фея» перегукується[3] [4], своїм сюжетом, з багатьма народними та літературними казками, деякі з них:
- «Пані Метелиця» — Брати Грімм
- «Дванадцять місяців» — Самуїл Маршак
- «Правда і неправда» (True and Untrue) — норвезька казка
- «Калло і Кентавр» (Καλιο και Καλλικάντζαρος) — грецька казка
Видання та адаптації
Казка була вперше надрукована в 1697 році видавцем Клодом Барбеном (Claude Barbin) в Парижі в окремій збірці Шарля Перро, яка складалася з восьми казок і називалася «Казки моєї матінки Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями» («Histoires ou contes du temps passé, avec des moralités Les Contes de ma mère l'Oye»). Слід відзначити, що підписана вона була іменем його сина Pierre Darmancour, і дослідники вважають, що Шарль Перро так вчиним, адже вбачав, не настільки серйозним для себе (відомої світської особи) писанням дитячих казок. Та, з роками, декотрі з дослідників висловлюють інші гіпотези щодо авторства чи співавторства сина й батька Перро.
В силу своєї популярності, «казки Шарля Перро» видавалися незчислену кількість разів, як в Франції так і по всіх країнах світу, як і казка «Фея». А ще, існує значна кількість передруків та перекладів казки в різних збірниках казок, які видавалися в усьому світі. Та найбільш значними вважаються перші передруки-збірки книжок, які вийходили:
- «Les Fées», видання Клода Барбена, (1697)
- «Les Fées», видання Леона Камера (1843)
- «Les Fées in Les Contes de ma mère l’Oye avant Perrault» (1878)
Примітки
- ↑ Переказ з французької Романа Терещенка, видано в Києві в видавництві «Веселка» (1983)
- ↑ Heidi Anne Heiner, "Tales Similar to Diamonds and Toads"
- ↑ Jack Zipes, The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm
- ↑ Iona and Peter Opie, The Classic Fairy Tales, p 100 ISBN 0-19-211550-6